АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      Справа № 22ц – 6615/ 10р.                          Головуючий по 1-й інстанції:                                                                                    

                                                                                           Голубенко В.Л.

                                                                                  Суддя-доповідач: Пилипчук Л.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       29 червня    2010 року                                                                                         м.Полтава

       Колегія суддів   судової палати   у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області  у складі:

       головуючого :  судді  Макарчука М.А.,

       суддів :  Пилипчук Л.І.,  Прядкіної О.В.,  

       при секретарі: Лимар О.М.,

       за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_3   на рішення Кобеляцького  районного суду Полтавської області  від 14 квітня 2010 року

         по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на домоволодіння , усунення перешкод в користуванні ,-

в с т а н о в и л а  :

          У липні 2009 року позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, який змінив у березні 2010р.,  до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , який був куплений  в період шлюбу з відповідачкою. Посилаючись на те, що остання змінила замки та не пускає його до житла, прохав суд зобов»язати відповідачку не чинити перешкоди в користуванні власністю та заборонити їй здійснювати розпорядження житловим будинком.

         Рішенням Кобеляцького райсуду Полтавської області від 14 квітня 2010 року  визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими побудовами в АДРЕСА_1.

         Зобов»язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_5 перешкод у володінні та користуванні даним жилим будинком та господарськими спорудами.

        В решті позову , в тому числі відносно ОСОБА_4 – відмовлено.

        Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати: 8,50грн. судового збору та 7.50грн. витрат з ІТЗ розгляду справи.

         В апеляційній скарзі відповідачка  ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права, прохала скасувати рішення та ухвалити нове , яким відмовити у позові повністю.

         Зазначала, що районний суд розглянув справу за її відсутності, тоді як вона не могла прийняти участь в судовому засіданні з поважних причин, про що повідомляла суд  та прохала відкласти судове засідання.

        Крім того,  при визнанні за позивачем права власності на житловий будинок  суд не врахував   тієї обставини, що після розірвання шлюбу вони фактично  розподілили  спільне майна. Згідно  домовленості їй залишився будинок, а позивачу все інше майно, в тому числі автомобіль ВАЗ-21102, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач без її згоди демонтував господарчі споруди та продав будівельні матеріали. Нові господарчі  споруди та житлову прибудову вона збудували після припинення сімейно-шлюбних відносин за власні кошти, тому вони є її особистою власністю.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку  про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

         Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони з 29.06.1991р.  перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 22.06.2009р.  /а.с.22,26/

         Згідно договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1999 року  ОСОБА_3 купила жилий будинок з господарчими побудовами, розташований в селі Солошино Кобеляцького  району Полтавської області по вулиці Радянській, 39./а.с.35/

         Встановивши викладені фактичні обставини, районний суд  відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України зробив правильний висновок щодо визнання зазначеного жилого будинку з господарськими спорудами спільною сумісною власністю подружжя та права ОСОБА_5  в цьому майні .

         Оскільки відповідачка заперечує право позивача на спільну сумісну власність на  будинок та чинить йому перешкоди  в користуванні , місцевий суд    на підставі ст.ст.386, 392 ЦК України зобов»язав ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкод у здійсненні його права власності .

         Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Стаття 60 цього Кодексу покладає обов»язок доказування і подання доказів на сторони.

        Відповідачка зустрічних позовних вимог щодо розподілу будинку та іншого спільного майна  не заявила,  не надала  суду будь-яких доказів  щодо розподілу майна в добровільному порядку.

        Вимоги  апеляційної скарги про скасування рішення  та ухвалення  нового з підстав її неявки в судове засідання  є безпідставними, оскільки відповідачка  в суді апеляційної інстанції не надала будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень права спільної сумісної власності позивача . За наслідками неявки в судове засідання відповідачів суд відповідно до ст.169 ЦПК України мав право вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.

          Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків районного суду, тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення залишає без змін.

         Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308 314, 315, 317   ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

        Рішення Кобеляцького районного суду  Полтавської області від 14 квітня 2010 року – залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

          СУДДІ: