№63                                                                                                                                         

ПОСТАНОВА

30 березня 2007 року                                                                                                         місто КиГв

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарі судового засідання ДІОРДІЄВІЙ О.Д., за участю старшого помічника військового прокурора Сумського гарнізону - капітана юстиції ГРИЩЕНКА М.А., скаржникаОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового місцевого суду скаргу ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов'язки слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 від 19 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 419 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2007 року виконуючий обов'язки слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону за результатами вивчення матеріалів кримінальної справи за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів службовими особами ПП "Бачівськ", ВПК "Глухів", Сумського прикордонного загону ДПС України порушив кримінальну справу стосовно громадянинаОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. ІІ ст. 419 КК України.

До військового місцевого суду Київського гарнізону надійшла скаргаОСОБА_1, в якій він просить скасувати вказану вище постанову, як незаконну, та винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів.

В обґрунтування скаргиОСОБА_1 посилається на те, що при прийнятті рішення в.о. слідчого були проігноровані вимоги ч. 1 ст. 94 КПК України, яка встановлює вичерпний перелік можливих приводів для порушення кримінальної справи, всупереч вимогам ч. 2 ст. 94 КПК України дана справа була порушена без достатніх правових підстав, а саме не встановлено факту порушення статутних правил несення прикордонної служби. До того ж, на думку скаржника, постанова про порушення кримінальної справи була винесена неповноважною на вчинення таких дій особою.

У судовому засіданніОСОБА_1 підтримав вимоги скарги, просив її задовольнити та наполягав на скасуванні постанови в.о. слідчого від 19 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи стосовно нього.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова винесена на підставі чинного законодавства і з дотриманням вимог ст. ст. 94 та 98 КПК України, а тому не може бути скасована.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, зокрема, матеріали, які стали підставою для порушення останньої (матеріали кримінальної справи за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів службовими особами ПП "Бачівськ", ВПК "Глухів", Сумського прикордонного загону ДПС України), оскаржувану постанову слідчого, проаналізувавши доводи скаргиОСОБА_1, заслухавши пояснення скаржника та думку прокурора, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні скарги на постанову в.о. слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону від 19 лютого 2007 року з таких підстав.

За змістом ст. ст. 94, 97, 98, 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з'ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи, чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.

Як видно зі змісту постанови в.о. слідчого від 19 лютого 2007 року та інших матеріалів справи, оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, приводом для порушення кримінальної справи були дані, безпосередньо отримані слідчим під час розслідування іншої кримінальної справи, що суд оцінює як належний в контексті ст. 94 КПК України привід для порушення кримінальної справи, а у результаті подальшої перевірки таких даних встановленоОСОБА_1 як особу, що вчинила дії, котрі містять ознаки злочину.

Згідно з вимогами ст. 97 та ч. 2 ст. 98 КПК України слідчий зобов'язаний прийняти щодо таких даних одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК України, а якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи.

За таких обставин, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи за результатами розгляду матеріалів іншої кримінальної справи, прийнято слідчим на підставі належного процесуального приводу для його прийняття, в межах наданих ч. 1 та ч. 2 ст. 97 КПК України повноважень, а відтак компетентною особою, та у спосіб, передбачений ст. 130 КПК України.

При цьому суд оцінює як надумані заявиОСОБА_1 про те, що в.о. слідчий не мав права порушувати кримінальну справу.

Як вбачається з наказу військового прокурора Сумського гарнізону № 163 від 17 листопада 2006 року, у зв'язку з вибуттям слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону до нового місця служби та вакансією

посади  слідчого,  помічника військового  прокурора старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2  призначено виконуючим обов'язки слідчого цієї прокуратури.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як видно із матеріалів кримінальної справи за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів службовими особами ПП "Бачівськ", ВПК "Глухів", Сумського прикордонного загону ДПС України, останні містять достатню інформацію про обставини порушенняОСОБА_1 статутних правил несення прикордонної служби. При цьому, слідчий виклав вказану інформацію в узагальненому вигляді, що не суперечить вимогам закону.

ДоводиОСОБА_1 про те, що слідчим не вказано в оскаржуваній постанові на конкретні статутні правила несення прикордонної служби, які міг порушити скаржник, не відповідають матеріалам справи.

Так, в оскаржуваній постанові прямо зазначено слідчим про те, щоОСОБА_1 своїми діями порушив статутні правила несення прикордонної служби, а саме: ст. ст. 12 та 27 Закону України "Про державний кордон", п. 3.15.3 та п.3.15.5 "Технологічної схеми пропуску через державний кордон України..." та ст.ст. 53 і ПО "Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю".

Згідно з вимогами ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який поширюється на Державну прикордонну службу України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов'язки визначаються як статутами Збройних Сил України, так і відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Що ж стосується правильної правової кваліфікації дійОСОБА_1 слідчим, у тому числі і за вказаними вище нрмативними актами, то ці питання можуть бути вирішені судом тільки при розгляді справи по суті. До того ж, на стадії порушення кримінальної справи і від слідчого не вимагається остаточної правової кваліфікації дій правопорушника, яка під час розслідування справи може бути змінена та уточнена.

Таким чином, в розпорядженні слідчого були встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що вказували на наявність ознак злочинів в діях громадянинаОСОБА_1.

Враховуючи все вище викладене, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 19 лютого 2007 року слідчий виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно громадянинаОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 419 КК України, з дотриманням вимог ст. ст. 94, 97 та 98 КПК України, скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає за її безпідставністю.

За таких обставин, суд, керуючись ст. 8 Загальною декларацією прав людини 1948 року, ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст. 64 Конституції України, ст. 236-8 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

СкаргуОСОБА_1 на постанову виконуючого обов'язки слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 від 19 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 419 КК України - залишити без задоволення.

На постанову може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 7 діб з дня її винесення.