Справа № 2-1060

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., при секретарі Гаврилюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності.

В обґрунтування заявлених вимог покликаються на те, що з жовтня 1999 року він проживає з відповідачкою однією сім’єю, мають спільний побут і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, однак вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час проживання однією сім’єю з відповідачкою ними було придбано за спільні кошти шляхом приватизації нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 46,1 кв.м., розташовані в підвалі будинку за адресою АДРЕСА_1. Вказані приміщення були відремонтовані їхніми спільними зусиллями і за їхні спільні кошти. В подальшому, на підставі договору № 661 купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, зареєстрованого Управлінням ресурсів Львівської міської ради від 26.04.2002 року, дані приміщення були приватизовані за їхні спільні кошти і за згодою сторін оформлено право власності на ім’я відповідачки. Внаслідок проведеної реконструкції та приєднання суміжного нежитлового приміщення, що виконувалося їхніми спільними зусиллями та за їхні спільні кошти у 2007 році, загальна площа приміщень збільшилася і складає 56,3 кв.м., однак державна реєстрація такого приєднання приміщень ще не проведена, а тому правовстановлюючих документів на приєднане приміщення не виготовили. Запропонувавши відповідачці добровільно визнати за ним право у спільній сумісній власності на вказані приміщення на умовах передбачених СК України та ЦК України, однак вона відмовилася. Враховуючи вищенаведене, просить визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на Ѕ вказаних нежитлових приміщень.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить позов задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, подала суду нотаріально посвідчену заяву про визнання заявлених позовних вимог ОСОБА_1, просить справу розглядати у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити з наступних причин.

Згідно договору № 661 купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу зареєстрованого Управлінням ресурсів Львівської міської ради 26.04.2002 року, реєстр. № 048-А та нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстр. № 1531 (а.с.7-8), ОСОБА_2 шляхом викупу в Управління ресурсів Львівської міської ради придбала нежитлові приміщення площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачкою, про що є її заява, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_4 від 21.04.2010 року, сторони з жовтня 1999 року проживають однією сім’єю у фактичних шлюбних відносинах і ними за спільні кошти були придбані нежитлові приміщення площею 46,1 кв.м., розташовані в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які було оформлено на ОСОБА_2

Відповідно до норм СК України, фактичні шлюбні відносини породжують ті ж юридичні наслідки майнового характеру, що і перебування у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що сторони придбали спірні нежитлові приміщення спільними зусиллями і за спільні кошти, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлових приміщень площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.355,368,369,372 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

    Позов задоволити.

    Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлових приміщень площею 46,1 кв.м., розташованих в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-и днів з моменту його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий                                                       А.Р.Курилець