Справа № 2-979/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     24 березня 2010 року                                         м. Львів                          

Галицький районний суд м. Львова в складі:

     головуючого судді - Ванівського О.М.

     при секретарі – Яриш О.В.

     з участю позивача – ОСОБА_1

     представника відповідача – Плахуніна В.Ф.

     розглянувши у судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково – дослідний та проектно – вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» про зобов’язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Державний науково – дослідний та проектно – вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» з позовом про зобов’язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди. Також просить суд поновити термін позовної давності на звернення з позовною заявою.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 10 серпня 1998 року Жовківським районним судом Львівської області було винесене рішення, яким було зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні 3/5 будинковолодіння АДРЕСА_1 та пропорційно до частки будинковолодіння і земельну ділянку. Для виконання рішення суду виникла необхідність побудови капітального металевого паркану. У червні місяці 2006 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий директором Львівської філії Державного підприємства «Державний науково – дослідний та проектно – вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» для погодження цього питання. 13 липня 2006 року позивач ОСОБА_1 та директор Львівської філії відповідача питання договору погодили. 25 липня 2006 року виявилось, що попередньо погоджений обсяг робіт не виконано, що завдало позивачам значної матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та одночасно представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача - Плахунін В.Ф. в судовому засіданні позов заперечив повністю та пояснив, що позивачами було невірно вибрано спосіб захисту свого права, оскільки чинне законодавство не передбачає такого захисту права, як обов’язковість судових рішень та договору за результатами розгляду відповідних позовних вимог. Також в своїх запереченнях посилається на те, що позивачі не подали доказів укладення договору, не навели обставин, які доводять заподіяну діями відповідача матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши пояснення позивача та одночасно представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.257 ЦК України  загальна позовна давність встановлюється у строк 3 роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи право на звернення із позовом у позивачів виникло 13.07.2006р. Ухвалою суду від 14.10.2009р. позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Вказана ухвала позивачами не оскаржувалась і набрала законної сили.

Оскільки, позивачами не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, а залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, то відсутні підстави для захисту порушеного права.

Згідно ст.ст.15 і 16 ЦК України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Чинне законодавство не містить такого способу захисту як обов’язковість судових рішень та договору.

Статтею 124 Конституції України та ст..14 ЦПК України передбачено, що судові рішення є обов’язкові до виконання на всій території України, а тому відсутні підстави для ухвалення судового рішення щодо обов’язковості судового рішення від 10.08.1998р.(а.с.5)

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 13.07.2006р. звернувся до Львівського філіалу Державного підприємства «Державний науково – дослідний та проектно – вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» із заявою щодо виготовлення кошторису вартості будівництва – монтажу паркана(а.с.10). Вказану заяву позивач вважає укладеним письмовим договором.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.(п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини   між   фізичною   та   юридичною  особою,  крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму,  що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші  правочини,  щодо  яких  законом встановлена письмова форма.

Згідно ст.ст. 626,638 ЦК України договором є домовленість двох або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Недодержання в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

    Також, суд вважає безпідставним одночасне посилання позивачів на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991р. та ст.1167 ЦК України, оскільки предмет регулювання в них різний.

    Зокрема ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При  задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Згідно ст. 1 цього ж Закону п.7 договір - усний чи письмовий  правочин  між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими  документами.

Оскільки між позивачами та відповідачем договору не укладено, то у позивачів відсутні правові підстави вимагати від відповідача виконання проекту паркану та складення кошторису вартості його будівництва.

Стаття 1167 ЦК України стосується не договірних зобов’язань. Зокрема, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її  вини, крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачами не доведено обставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов’язку по відшкодуванню моральної шкоди, а саме: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина заподіювача шкоди.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивачів.

Керуючись ст. ст. 10,60,88,209,212,214,215 ЦПК України, ст. ст. 11,15-16,23,202,208,257,261,263,626,638 – 641,1167 ЦК України, ст.ст.1,22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991р. суд ,-    

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково – дослідний та проектно – вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» про зобов’язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя      (підпис)               О.М.Ванівський

Копія вірна

Суддя