СПРАВА № 2-18/10

Рішення

Іменем України

21червня  2010 року                                                                        Комсомольський міський суд

                                                               Полтавської області

в складі: головуючого судді                                                        Окунь Т.В.

  при секретарі                                                                     Гончар С.Т.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Комсомольську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої  джерелом підвищеної небезпеки,

                                                          встановив:

Позивач  звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, як власника транспортного засобу,  завдану внаслідок ДТП матеріальну  та моральну шкоду.

Ухвалою Комсомольського міського суду від 15 квітня 2009 року (а.с. 51) до участі у справі в якості співвідповідача було притягнуто ОСОБА_3

До суду позивач не з’явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку заочного провадження.

Відповідачі до суду не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Визнавши подані позивачем докази достатніми для встановлення фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору, за наявності відповідної згоди позивача, суд вважає можливим проведення заочного розгляду справи.

    Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року о близько 10-00 год., ОСОБА_3,  керуючи автомобілем марки  ВАЗ-21070, з реєстраційним номером НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Миргород-Красногорівка, на 23 км., при виконанні маневру обгону  допустив зіткнення з автомобілем марки АЗЛК-2901 з державним номером НОМЕР_1 під  керуванням водія ОСОБА_1, що рухався в попутному напрямку,  внаслідок чого транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Як убачається з матеріалів адміністративної справи, оглянутої судом, за висновком спеціаліста – автотехніка в даній ДТП невідповідності вимогам ПДР були виявлені лише в діях водія ОСОБА_3, який міг попередити виникнення даної пригоди шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР.

    Постановою Київського районного суду від 22 січня 2008 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

З врахуванням положень ст.61 ЦПК України суд вважає, що предметом розгляду даної справи, за наявності постанови суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, є лише питання про наявність і розмір завданої шкоди, та підстави цивільно-правової відповідальності.

Спірні правовідносини, що виникли, регулюються главою 82 ЦК України. В даному випадку мають місце зобов’язання, що виникають із завдання шкоди  джерелом підвищеної небезпеки.

    Згідно з загальними положеннями  про відшкодування шкоди, шкода, завдана майну та здоров’ю фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Обов’язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної  небезпеки покладається на володільця джерела. Як убачається з матеріалів  справи,  автомобіль марки  ВАЗ-21070, з реєстраційним номером НОМЕР_2  значиться  зареєстрованим на праві власності за гр. ОСОБА_2 (а.с. 47).

Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму  ВСУ “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування матеріальної шкоди “ №6 від 27.03.92 року “під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав”.

    Отже, приймаючи до уваги, що на момент ДТП, автомобілем марки  ВАЗ-21070, з реєстраційним номером НОМЕР_2  керував ОСОБА_3, суд, за відсутності на момент розгляду справи даних про те, на якій правовій підставі ОСОБА_3 керував належним на праві власності гр. ОСОБА_2 автомобілем, відповідно до положень  ч.2 ст. ст.1187 ЦК України вважає, що відповідати за позовом має власник джерела підвищеної небезпеки.

    Дані щодо наявності поліса страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки  ВАЗ-21070, з реєстраційним номером НОМЕР_2 в справі відсутні (а.с. 84).

    Обґрунтовуючи наявність та розмір завданої ДТП  шкоди, ОСОБА_1, посилаючись на дані протоколу огляду ДТП, в т.ч. транспортних засобів з матеріальними збитками, надав суду завірену накладну ПП ОСОБА_4 про вартість придбаних ним для відновлення автомобіля деталей (а.с.10) згідно з якою матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки АЗЛК-2901   становить 5270 грн.  

Оцінюючи згаданий письмовий доказ в контексті підтвердження оцінки завданої матеріальної шкоди з огляду на положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України та приймаючи до уваги законодавчо закріплене за сторонами право на подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, виходить з розміру збитків, що підтверджені по справі наданою позивачем товарною накладною.

Покладаючи на ОСОБА_2 обов’язок відшкодувати заподіяну  майну позивача матеріальну шкоду, суд, з врахуванням положень ст.1187 ЦК України,  виходить з встановленого Законом правила про те, що завдана неправомірними діями шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

    Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

    Розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до роз’яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

    Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, позивач зазначив, що є інвалідом 2-ї групи з дитинства, не працює, не має джерела доходу, і змушений утримувати підсобне господарство, для обслуговування якого використовує автомобіль. Внаслідок ДТП, яка стала наслідком неправомірних дій особи, що керувала належним на праві власності ОСОБА_2 автомобілем,  протягом тривалого часу був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням та забезпечувати належний матеріальний рівень для членів своєї родини.  Компенсацію моральної шкоди оцінює  розміром 5 000 грн.

    Факт заподіяння моральної шкоди позивачу на думку суду є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком  неправомірної поведінки  ОСОБА_3

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд, враховуючи стан здоров’я позивача та його нужденність в автотранспорті,  виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги також форму вини заподіювача шкоди та характер допущенного ним порушення правил дорожнього руху при здійсненні маневру обгону, суд  вважає,  що розмір суми, достатньої для компенсації завданої моральної шкоди для позивача , на компенсації якої він наполягає, є цілком обґрунтованою і  має становити 5 000 грн.

    Питання про розподіл судових витрат вирішене судом за  правилами ст.88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213,215 ЦПК України, ст.ст.23, 1167,1187 ЦК України, суд,

                                                                         вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  заподіяну пошкодженням автомобіля матеріальну шкоду в розмірі  5270 грн.., судові витрати, пов’язані з оплатою  судового збору в розмірі 102 грн.., оплатою ІТЗ в розмірі 30 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., а також стягти завдану  моральну шкоду  в сумі 5000 грн.

    Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-днів апеляційної скарги до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

         Суддя                                        підпис                              Т.В.Окунь        

З оригіналом вірно:

         Суддя                                                                                  Т.В.Окунь