Справа № 11- 214/2007 p.                                     Головуючий у 1 інстанції - Подалюка О.Ф.

Категорія - ст. 186 ч.2 КК України.                    Доповідач - Демченко О.В.

УХВАЛА

Іменем     України

15 березня 2007 р.

Апеляційний суд Чернігівської області  в складі:

головуючого - судді  Навозенко Л.С., суддів - Демченка О.В., Оседача М.М., з участю прокурора - Лисун СІ., захисника - адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2007 року,-

установив :

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець міста Чернігова,

українець,    громадянин    України,                                                          неодружений,    не

працюючий, з середньою освітою, мешканець м. Чернігова АДРЕСА_1, раніше судимий:

1)      18 лютого 1999 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 14ІЧ.2, 44, 46-1 КК України до 3-х років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

2)      7 вересня 1999 р. Деснянським районним судом м. Чернігова по ст. 206 ч.2, 140 ч.2, 143 ч.2, 42, 43 КК України до 3 років і 2 місяців позбавлення волі,

засуджений: за ст. 186 ч. 2 КК України ( в ред. 2001 р.) до чотирьох років позбавлення волі, за ст. 190 ч.2 КК України (в ред. 2001 р.) до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання засудженому визначене в чотири роки позбавлення волі.

З   нього   стягнуто   на   користь   потерпілої   ОСОБА_3.   на відшкодування матеріальної шкоди 630 грн., на відшкодування моральної

2

шкоди 1000 грн. З нього ж стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_4. на відшкодування матеріальної шкоди 549 грн.

ОСОБА_2. визнаний судом винним за скоєння ним злочинів за таких обставин.

1)     20 липня 2005 року в денний час ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі № АДРЕСА_2 в м. Чернігові, відкрито викрав телевізор марки „Профлайн" з пультом дистанційного керування, загальною вартістю 630 грн., який належав ОСОБА_3.

2)     21 липня 2006 року у вечірній час він же, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у дворі будинкуАДРЕСА_3 в м. Чернігові, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4., заволодів мобільним телефоном марки „Самсунг Х-480", вартістю 549 грн., який належав ОСОБА_4.

Вважаючи вирок суду незаконним, засуджений подав на нього апеляцію, у якій ставить питання про перекваліфікацію його дій та відповідним чином на зменшення розміру покарання. Зокрема, засуджений вважає, що він був несправедливо засуджений за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки в його діях немає такого складу злочину, як грабіж. Щодо свого засудження за ч.2 ст.190 КК України, то на його думку, винність його в цьому злочині недоведена, а відповідати за нього повинна особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Крім того, при розгляді кримінальної справи суд припустився ряду порушень його прав, зокрема, не допитав деяких свідків у справі, а показання допитаних свідків і потерпілих містять істотні суперечності між його, ОСОБА_2., показаннями в суді.

Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які наполягали на задоволенні апеляції, міркування прокурора про безпідставність апеляційних вимог і необхідність відмови в них, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляції необхідно відмовити. Таке рішення суд ґрунтує наступним.

Винність ОСОБА_2. в злочинах, за які його визнано винним і засуджено, у повній мірі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджена низкою доказів, досліджених судом, яким дано відповідної юридичної оцінки.

Так, в засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2. визнав, що 20 липня 2005 року, знаходячись в квартирі ОСОБА_5, разом з останнім та іншими особами вживав спиртні напої. Скориставшись, що ОСОБА_5. вийшов на деякий час з кімнати, він забрав з квартири, де знаходився, телевізор з пультом дистанційного керування, який продав спочатку своєму

з

знайомому ОСОБА_6, а потім іншій особі. Ці дії ОСОБА_2 вчинив ніби-то з дозволу ОСОБА_5, намагаючись в такий спосіб знайти грошей для придбання спиртних напоїв.

Проте, ці показання ОСОБА_2. в судовому засіданні є непевними, непослідовними і суперечливими. Так, на досудовому слідстві при допиті як підозрюваний 23 травня 2006 р. (а.с.66-67) він давав показання, що коли ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, то він, ОСОБА_2. сам прийняв рішення забрати телевізор з його квартири і зробив це на очах присутніх в цій же квартирі ОСОБА_7 й ОСОБА_8. Телевізор він продав спочатку знайомому таксисту ОСОБА_6, а потім іншій, незнайомій йому людині, а гроші витратив на власні потреби.

При допиті як обвинувачений 24 жовтня 2006 року, ОСОБА_2. дав показання, що перебуваючи в квартирі ОСОБА_5 за вказаних вище обставин, він вирішив заволодіти телевізором злочинним шляхом. Незважаючи на умовляння ОСОБА_7 поставити телевізор на місце, ОСОБА_2. протиправно заволодів ним, а пізніше продав його, витративши гроші на власні потреби (а.с.190-193).

Ці його показання на досудовому слідстві об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Так, судом були допитані як свідки особи, що проводили дізнання і досудове слідство - ОСОБА_9. та ОСОБА_10, які дали показання про те, що всі показання ОСОБА_2. були записані з його слів та відображені у відповідних процесуальних документах.

Місцевим судом був досліджений документ - пояснення ОСОБА_5, (а.с.8), який помер в лютому 2006 року (а.с.56). З нього вбачається, що ніякої розмови з засудженим про продаж належного йому телевізора він не вів, а вважав, що телевізор в нього було вкрадено.

Потерпіла ОСОБА_3. показала суду, що від сина - ОСОБА_5 дізналась про відсутність телевізора. Вона зверталась до родичів ОСОБА_2., які обіцяли повернути вартість телевізора, проте ніякого відшкодування вона не отримала.

Свідок ОСОБА_11. показала суду, що 20 листопада 2005 року вона бачила ОСОБА_2. з телевізором в руках. Свідок ОСОБА_8. показала в судовому засіданні, що від ОСОБА_2. дізналась про заволодіння ним телевізором ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_6. підтвердив в суді факт купівлі ним у ОСОБА_2. телевізора „Профлайн" з пультом дистанційного керування, який пізніше ОСОБА_2. забрав у нього назад.

Таким чином, усі докази беззаперечно свідчать, що ОСОБА_2. всупереч волі ОСОБА_5 та інших осіб, заволодів чужим майном. Подальші його дії - негайний продаж телевізора спочатку одній особі, потім іншій, розпорядження грішми від цих оборудок на власний розсуд, прямо свідчать про наявність у нього прямого умислу на заволодіння чужим майном. Це заволодіння ОСОБА_2. скоїв відкрито для інших осіб. Раніше

4

він був засуджений за злочини проти чужої власності, тому суд обґрунтовано визнав його винним за ч.2 ст.146 КК України.

Щодо шахрайських дій, внаслідок яких ОСОБА_2. заволодів майном потерпілої ОСОБА_4., то вони також знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_2. не визнав своєї вини за цим епізодом обвинувачення. Проте, потерпіла ОСОБА_4. в судовому засіданні прямо вказала на ОСОБА_2., котрий разом з іншою людиною, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволоділи належним їй мобільним телефоном. Аналогічні показання потерпіла давала і на досудовому слідстві. Ці її показання є послідовними, логічними, вони співпадають з іншими доказами по справі. Тому суд цілком підставно поклав їх в обґрунтування вироку.

Свідок ОСОБА_12. в судовому засіданні дала покази, з яких прямо випливає, що ОСОБА_2. разом з іншою особою заволодів телефоном потерпілої всупереч її волі, обманним шляхом. На досудовому слідстві під час проведення очних ставок вона прямо вказувала на ОСОБА_2., який обманним шляхом заволодів телефоном потерпілої (ах. 143-145).

Явка з повинною ОСОБА_2. свідчить про визнання ним факту протиправного заволодіння мобільним телефоном потерпілої з послідуючим його продажем, (а.с. 75).

З показань ОСОБА_2. як обвинуваченого 8 вересня 2006 р. (а.с. 107) видно, що він приймав участь в незаконному заволодінні телефоном потерпілої ОСОБА_4.

Відносно іншої особи, яка також приймала участь в цьому злочині, справа виділена в окреме провадження, тому вона не була допитана в судовому засіданні, а її покази досліджені судом. З них вбачається активна участь ОСОБА_2. в скоєнні злочину. (а.с. 166).

Продаж мобільного телефону потерпілої ОСОБА_2., використання ним грошей на власний розсуд, свідчать про наявність у нього умислу на протиправне заволодіння цим майном.

Таким чином, усі покладені в обґрунтування вироку докази, зібрані з дотриманням діючого кримінально-процесуального законодавства та визнані судом достовірними, підтверджують винність ОСОБА_2. в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, як скоєного за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Місцевий суд при постановленні вироку дав оцінку зміненим показанням підсудного, визнавши їх неправильними і не відповідаючими дійсності. З таким висновком місцевого суду апеляційний суд погоджується. Показанням інших осіб, допитаних в ході розгляду справи, судом також було дано оцінку.

Під час судового розгляду місцевим судом було вжито заходів для явки в судове засідання свідка ОСОБА_7, винесено постанову про примусовий його привід. Ця постанова не була виконана із-за відсутності

5

ОСОБА_7 за місцем проживання, тому суд дослідив його показання на досудовому слідстві, (а.с. 266).

В ході розгляду справи суд забезпечував підсудному можливість реалізувати його законні права, в тому числі - право на захист, призначивши йому захисника, давши можливість повторно ознайомитись з усіма матеріалами кримінальної справи (а.с.257, 306).

Таким чином, викладені в апеляції доводи не підтверджені дослідженими по справі доказами і тому вона задоволенню не підлягає.

Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_2. має дві непогашені судимості за скоєння тяжких умисних злочинів проти чужої власності, ніде не працював, зловживав спиртними напоями і вчинив злочини в стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням цього, суд призначив ОСОБА_2. покарання не у максимальних межах, передбачених законом за дані злочини. Це покарання, на думку апеляційного суду, є достатнім для виправлення і перевиховання засудженого, запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При розгляді справи апеляційним судом не було виявлено таких порушень кримінально-процесуального законодавства, які б були безумовною підставою для скасування вироку. Вирок є законним, обґрунтованим і справедливим, зміні чи скасуванню він не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 377 КПК України, апеляційний суд,-

ухвал ив :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 січня 2007 року відносно нього - без змін.

Судді:

О.В. Демченко

Л.С. Навозенко

М.М. Оседач