Справа № 2-962

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., при секретарі Гаврилюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що протягом лютого – березня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти на загальну суму 6730 гривень, які зобов’язалася повернути до 23.05.2009 року. Дане зобов’язання було оформлено власноручною розпискою відповідачки від 23.03.2009 року. Свої зобов’язання відповідачка не виконала, боргу не повернула. Враховуючи наведене, просить позов задоволити, стягнути з відповідачки в його користь 6730 гривень заборгованості та понесені ним судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 6730 гривень та понесені позивачем судові витрати.

Відповідачка в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечила, пояснивши, що в лютому 2009 року була прийнята на посаду продавця в магазин-бар «Корона Плюс» без укладення трудової угоди. В березні 2009 року в неї виникли неприязні відносини з позивачем, який фактично керує у «Короні Плюс». Після здачі зміни позивач сказав їй, що в неї недостача на загальну суму 6730 гривень, однак з каси грошей вона не брала. Потім позивач почав їй погрожувати фізичною розправою, і в подальшому під його моральним тиском вона написала розписку про те, що зобов’язується повернути йому 6730 гривень. З приводу даних дій позивача вона зверталася в прокуратуру Галицького району м.Львова. Просить в позові відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Як вбачається з розписки (а.с.4), 23.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  було укладено договір позики грошових коштів, на підставі якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6730 гривень.

Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов’язувалася повернути суму позики в розмірі 6730 гривень до 23 травня 2009 року, про що зазначено у розписці.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Крім цього ч.2 цієї ж статті передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, між сторонами при укладенні договору позики було дотримано просту письмову форму договору, яка полягала у складені розписки від 23.03.2009 року, в якій сторони обумовили умови вказаного договору, що була підписана ОСОБА_2

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачкою в судовому засіданні стверджується, що розписка була укладена під погрозами та моральним тиском позивача, у зв’язку з чим, така зверталася в прокуратуру Галицького району м.Львова щодо незаконності дій ОСОБА_1

Однак твердження відповідачки спростовуються матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що в процесі проведеного слідства прокуратурою Галицького району м.Львова з приводу обставин викладених в заяві ОСОБА_3 такі не знайшли свого підтвердження, і постановою слідчого прокуратури Галицького району м.Львова Франтовського Є.М. від 10.04.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на підставі ст.6 п.2 КПК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст.189,355 КК України.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В судовому засіданні встановлено, що сума коштів, які не повернені ОСОБА_3 позивачу становить 6730 гривень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки строк виконання зобов’язання по договору позики, оформленого розпискою від 23.02.2009 року, закінчився 23.05.2009 року, то з відповідачки слід стягнути в користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 6730 гривень.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з  ОСОБА_2 слід стягнути в користь ОСОБА_1 сплачені при подачі позовної заяви суму судового збору   в розмірі 67 гривень 30 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень.

Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.1046,1047,1049,1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

    Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6730 гривень заборгованості, 67 гривень 30 копійок судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 6917 гривень 30 копійок.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-ти днів з моменту його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення суду в повному обсязі виготовлене 30.04.2010 року в 16 год.

    Головуючий                                      А.Р.Курилець