Справа 2- 11471
2010 p.
Постанова
Іменем України
11.06.2010 p. Московський суд м. Харкова у складі головуючого судді Майстренко О.М., з участю секретаря Войтової О.Г., розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення сум недоплаченої допомоги,
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2004 року по 20.05.2010 року в розмірі 8 м інімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування посилався на те, що він має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2 групи. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи", його пенсія повинна складати 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідачі позов не визнали, вказали, що нарахували та виплачують позивачеві пенсію відповідно до чинного законодавства. Просять відмовити в задоволенні позову.
Суд, вивчивши надані письмові докази, приходить до наступного.
Позивач має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченнями.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, які с інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Статті 50 та 54 Закону № 796-ХІІ визначають, що під час встановлення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне не приймати до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір ісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок ії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, проте що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в України в Московському районі м. Харкова про відмову в перерахунку пенсії та додаткової пенсії та виплати її ОСОБА_1 за 2007-2010 роки в розмірах, які відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи" незаконними.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та додаткової пенсії як інваліду 2 групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати недоплаченої пенсії за 2007-2010 роки року.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційного суду, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: