Справа 2-А-180/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня  2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої  -  судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ДАІ Новобузького взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення Управління Державної автомобільної інспекції  УМВС України в Миколаївській області Гуменюк Володимира Миколайовича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення противоправною  

ВСТАНОВИВ:

17.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до інспектора ДАІ Новобузького взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення Управління Державної автомобільної інспекції  УМВС України в Миколаївській області Гуменюк Володимира Миколайовича (далі - відповідач) про визнання постанови від 05.03.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за правопорушення, передбачене за ст. 122 ч. 1 КУпАП противоправною  .  

       В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він не перевищував 05.03.2010 року швидкість руху автомобілем «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» (с.Ольгополь), а інспектор ДАІ зафіксував швидкість автомобіля за допомогою приладу «Беркут», який не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису і виключає можливість визначення, що саме ним було скоєно правопорушення.

Посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП , позивач просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, суду направив телеграму про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надійшло письмове заперечення Управління Державтоінспекції УМВС України в Миколаївській області на позовну заяву, яке вказує, що дії інспектора ДПС при притягненні до адміністративної відповідальності позивача відповідають діючому законодавству. Доказом вчинення правопорушення є показання технічного приладу «Беркут» - вимірювача швидкості руху автомобіля.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).

            В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача відповідачем  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП складений 05.03.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП – перевищення встановленої максимальної швидкості руху автомобіля, більш ніж на 20 км/год., а саме: 05.03.2010 року о 17-00 год. на 155 км автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв позивач, керуючи автомобілем «Шкода» номерний знак НОМЕР_1, перевищив максимальну швидкість руху в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» (с. Ольгопіль), рухаючись зі швидкістю 86 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Згідно зазначеного протоколу даною посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису  чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП є дані приладу для вимірювання швидкості «Беркут», який не містить функції фото-, кінозйомки, відеозапису, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.  Враховуючи, що положення ст.251 КУпАП носять імперативний характер  відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото- кінозйомки, відеозапису і тому лише вони можуть бути використані, як докази по справі.

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача. Таким доказом відповідач зазначає в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення пояснення свідка, не вказуючи його прізвище, ім’я, по батькові, але який відсутній в копії протоколу, що її отримав позивач  і додає до адміністративної справи письмове пояснення свідка ОСОБА_3, жителя м. Богодухів Харківської області. Вказана обставина свідчить про те, що дані протоколу після вручення його копії та винесення постанови піддавалися змінам – внесенням пізніше додаткових даних про свідка правопорушення, що є порушенням "Iнструкцiї з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне  правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року. Вказаний свідок мав бути допитаний Богодухівським районним судом Харківської області за судовим дорученням, але до цього суду, будучи належним чином повідомлений свідок не з'явився і судове доручення було повернуто без виконання. Також свідок ОСОБА_3 викликався і до Вознесенського міськрайонного суду, з роз’ясненням йому необхідності у разі неможливості явки надати письмові пояснення з приводу обставин справи, в судове засідання свідок не з'явився.

При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що зазначений свідок був не безсторонній, суд враховує останню обставину, яка є об’єктивною. В даних умовах притягнення до адміністративної відповідальності повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, як воно чиниться, важливим є питання довіри громадян під час виконання цієї публічної функції та неупередженості, достатності гарантій, щоб відкинути всі легітимні підстави сумніватися в його упередженості. За таких умов показання зазначеного свідка як доказ суд вважає упередженими і до уваги не приймає.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

       У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП  під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв'язку недостатнім обґрунтуванням доказами вчиненого правопорушення, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи.

Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди (ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову ВЕ 064555 від 05.03.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її оголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                    О.Є.Старжинська