Справа № 2-1779/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

         29 червня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого  судді Федько Г.М., при секретарі Мотрич В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 просить стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області суму недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з 01.05.2007 року по 31.12.2009 року у розмірі 3377 грн. 70 коп., посилаючись на те, що  відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни. Згідно ст.6 вказаного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році виплата щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не провадилась, у 2008-2009 роках така допомога виплачувалась у неналежному розмірі, лише 10%, що не відповідає вимогам вищезгаданого Закону. Внаслідок чого, утворилась недоплата за період з 01.05.2007 року по 31.12.2009 року у розмірі 3377 грн. 70 коп.

Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце  розгляду справи в судове засідання не з'явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності.  

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивачка інвалідом не визнана, тому їй така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. У 2008 році щомісячна надбавка позивачці, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Пунктом 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 грн., з 01 липня 2008 року – 48,2 грн., та з 01 жовтня 2008 року – 49,8 грн. Оскільки інших нормативно-правових актів щодо розміру підвищення надбавки «дитина війни» не було прийнято, в 2009 році діяла означена постанова КМУ (№530 від 28.05.2008 року) на підставі якої управління ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки протягом 2009 року цю надбавку виплачувало у розмірі 49,80 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано  не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік ” та ці положення втратили чинність. Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік ” не передбачені виплати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”. Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1   підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус «дитина війни» (посвідчення  НОМЕР_1).

Виходячи з того, що позивачка є дитиною війни, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни ”.  

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки та отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника, в тому числі надбавку „дитина війни ”. У 2007 році Управління ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не нараховувало і не виплачувало, а починаючи з 2008 року нарахувало та виплатило у наступних розмірах:

    -  з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. – по 47,00 грн. щомісячно,

    -  з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. – по 48,10 грн. щомісячно,

    -  з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – по 48,20 грн. щомісячно,

    -  з 01.10.2008р. по теперішній час – по 49,80 грн. щомісячно.

Зазначені обставини підтверджені довідкою Відділу Пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівки.

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинено з урахуванням статті 111 цього закону, де зазначено що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги,
яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни" виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 інвалідом не визнана.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік ”, якими було зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахування м статті 111 цього закону, визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України” - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

Тобто, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у 2007 році були чинними лише з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007року.

Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та передбачено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України.            

Тобто, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у 2008 році були чинними лише з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Частиною 2 статті 54 розділу VI Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн.  та з 1 жовтня - 49,80 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеним Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада. Конституцією України не передбачено права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195-IV „Про соціальний захист дітей війни ” у 2009 році не призупинялась.  

Таким чином, , за період з 1 травня 2007 року до 31 грудня 2009 року, за який заявлено позовні вимоги, позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджений на 2007 рік, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць становить: з 1 квітня – 410,06 грн., з 01 жовтня – 415,11 грн.

Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до яких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць становить: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня –481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.  

Частиною 1 статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року у розмірі 573 грн.

Виходячи з того, що позивачці починаючи з 01 січня 2008 року сплачується щомісячна доплата до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року ОСОБА_1 недоотримала в якості щомісячної доплати до пенсії 2666 грн. 34 коп. Виходячи з наступного розрахунку:

 З 9 липня по 31 грудня 2007 року - 710 грн. 91 коп.  (410,06:31х23+410,06х2+415,11х3)х30%]

 З 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 715 грн. 23 коп. [(481:31х10+481+482х3+498х3)х30% - (481:31х10+481+482х3+498х3)х10%]

З 01 січня по 31 грудня 2009 року - 1240 грн. 20 коп. [(498х10+573х2)х30% - 498х12х10%]

Керуючись ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 209, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:                  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 34 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                      Г.М.Федько