Справа № 2-2307/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
26 травня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Хінєвіч О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в уточненому варіанті якого просила усунути їй перешкоди у користуванні її частиною в домоволодінні АДРЕСА_1, зобов’язавши відповідача звільнити земельні ділянки під № 7 і № 8 від сараю літери "З", навісів літери "Н", літери "И", а сарай літери "Р" перенести на відстань 15 метрів від її частини будинку. Крім цього вона просила звільнити прохід на ділянці №1, що у загальному користуванні, від сміття, меблів та насаджень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням суду спільне домоволодіння та земельна ділянка були поділені між сторонами, проте відповідачем не зібрано самочинно збудованих ним сараїв та навісів з її частини земельної ділянки. Земельна ділянка, що знаходиться у спільному користуванні заставлена меблями та сміттям, через що вона не в змозі вільно по неї проходити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про причину неявки суду своєчасно заздалегідь не повідомив. Про час та місця слухання справи був належним чином повідомлений, про що у справі маються докази. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Вислухавши позивача, його представника, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 24.12.1986 року позивачці ОСОБА_2 і відповідачу ОСОБА_3 належить по ? частині спірного домоволодіння кожному. Також, згідно договору дарування від 26 липня 2005 року, позивачці ОСОБА_2 і відповідачу ОСОБА_3 на праві особистої власності належить по ? частки спірного домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 28 січня 2008 року у справі № 2-73/2008 зазначене домоволодіння було поділено між співвласниками – сторонами у справі, та встановлено порядок користування земельною ділянкою.
Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності із ст. 14 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 4, 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням виконавського комітету Сімферопольської міської ради від 29.09.2000г. № 1546 «Про ввід в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що не є державною власністю, проводиться відповідно до «Положення про порядок введення в експлуатацію об'єктів, що не є державною власністю, затвердженою Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 14.08.1996р. № 268 вказане, що тільки підписаний і затверджений акт державної технічної комісії є підставою для оформлення права власності.
Оскільки право спільної часткової власності на домоволодіння припинено не було, в даному випадку застосовуються також положення статті 358 ЦК України, за якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
В силу ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 7 ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
В супереч зазначеним нормам права, та рішенню суду щодо розподілу домоволодіння і встановленого порядку користування земельною ділянкою, відповідачем ОСОБА_3 розміщені та не зібрані з земельної ділянки № 7, яка виділена у користування ОСОБА_2 сарай літери "З", навіс літери "Н". Крім цього відповідачем збільшено розмір навісу "И", тим самим він зайняв частину земельної ділянки № 8, виділену у користування позивачці.
Крім цього, згідно із висновками судової будівельно-технічної експертизи № 45 від 21.12.2009 року, розміщення сараїв "З" і "Р" порушують права ОСОБА_2, оскільки не відповідають встановленим нормам та правилам.
Так, сарай літери "Р", в якому утримується домашня худоба (свині), повинен бути розміщений на відстані не менш ніж 15 метрів від жилого приміщення, що зазначено зокрема в п. 5 Правил утримання собак, котів, домашньої худоби і птиць в м. Сімферополі, затвердженого рішенням Сімферопольського виконкому № 2163 від 22.12.1995 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 перешкоджає вільному користуванню їх спільної із позивачкою земельною ділянкою № 1 при в'їзді у домоволодіння, оскільки він там складує старі меблі, будівельні матеріали та здійснив насадження дерев та кущів. Ця обставина також підтверджується вищезазначеними експертними висновками.
При визначенні номерів та розміщенні земельних ділянок суд застосовує матеріали справи № 2-73/2008, в яких мається невід’ємна частина рішення суду від 28 січня 2008 року, а саме другий варіант експертного дослідження № 75 від 05.11.2007 року.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 152 ЗК України, захист прав на земельну ділянку здійснюється, зокрема, відновленням стану земельної ділянки і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку їх порушенню.
Порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою що перебуває у спільній частковій власності передбачений ст. 88 ЗК України. Стаття 91 ЗК України зобов’язує не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрачені ним при подачі позову судові витрати у розмірі 37 грн. - ІТЗ і 8,5 грн. - судового збору, а також витрати на проведення судової експертизи у розмірі 927,04 грн.
На підставі наведеного, керуючись зазначеними нормами матеріального права, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 225-226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою у домоволодіння АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3: звільнити земельні ділянки № 7 і № 8, виділені у користування ОСОБА_2, від сараю літери "З", навісів літери "Н" і літери "И" (літери "И" - в частині що знаходиться на земельній ділянці № 8); сарай літери "Р" перенести на відстань 15 метрів від найближчої частини прибудови літери "а1"; звільнити прохід на земельній ділянці №1 загального користування від будівельних матеріалів, сміття, меблів та насаджень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 972,54 грн. судових витрат.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Київського районного суду м. Сімферополя.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: