Справа № 2-1581

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17-18 червня 2010 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючого – судді Курильця А.Р. при секретарі Гаврилюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

    В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 15.02.2010 року в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  було опубліковано статтю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що як і назва так і зміст зазначеної статті містить негативну, недостовірну, а також таку, що принижує честь, гідність і ділову репутацію особи, інформацію. Інформація, викладена у вищевказаній статті містить в собі ганебні, з точки зору людської моралі, неправдиві висловлювання, намагання спотворити в суспільстві думку та уявлення про людські та професійні якості й здібності позивача. Крім того, очевидним вважає те, що автор статті ОСОБА_2 перевищив межі допустимої критики та порушив особисті немайнові права позивача. Негативною та неправдивою вважають наступну інформацію:

     «Далі буду ще більш конкретним. Чітко і відповідально називаю замовників анонімних побрехеньок, що з’явилися в інтернет – просторі – це прокурор Львівської області ОСОБА_3 та діяч місцевого БЮТу на прізвище ОСОБА_1»,

«У цих двох людей є дві спільні риси – це вроджена підлість, яку, на жаль, неможливо діагностувати клінічно, і паталогічна ненависть до газети «Експрес», яку я очолюю»,

«Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських»,

    «Додам також, що існує ще декілька точок конфліктів між газетою «Експрес» та бютівським начальником. Він один з тих партійних невдах, хто наївно вважає, що саме газета «Експрес» є основною причиною провалу БЮТу на Львівщині. Газета «Експрес» також стала йому на перешкоді тоді, коли його родина планувала взяти під контроль нові землі, кар’єри і т.д. у Пустомитівському районі Львівської області. Він зовсім втратив самоконтроль після того, коли публікації газети «Експрес» зупинили земельну аферу у Зубрі, де розташований родинний маєток».

    Негативність інформації, викладеної в статті під заголовком «Сороміцькі витівки прокурора – фальсифікатора і «львівського Лозинського» є очевидною, оскільки автор статті налаштовує читачів на сприйняття фактів, викладених в даній статті з негативного боку. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, поширені 15.02.2010 року в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті ОСОБА_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов’язати ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» видалити з Інтернет – сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1  статтю ОСОБА_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов’язати ОСОБА_2 та ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» опублікувати таким самим шрифтом, що і стаття, спростування недостовірної інформації, що була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:

                «Спростування.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці Інтернет – версії всеукраїнської газети «Експрес» було опубліковано статтю ОСОБА_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2.

    Повідомляємо, що інформація, яка містилася у цій статті та стосувалася ОСОБА_1 є недостовірною, відтак  принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а також не відповідає дійсності та не підтверджується жодними фактичними даними.

    ТОВ «Видавнича група «Експрес» та ОСОБА_2 особисто, спростовують інформацію, що була опублікована у статті ОСОБА_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 та висловлюють вибачення ОСОБА_1 за допущені у вищезгаданій статті некоректні висловлювання, наклепи та образи на його адресу».

    Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 80000 гривень моральної шкоди та понесені судові витрати.

    Представники позивача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримали, дали пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви. Просять позов задоволити.

    Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечив, дав пояснення, що позивачами не доведено та не надано жодних доказів того, що автором статті ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 Відтак просить в позові відмовити за його безпідставністю.

    Представник відповідача ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечила, дала пояснення, що позивачем не надано жодних доказів того, що ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» поширив про нього негативну інформацію, не доведено самого факту поширення інформації. Крім того на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1  немає інформації, спростування якої вимагає позивач. Більше того, ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» не є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позову відмовити.

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити частково з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 15.02.2010 року в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  було опубліковано статтю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.13-23).

    Згідно ст.14 Закону України „Про інформацію”, поширення інформації  -  це   розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

    Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти в тому числі і поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного  зв'язку.

    Таким чином, суд вважає інформацію, викладену в статті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 поширеною, оскільки така була опублікована на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на те, що на час винесення рішення дана інформація видалена з вищевказаної сторінки.

    Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем  у  разі   поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

    З матеріалів справи, а саме вищевказаної статті, що розміщена на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  вбачається, що автором такої є ОСОБА_2, головний редактор газети «Експрес».

    Згідно ст.435 ЦК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року, за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

    Таким чином, суд приходить до висновку, що в силу презумпції авторства ОСОБА_2 є автором статті ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки ним та його представником в судовому засіданні не доведено протилежного, не представлено жодних доказів того що під ім’ям «ОСОБА_2, головний редактор газети «Експрес» оскаржувану статтю публікувала інша особа.  

    Як вбачається з п.13 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/184 від 28.03.2007 року, дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані від ТзОВ «Хостмайстер», яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет.

    Відповідно до правил домену .UA в зв’язку з відсутністю в Україні документу, що б посвідчував право власності на доменне ім»я, інформацію про організацію, що зареєструвала домен можна отримати в базі даних UANIC, скориставшись сервісом Whois в рядку реєстрант.

    Згідно даних сервісу Whois ТзОВ «Хостмайстер», що знаходяться на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4  реєстрантом доменного ім»я ІНФОРМАЦІЯ_1  є ТзОВ «Видавнича група «Експрес» (а.с.24-26), яка відповідно реєстраційних документів (а.с.86-92) змінила найменування на ТзОВ «Видавнича група «Супердрук». Реєстратором вищевказаного домену виступає НТЦ «Українська академічна і дослідницька мережа» ІФКС НАН України.

    Відтак суд приходить до висновку про правильність визначення суб’єктного складу відповідачів і вважає, що відповідати за позовом ОСОБА_1 мають ОСОБА_2 та ТзОВ «Видавнича група «Супердрук».

    В судовому засіданні встановлено, що причиною виникнення спору стало питання про наявність підстав для спростування відповідачами поширених відомостей щодо позивача.

    Відповідно до ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування такої інформації.

    Враховуючи вимоги ст.277 ЦК України, суд оцінюючи статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що вона стосується не лише виключно позивача ОСОБА_1, а відтак вимоги про спростування статті в цілому є такими, що до повного задоволення не підлягають.

    Конституція України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе (ст.32) та право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34).

          Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися  своїх  поглядів,   одержувати   і  передавати  інформацію  та  ідеї  без втручання органів державної  влади і незалежно від кордонів.  

    Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності  радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод,   оскільки воно  пов'язане з обов'язками   і    відповідальністю,    може  підлягати    таким  формальностям,  умовам,  обмеженням  або санкціям,  що встановлені  законом   в   інтересах національної   безпеки,   територіальної  цілісності  або  громадської  безпеки,  для  охорони  порядку  або  запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту  репутації  або  прав  інших  осіб,  для  запобігання  розголошенню  конфіденційної   інформації   або  для  підтримання  авторитету  і  безсторонності суду і є необхідними в демократичному  суспільстві.

         Суд розрізняє факти і оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненою і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється Конвенцією (рішення Європейського Суду з прав людини в справі Лінгенс проти Австрії, стор.28 §46).

    Відповідно до ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

          Як вбачається з     постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається  інформація,   яка   не   відповідає дійсності  або  викладена неправдиво,  тобто містить відомості про  події та явища,  яких не існувало взагалі або  які  існували,  але  відомості   про   них   не  відповідають  дійсності  (неповні  або  перекручені).

    Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна  інформація,  поширена  про особу,  вважається недостовірною,  якщо  особа,  яка  її  поширила,  не  доведе  протилежного   (презумпція  добропорядності).  Негативною  слід  вважати  інформацію,  в  якій  стверджується  про  порушення  особою,   зокрема,   норм   чинного  законодавства,  вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення  принципів  моралі,  загальновизнаних  правил  співжиття,  неетична  поведінка  в особистому,  суспільному чи політичному житті тощо) і  яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності,  честі чи ділової репутації.

    Відповідачами в судовому засіданні не підтверджено достовірність оспорюваної позивачами інформації, належні та допустимі докази цьому в матеріалах справи відсутні. У зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що інформація, поширена у інтернет-статті ІНФОРМАЦІЯ_2 є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а саме:

    «Чітко і відповідально називаю замовників анонімних побрехеньок, що з’явилися в інтернет – просторі – це … та діяч місцевого БЮТу на прізвище ОСОБА_1»,

«У цих … людей є дві спільні риси – це вроджена підлість, яку, на жаль, неможливо діагностувати клінічно, і паталогічна ненависть до газети «Експрес», яку я очолюю»,

«Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських. (1 лютого, ЗІК, прес – конференція народного депутата ОСОБА_4)»,

    «Він один з тих партійних невдах, хто наївно вважає, що саме газета «Експрес» є основною причиною провалу БЮТу на Львівщині. Газета «Експрес» також стала йому на перешкоді тоді, коли його родина планувала взяти під контроль нові землі, кар’єри і т.д. у Пустомитівському районі Львівської області. Він зовсім втратив самоконтроль після того, коли публікації газети «Експрес» зупинили земельну аферу у Зубрі, де розташований родинний маєток».

    Аналіз зазначеної інформації вказує на те, що автор статті висловлював не оціночне суб’єктивне судження відносно об’єкта (позивача ОСОБА_1В.), не своє особисте відношення до нього, а стверджував щодо об’єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними. При цьому відповідачами не надано доказів об’єктивності своєї інформації.

    Інформація про вищенаведене, безсумнівно, завідомо негативно направлена проти ОСОБА_1, його дискредитації, формування негативного образу, направленого на недовіру в майбутньому. Суд вважає, що дана інформація вийшла за межі тону, допустимого в даному випадку, не проявлено мінімального рівня стриманості та пристойності. У зв’язку з цим, втручання у право заявника на свободу вираження поглядів є необхідним у демократичному суспільстві для захисту репутації та прав інших осіб.  

    При цьому суд не бере до уваги покликання відповідача ОСОБА_2, дані ним в судовому засіданні про те, що  абзац з оскаржуваної статті «Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських. (1 лютого, ЗІК, прес – конференція народного депутата ОСОБА_4)» не підлягає спростуванню так як це повторення дослівної публікації Західної інформаційної корпорації, оскільки до матеріалів справи долучено інтернет – статтю «В особі великих діячів – бютівців на Львівщині виростають «галицькі Лозинські», - нардеп ОСОБА_4» (а.с.27), розміщену за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1  , яка не є дослівним відтворенням оскаржуваного абзацу і не містить в собі прізвища «ОСОБА_1». Покликання відповідача в судовому засіданні на статтю з сайту ІНФОРМАЦІЯ_5  (а.с.93) теж не береться судом до уваги, оскільки відповідачем в оскаржуваній статті не робилося посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 .

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях відповідачів є юридичний склад правопорушення, а саме а)  поширення інформації,  тобто доведення її до відома  хоча б одній особі у  будь-який  спосіб;  б)  поширена  інформація  стосується певної фізичної чи юридичної особи,  тобто позивача; в)  поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає  дійсності;  г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові  права, тобто або завдає шкоди  відповідним  особистим немайновим  благам,  або  перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє  особисте немайнове право.

         Щодо іншої інформації, наведеної в оскаржуваній статті, то суд приходить до висновку, що така не відноситься особисто до позивача і спростуванню в даному процесі не підлягає.

    Відповідно до ст.277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що слід зобов’язати ОСОБА_2 та ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» опублікувати на інтернет – сайті ІНФОРМАЦІЯ_1  спростування наступного змісту:

                «Спростування.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, була поширена інформація, а саме:

«Чітко і відповідально називаю замовників анонімних побрехеньок, що з»явилися в інтернет – просторі – це … та діяч місцевого БЮТу на прізвище ОСОБА_1»,

«У цих … людей є дві спільні риси – це вроджена підлість, яку, на жаль, неможливо діагностувати клінічно, і паталогічна ненависть до газети «Експрес», яку я очолюю»,

«Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських. (1 лютого, ЗІК, прес – конференція народного депутата ОСОБА_4)»,

    «Він один з тих партійних невдах, хто наївно вважає, що саме газета «Експрес» є основною причиною провалу БЮТу на Львівщині. Газета «Експрес» також стала йому на перешкоді тоді, коли його родина планувала взяти під контроль нові землі, кар’єри і т.д. у Пустомитівському районі Львівської області. Він зовсім втратив самоконтроль після того, коли публікації газети «Експрес» зупинили земельну аферу у Зубрі, де розташований родинний маєток».

    Вищевказана інформація являється недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1».

          В покладенні на відповідачів зобов’язання вибачитися перед позивачами, суд відмовляє, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений законодавством України.

         Позовна вимога ОСОБА_1 про зобов’язання видалення з Інтернет – сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1  статті ОСОБА_2 під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 до задоволення не підлягає, так як на час винесення по справі рішення вказана стаття за вищевказаною адресою була відсутня.

    Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

    Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо  фізичній  особі  внаслідок  порушення  її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної  шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Згідно положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.  Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб.

    В даному випадку поширення  неправдивої інформації через всесвітню мережу Інтернет завдало позивачу моральної шкоди, через необмежений доступ читачів до цієї інформації. За обставин, що склалися, позивачу доведеться докласти значних зусиль, щоб очистити своє ім’я та ділову репутацію.

    Враховуючи вищенаведене, суд, оцінивши обставини справи, виходячи з вимог розумності та справедливості,  приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.

    Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 та ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» солідарно в користь ОСОБА_1 51 гривню сплаченого судового збору та 75 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.277,280,297,299,435,1167 ЦК України, Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року, суд

в и р і ш и в :

    Позов задоволити частково.

    Визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену 15.02.2010 року в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:

«Чітко і відповідально називаю замовників анонімних побрехеньок, що з’явилися в інтернет – просторі – це … та діяч місцевого БЮТу на прізвище ОСОБА_1»,

«У цих … людей є дві спільні риси – це вроджена підлість, яку, на жаль, неможливо діагностувати клінічно, і паталогічна ненависть до газети «Експрес», яку я очолюю»,

«Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських. (1 лютого, ЗІК, прес – конференція народного депутата ОСОБА_4)»,

    «Він один з тих партійних невдах, хто наївно вважає, що саме газета «Експрес» є основною причиною провалу БЮТу на Львівщині. Газета «Експрес» також стала йому на перешкоді тоді, коли його родина планувала взяти під контроль нові землі, кар’єри і т.д. у Пустомитівському районі Львівської області. Він зовсім втратив самоконтроль після того, коли публікації газети «Експрес» зупинили земельну аферу у Зубрі, де розташований родинний маєток».

    Зобов’язати ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук» опублікувати на інтернет – сайті ІНФОРМАЦІЯ_1  спростування наступного змісту:

                «Спростування.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 в 13 год. 13 хв. на інтернет – сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1  у статті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, була поширена інформація, а саме:

«Чітко і відповідально називаю замовників анонімних побрехеньок, що з»явилися в інтернет – просторі – це … та діяч місцевого БЮТу на прізвище ОСОБА_1»,

«У цих … людей є дві спільні риси – це вроджена підлість, яку, на жаль, неможливо діагностувати клінічно, і паталогічна ненависть до газети «Експрес», яку я очолюю»,

«Про іншого фігуранта цієї історії, закрійника п’ятого розряду писати ще більш гидко, тому я процитую лише найсвіжіше з того, що було опубліковано нещодавно. «ОСОБА_1 звинувачують ОСОБА_4 у тому, що він причетний до загибелі підлітка на озері Байкал, хоча саме з причалу їхньої дачі виїжджав скутер (який спричинив смерть дитини – Ред.). Ми в їх особах вирощуємо галицьких Лозінських. (1 лютого, ЗІК, прес – конференція народного депутата ОСОБА_4)»,

    «Він один з тих партійних невдах, хто наївно вважає, що саме газета «Експрес» є основною причиною провалу БЮТу на Львівщині. Газета «Експрес» також стала йому на перешкоді тоді, коли його родина планувала взяти під контроль нові землі, кар’єри і т.д. у Пустомитівському районі Львівської області. Він зовсім втратив самоконтроль після того, коли публікації газети «Експрес» зупинили земельну аферу у Зубрі, де розташований родинний маєток».

    Вищевказана інформація являється недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1».

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.

    В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук» солідарно в користь ОСОБА_1 51 гривню сплаченого судового збору та 75 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Головуючий                             А.Р.Курилець