У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Стефанів Н.С., Павлишиної А.Т.
секретаря Курташ С.М.
з участю позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про зобов»язання нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на постанову Тисменицького районного суду від 12 квітня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Тисменицького районного суду від 12 квітня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1 та зобов»язано управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.12.2008 року до 30.06.2009 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік та виплачених сум.
На дану постанову управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що виплату підвищення до пенсії дітям війни передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак на законодавчому рівні не визначено які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1197/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 57 Доповідач Пнівчук О.В.
Апелянт зазначив, що судом не враховано того, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано в ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, такий розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за даним Законом.
Механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватись пенсії дітям війни - відсутній.
Апелянт просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду заперечила доводи апеляційної скарги, представник апелянта - Управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 1941 року народження і відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». .
Відповідно до статті 6 даного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило та на звернення позивача неправомірно відмовило у здійсненні таких нарахувань та виплат, а тому обґрунтовано зобов»язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового
використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта що неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити.
Постанову Тисменицького районного суду від 12 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді Павлишина А.Т.
Стефанів Н.С.