Справа № 2-109\2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем   України

21 червня  2010 року                                                                  м. Донецьк                                                                                                        

Калінінський районний суд міста Донецька в складі:

 головуючого- судді       Домарева О.В.,

 при секретарі                Луценко А.Г.,

за участю відповідача  ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2,розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою   ОСОБА_3  до  ОСОБА_1  «Про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення» та за зустрічною позовною заявою   ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 КП «Керуюча компанія Калінінського району м.Донецька»

  « Про розірвання і зміну договору найму житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії»,    

В С Т А Н О В И В :

        Позивачка  просила суд  визнати відповідача  втратившим право користування  житловим приміщенням та виселити відповідача з АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.ст.71,72,109 та 116 ЖК України.

      Відповідач звернувся з зустрічним позовом, уточнивши який, просив   зобов’язати  КП «Керуюча компанія Калінінського району м.Донецька»   розірвати з позивачкою ОСОБА_3 та укласти з ним договір найму спірного житлового приміщення, визнавши його головним квартиронаймачем, а також зобов’язати відповідачку ОСОБА_3 відновити за власний рахунок газо- та енергопостачання у спірній квартирі.

       Позивачка у судовому засіданні 1.03.10 р позовні вимоги підтримала, зустрічний позов не визнала  та суду пояснила, що відповідач не проживає у спірній квартирі  понад шість місяців без поважних причин, квартирну плату на комунальні послуги не сплачує, а також систематично руйнує та псує спірне житлове приміщення, тому просила  визнати відповідача  втратившим право користування  житловим приміщенням, а також виселити відповідача  зі спірного житла без надання іншого житлового приміщення. Зустрічний позов не визнала за відсутністю, на її думку, передбачених законом підстав для його задоволення. В подальшому відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання  впродовж тривалого часу не зьявлялась, про день час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, надавала до суду заяви  про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Разом з тим, суд дослідивши долучені  до заяв копії медичних документів,  та зміст медичної довідки  Донецької міської лікарні №3 від 14.06.2010 р. приходить до висновку, що  зазначені документи не містять відомостей про неможливість участі  відповідачки у судовому засіданні за станом здоров’я .

         Враховуючи наведене,  судом  визнана причина  повторної  неявки у судове засідання відповідачки  неповажною та розцінюється  як чергова спроба затягнути судовий процес, що тягне за собою порушення передбачених законом строків для розгляду цивільних справ. Зьясувавши думку відповідача ОСОБА_1,  представника  відповідача ДКП «ЖЕО Калінінського району м.Донецька»   та наведені обставини, суд ухвалив справу заслухати без участі відповідачки на підставі  наявних в ній матеріалів.

       Відповідач  ОСОБА_1 у судовому засіданні  позовні вимоги  не визнав, наполягав на задоволенні зустрічного позову та суду пояснив, що рішенням  Калінінського районного суду м.Донецька від 25.12.08 р. позивачку ОСОБА_3 було зобов’язано не чинити йому перешкоди у користуванні спірною квартирою. Але позивачка, не виконуючи зазначене рішення суду, продовжує чинити  йому перешкоди у користуванні спірним житлом, створює конфліктні ситуації, відключила квартиру від електро та газо-постачання. Просив суд розірвати з позивачкою ОСОБА_3 та укласти з ним договір найму спірного житлового приміщення, визнавши його головним квартиронаймачем, а також зобов’язати відповідачку ОСОБА_3 відновити за власний рахунок газо- та енергопостачання у спірній квартирі з підстав, передбачених ст.ст.64,104,108 ЖК України.

    Представник  відповідача – ДКП «ЖЕО Калінінського району м.Донецька» у судовому засіданні в задоволенні як  позовних так і зустрічних позовних вимог просила відмовити за відсутністю передбачених законом підстав для їх задоволення.

        Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою, які є відповідно сином та матір’ю, впродовж тривалого часу виникли та існують стійкі неприязні відносини з питань спільного користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1.

 Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька  від 25.12.08 р. позивачку ОСОБА_3 було зобов’язано не чинити  відповідачу перешкоди у користуванні спірною квартирою.   У задоволенні позову   про зміну договору найму спірного житлового приміщення відповідачу ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2009 р. зазначене рішення Калінінського районного суду м.Донецька було залишено без змін.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, виданого відділом РАЦС Будьонівського районного управління юстиції у м.Донецьку від 06.06.09, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3

Частина 1 статті 71 Житлового Кодексу України встановлює, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

      Згідно з положенням ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням  внаслідок  відсутності  цієї  особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

   Аналіз наданих  позивачкою  документів, долучених до позову, дозволяє суду зробити висновок про те, що  вони не містять об’єктивних доказів відсутності відповідача  за місцем спірного житла понад шість місяців без поважних на те причин.

    А тому підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК України для визнання відповідача втративши право користування житловим приміщенням у судовому засіданні не встановлено.

     Також  позивачкою не надано суду об’єктивних доказів  систематичного руйнування, або псування  відповідачем спірного житлового приміщення, або систематичного порушення правил  сумісного проживання, що робить неможливим для інших  проживання  в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу  що  до відповідача виявились безрезультатними, що було б підставою для виселення відповідача зі спірного  житла, передбаченою  ч.1 ст.116 ЖК України.

    При цьому суд не приймає до уваги долучені до справи численні скарги позивачки на дії відповідача до правоохоронних органів,  оскільки  на час розгляду справи жодного рішення відповідних органів що до застосування до відповідача  передбачених ст.116 ч.1 ЖК України заходів запобігання і громадського впливу у зв’язку з неправомірною поведінкою за місцем спірного житла не прийнято та не застосовано.

    При цьому суд,  враховує, що позовні вимоги позивачки  про визнання  відповідача  втратившим право користування  житловим приміщенням та виселення відповідача з АДРЕСА_1 з підстав, передбачених  одночасно, як ст.ст.71,72,109 так і ст. 116 ЖК України  по своїй суті суперечать одне одному.

    Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що  передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог  у судовому засіданні не встановлено і в їх задоволенні слід відмовити.

      Обговорюючи  законність та обґрунтованість зустрічних позовних вимог, суд враховує, що відповідно до вимог ст.104 ЖК України- член сім’ї наймача вправі вимагати, зі згоди інших проживаючих членів сім’ї, укладання з ним окремого договору найму жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається із однієї або кількох кімнат та повинно відповідати вимогам ст.63 ЖК України., а також розмір якого не менше встановленого для надання одній особі \ ч.1 ст.48 ЖК України».

           А згідно вимог ч.1 ст.106 ЖК України - повнолітній  член сім’ї наймача має право зі згоди наймача та інших осіб, проживаючих разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

         Відповідно до вимог ст.108 ЖК України – договір найму жилого приміщення в будинках державного та громадського  житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав встановлених законом і тільки у судовому порядку.

         Позивачем по зустрічному позову ОСОБА_1 не надано суду об’єктивних доказів звернення до відповідача ДКП «ЖЕО Калінінського району м.Донецька» з відповідними заявами про визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму спірного  жилого приміщення замість попереднього наймача у встановленому законом порядку, а також , що задоволенні його заяв з цього приводу було відмовлено, при цьому судом враховується, що жила площа, що припадає на відповідача,  не може бути виділена у вигляді ізольованого приміщення, яке повинно  складатись із однієї або кількох кімнат та  відповідати вимогам ст.63 ЖК України., а також розмір якого не менше встановленого для надання одній особі \ ч.1 ст.48 ЖК України».

      Інших передбачених законом підстав для розірвання  договору найму  спірного житлового приміщення з позивачкою у судовому засіданні не встановлено.

     А тому у задоволенні   зустрічних позовних вимог у цій частині   з підстав, передбачених ст.ст.64,104,108 ЖК України слід відмовити.

    Також не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги в частини  покладання обов’язку на позивачку відновити за власний рахунок газо- та енергопостачання у спірній квартирі, оскільки відповідачем не доведено об’єктивними доказами, що відсутність  газо- та енергопостачання  не носить тимчасовий характер і відбулася  саме з вини  позивачки ОСОБА_3

     А в цілому  суд приходить до висновку про те, що в задоволенні , як позовних так і зустрічних позовних вимог слід відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72,109, 116   64,104,106,108 ЖК України, ст. ст. 209, 213-215, 216, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

        В задоволенні позовних вимог   ОСОБА_3  до  ОСОБА_1  «Про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та виселення» та за зустрічною позовною заявою   ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 КП «Керуюча компанія Калінінського району м.Донецька»  « Про розірвання і зміну договору найму житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії» - відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя                                                                             О.В. Домарєв