Справа № 2-75/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
секретаря: Черкес У.О.
представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М. про визнання недійсним правочину, договору дарування земельної ділянки, що знаходиться на території Крихівецької сільської ради площею 0,0776 га, укладеного 25 червня 2005 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М., -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом обгрунтовуючи свою позицію тим, що з відповідачем ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з 06 листопада 1993 року, під час перебування у шлюбі її чоловікові була передана у приватну власність спірна земельна ділянка, державний акт на право приватної власності на цю ділянку видано 24 грудня 1998 року Крихівецькою сільською радою. Чоловік же без її згоди подарував її своєму братові. Що відповідачами порушено п. 8 спірного договору де вказано, де дарувальник стверджує, що посвідченням даного договору прав щодо вищевказаної земльної ділянки у третіх осіб немає і правочин здійснено під впливом обману. А згідно ст. 230 ЦК України якщо правочин здійснено під впливом обману, то він визнається судом недійсним. Обман має місце якщо сторона замовчує наявність обставин які можуть перешкодити вчиненню правочину. В даному випадку відповідач ОСОБА_3 не повідомив державного нотаріуса про те що перебуває у шлюбі і земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а її згоди на відчуження цієї ділянки немає. Тому вважає що спірний правочин є недійсним.
В судовому засідання представник позивачки заявлені вимоги підтримав. При цьому також пояснив, що на спірній земельній ділянці жодного будівництва не велось і будинковолодіння немає.
Відповідачі в судове засідання не прибули, хоч про день та час слухання справи судом повідолялись, а тому суд вирішував спір по суті без їх особистої участі.
Вислухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити виходячи з наступного.
Свідоцтво про шлюб підтверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06 листопада 1993 року. Як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю виданого Крихівецькою сільською радою 24 грудня 1998 року спірна земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Крихівецької сільської ради від 17 грудня 1993 року ( а.с. 29 ). Спірна ділянка на час її приватизації і на час реєстрації шлюбу між сторонами перебувала у користуванні відповідача ОСОБА_3, і на підставі його заяви та наданих ним документів відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року та ст. ст. 9,17 Земельного Кодексу України, чинного на той час, була безоплатно передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_3. Тобто мала місце приватизація землі, а не та чи інша угода з нею ( купівля-продаж чи інше ). Відповідно власником цієї ділянки став ОСОБА_3 одноосібно як такий що отримав цю земельну ділянку від держави через орган місцевого самоврядування в порядку приватизації державної власності. Аналогічно як отримується в порядку приватизації квартира в житловому будинку, отримує її у власність той хто в ній був прописаний та проживав, а другий з подружжя, якщо він у квартирі не був прописаний ( зареєстрований ) і не проживав права на неї не отримує. На спірній ділянці як це визнав представник позивачки житлового будинку не збудовано, тобто вона не набула статусу садиби, на ній немає іншого майна співвласниками якого були б сторони.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім”ю України, що діяв на час реєстрації шлюбу та на час отримання відповідачем ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки, спільним подружнім вважалося майно, нажите подружжям за час шлюбу. В даному ж випадку спірна ділянка не була набута подружжям, а була набута суто відповідачем ОСОБА_3. І не в порядку тієї чи іншої угоди цивільно-правового характеру за спільні кошти подружжя, а отримана ним від держави в порядку приватизації відповідно до закону. І при таких обставинах немає підстав стверджувати, що земельна ділянка мала статус спільної подружньої власності. А тому, відповідно, і не було потреби брати при оформленні договору дарування ділянки згоду позивачки як співвласника ділянки, з чого напевне виходила і нотаріус вчиняючи дану угоду. А якщо так, то і не можна говорити про той чи інший обман чи порушення вимог закону про отримання згоди на вчинення спірної угоди. Це якщо по суті.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України слухає цивільну справу в межах заявлених вимог. В даному випадку виходячи з того, по якій саме конкретній підставі позивачка просить визнати угоду недійсною. А ст. 230 ЦК України передбачає, що якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Дійсно відповідач ОСОБА_3 не надав нотаріусу даних про те що перебуває у шлюбі, а нотаріус невідомо чому не долучила до матеріалів про вчинення угоди жодного документу з цього приводу, але, на думку суду, це не впливає на вирішення спору по суті оскільки при викладених вище обставинах згоди другого з подружжя, в даному випадку позивачки, при укладенні спірного договору не було потрібно.
На підставі викладеного, ст. ст. 3.4,10,11,60 ЦПК України, ст. ст. 22-29 Кодексу про шлюб та сім”ю України 1968 року, ст. ст. 9,12 Земельного Кодексу України 1992 року, керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК України, суд –
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М. про визнання недійсним правочину, договору дарування земельної ділянки, що знаходиться на території Крихівецької сільської ради площею 0,0776 га, укладеного 25 червня 2005 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федина А.М. - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Попович С. С.