№1-4                                                                                                                                                 

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 березня 2007 року                                                         місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарях Панченко А.І. та Гурін О.А., за участю державного обвинувача -заступника військового прокурора Чернігівського гарнізону підполковника юстиції Ананка 1.1., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини 2253

прапорщика ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернігові, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає за останньою, не судимого, призваного на військову службу у травні 2001 року Чернігівським ОМВК міста Чернігова, інспектора прикордонного контролю II категорії - інструктора кінологічного відділення прикордонного контролю "Нові Яриловичі" прикордонної комендатури "Ріпки", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2006 року близько 20 години вечора,ОСОБА_1 прийшов у кафе-бар "Закусочна", яке розташоване за адресою: Чернігівська область, смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, буд. 77, де разом із своїми співслужбовцями вживав спиртні напої. Знаходячись в стані алкогольного сп'яніння біля виходу з літньої площадки даного кафе близько 00 годин в ніч з 19 на 20 травня 2006 року, ОСОБА_1, будучи невдоволеним тим, що незнайомий йому громадянин, який був у нетверезому стані, як пізніше з'ясувалося - громадянин ОСОБА_3, заходячи до літньої площадки кафе, принизливо звернувся до нього, ОСОБА_1, спотворюючи при цьому його військове звання, наніс удар своєю головою в голову ОСОБА_3, а саме, в тім'яну область голови, заподіявши з необережності останньому закриту черепно-мозкову травму, що супроводжувалась крововиливом в шкірно-м'язові лоскути тім'яної області голови, крововиливом під м'які мозкові оболонки в тім'яній області, крововиливом у шлуночки мозку, крововиливом в довгастий мозок, під м'які мозкові оболонки мозочка, закритий перелом тіла 5-го шийного хребця з пошкодженням спинного мозку, тобто тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, передбачаючи при цьому можливість настання таких суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення. Тієї ж ночі з місця події ОСОБА_3 було доставлено каретою швидкої допомоги до Ріпкинської центральної районної лікарні, де 23 травня 2006 року він внаслідок отриманих вказаних тяжких тілесних ушкоджень, не приходячи до тями і не зважаючи на надану медичну допомогу, помер.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тому винним себе не визнав і пояснив, що дійсно у вечорі 19 травня 2006 року він разом з товаришами по службі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у форменому одязі вживав спиртні напої у кафе-барі "Закусочна" по вул. Святомиколаївська, буд. 77 в смт. Ріпки. У даному кафе відпочивали й багато інших осіб. Біля 00 годин він вийшов з кафе з метою покурити і коли він,ОСОБА_1, знаходився біля виходу з літньої площадки, його безпричинно, образив раніше незнайомий ОСОБА_3, який підійшов до входу на літню площадку даного кафе і намагався підійти ближче до нього. Будучи обуреним таким ставленням до себе як військовослужбовця з боку ОСОБА_3, та з метою уникнення конфлікту з ним, він,ОСОБА_1, відштовхнув від себе ОСОБА_3 ударом лобом по лобу останнього, після чого відразу пішов у приміщення кафе до туалету. Конфлікт на цьому було вичерпано. Повернувшись через деякий час до літньої площадки кафе, він,ОСОБА_1, побачив, що ОСОБА_7 знаходиться поруч з вже лежачим на підлозі ОСОБА_3 і нічого не пояснюючи йому, ОСОБА_1, попросив перенести непритомного ОСОБА_3 з проходу праворуч до металевої огорожі, що і було ними зроблено. Незабаром приїхала бригада швидкої допомоги, яка забрала останнього.

Як уточнив, підсудний, він не цікавився у своїх товаришів, що сталося з ОСОБА_3, нічого з цього приводу не повідомляли йому й останні.

Не зважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини у завданні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень з необережності, які спричинили смерть потерпілого, вона підтверджується, крім власне частково особистими показаннями підсудного, всією сукупністю досліджених в судовому засіданні інших доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

 

Так, як вбачається з рапорту чергового Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області та витягу з медичної карти хворого, історії хвороби № 2523 на ОСОБА_3, останній поступив до Ріпкинської центральної районної лікарні 20 травня 2006 року біля 00 годин 15 хвилин з діагнозом: закритий перелом тіл С2, С4, С5 хребців з компресією шийного мозку, тетрапарез, набряк головного мозку, гостре порушення кровообігу та інше, повідомлення про що стало підставою для порушення кримінальної справи за фактом завдання ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, а о 16 годині 15 хвилин 23 травня 2006 року ОСОБА_3 від отриманих травм голови і 5-го шийного хребця, помер. Потерпіла ОСОБА_3  в суді показала, що 19 травня 2006 року близько 16 години її чоловік ОСОБА_3 на власному легковому автомобілі "Москвич" поїхав за місцем проживання своєї матері у смт. Ріпки на будівництво паркану біля її будинку. Згідно з домовленістю з чоловіком, вона, ОСОБА_3, прибула наступного дня біля 9 години ранку в смт. Ріпки, де в райвідділі міліції їй повідомили, що її чоловік знаходиться в Ріпкинській районній лікарні у відділенні хірургії. В лікарні вона побачила ОСОБА_3, який лежав без свідомості і підключений до медичного апарату. При цьому, лікар їй повідомив, що її чоловіка вночі травня 2006 року доставила "швидка допомога" в тяжкому стані з травмою голови і шийного відділу хребта. травня 2006 року в райвідділі міліції слідчий ОСОБА_20 їй повідомив, що тілесні ушкодження її чоловіку заподіяв військовослужбовецьОСОБА_1, який зізнався у цьому. 23 травня 2006 року в 16 годин 15 хвилин ОСОБА_3, знаходячись в лікарні і не приходячи у свідомість, від отриманих травм помер.

Допитаний в судовому засіданні свідокОСОБА_8 - старший слідчий слідчого відділу Ріпкінського РВ УМВС України в Чернігівській області, показав, що 20 травня 2006 року, перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи, він отримав повідомлення про те, що з тілесними ушкодженнями до Ріпкинської лікарні був доставлений громадянин ОСОБА_3. 21 травня 2006 року за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1. ст. 121 КК України, був затриманий громадянинОСОБА_1, який добровільно без будь-якого примусу у присутності начальника Ріпкінського РВ УМВС України в Чернігівській області і його заступника повідомив, що він,ОСОБА_1, в ніч з 19 на 20 травня 2006 року, обурившись зверхнім ставленням до нього ОСОБА_3, котрий перебував у сильному стані сп'яніння, вдарив останнього головою в область голови, від чого той впав на бетонне покриття перед входом на літню площадку кафе-бару "Закусочна" і більше не підіймався, в чому він,ОСОБА_1, каявся. Як далі показав свідок,ОСОБА_1 при цьому послідовно казав, що наміру завдавати потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не мав, про що зазначив у протоколі про його затримання як підозрюваного. Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_4 повідомив йому, що він, знаходячись неподалік від входу на літню площадку кафе - бару "Закусочна" почув звук, і повернувшись побачив, що перед входом лежав на спині, як потім йому стало відомо ОСОБА_3. Підійшовши доОСОБА_1, який був поруч з потерпілим перед входом на літню площадку кафе, останній йому, ОСОБА_4, повідомив, що за образу вдарив головою ОСОБА_3, від чого той і упав. Також свідок показав, що свідки - очевидці ОСОБА_9 і ОСОБА_10, в ході проведення впізнання прямо вказали наОСОБА_1 і повідомили, що саме він наніс удар головою в голову потерпілому ОСОБА_3, від чого останній впав і не вставав.

Аналогічні показанням свідка ОСОБА_8 дали покази в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 -начальник Ріпкінського РВ УМВС України в Чернігівській області та ОСОБА_12 - перший заступник начальника даного РВ УМВС, які були присутні при поясненні ОСОБА_1 обставин завдання удару ОСОБА_3.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що біля 22 години 19 травня 2006 року він приєднався до співслужбовців ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6 таОСОБА_1, які у приміщенні кафе-барі "Закусочна", розташованому у смт. Ріпки по вул. Святомиколаївська, буд.77, відпочивали і вживали спиртні напої. Біля 00 годин в ніч з 19 на 20 травня 2006 року він, вийшов на вулицю покурити і знаходячись перед входом на літню площадку вказаного кафе-бару бачив, як до входу літньої площадки заходив незнайомий чоловік у цивільному, як пізніше з'ясувалося ОСОБА_3, який майже відразу випав зі входу цієї площадки, і впав на спину. Він, ОСОБА_7, відразу схилився над ОСОБА_3, і в цей час він побачивОСОБА_1, який знаходився біля входу на літню площадку кафе, звідки впав ОСОБА_3. З ОСОБА_1 він в подальшому переніс ОСОБА_3 з проходу праворуч до металевої огорожі. При цьому, потерпілий лежав без свідомості і через деякий час його забрала швидка допомога в лікарню.

Аналогічні вище наведеним показам свідка ОСОБА_7 дали покази в судовому засіданні й свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, при цьому вони, кожний окремо, уточнили: ОСОБА_4 - що, коли він підійшов до лежачого біля входу на літню площадку кафе ОСОБА_3 і спитав, що сталося, тоОСОБА_1 відповів, що він вдарив головою ОСОБА_3 від якого останній впав, оскільки ОСОБА_3 чіплявся до нього; ОСОБА_5 - що, коли він на голос ОСОБА_7 про допомогу обернувся, то побачив чоловіка, який лежав на спині без свідомості перед входом на літню площадку кафе, біля якого булиОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, при цьому ударів потерпілому ніхто не наносив, з 20 на 21 травня 2006 року у телефонній розмові з ОСОБА_1 він дізнався, що останній знаходиться в міліції і збирається писати явку з повинно про те, що наніс удар по голові громадянину ОСОБА_3; ОСОБА_6 - що, 20 травня 2006 року зі слівОСОБА_5 йому стало відомо про те, щоОСОБА_1 вдарив головою в голову ОСОБА_3, в чомуОСОБА_1 кається.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - очевидець конфлікту між ОСОБА_1 ОСОБА_3, показав, що в ніч з 19 на 20 травня 2006 року біля 00 годин він, підходячи до кафе-бару "Закусочна", що розташований у смт. Ріпки по вул. Святомиколаївська, буд.77, де його чекали друзі ОСОБА_19 та ОСОБА_18, побачив, що перед входом на літню площадку кафе стояв спиною до нього, ОСОБА_10, чоловік в цивільному одязі, а навпроти останнього стояв чоловік у військовій формі. При цьому, чоловік у військовій формі

 

наніс головою удар в голову ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілий впав на спину і більше не вставав. Зайшовши в приміщення в кафе він розповів своїм друзям про вказані обставини.

Свідок ОСОБА_18 і ОСОБА_19 в суді, кожен окремо, підтвердили покази свідка ОСОБА_10.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9  - очевидець конфлікту між ОСОБА_1 ОСОБА_3, показав, що в ніч з 19 на 20 травня 2006 року біля 00 годин він разом з друзями ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відпочивали за столиком на літній площадці кафе-бару „Закусочна", розташованому у смт. Ріпки по вул. Святомиколаївська, буд.77, звідки добре проглядався вхід до літньої площадки. У цей час перед виходом з літньої площадки курив чоловік у формі прикордонника, до якого підійшов у нетверезому стані чоловік у цивільному одязі. Як він зрозумів із жестів, чоловік в цивільному одязі образив прикордонника і, намагаючись зайти до літньої площадки подав своє туловище вперед, і в цей час прикордонник головою наніс удар зверху в низ по голові цивільному, від якого останній впав на спину і більше не вставав. Про ці обставини він відразу розповів ОСОБА_13 і ОСОБА_14. Також свідок уточнив, що потерпілому після того як він впав, більше ударів ніхто не наносив.

СвідокОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив покази ОСОБА_9, та, крім того, показав, що він бачив як ОСОБА_3 стояв перед входом на літню площадку бару і перед ним стояла особа у формі прикордонника. Через деякий час, почувши звук падаючого тіла, він,ОСОБА_13, побачив, що ОСОБА_3 вже лежить перед входом на літню площадку кафе на спині. При цьому, від ОСОБА_9 він дізнався що чоловіка, який впав, вдарив головою в голову чоловік у формі прикордонника. Також свідок суді показав, що чоловік у формі прикордонника, який стояв перед потерпілим і від удару головою, якого останній впав, і є підсуднийОСОБА_1.

Під час впізнання за фотокартками та у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9, кожний окремо, вказали саме наОСОБА_1 як на особу, що була під час конфлікту у формі прикордонника.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_15 показав, що він, знаходячись біля 00 годин з 19 на 20 травня 2006 року на літній площадці кафе-бару „Закусочна" бачив, як перед входом на літню площадку стояв чоловік в майці у нетверезому стані та тримався правою рукою за трубу огорожі, а один чоловік у формі прикордонника стояв справа перед виходом з літньої площадки. Почувши через деякий час звук, він, ОСОБА_15, повернувся і побачив, що чоловік, який був в майці, лежить на спині перед входом на літню площадку без свідомості.

Із оголошених в суді показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що знаходячись біля 00 годин в ніч з 19 на 20 травня 2006 року на літній площадці кафе-бару "Закусочна", розташованому у смт. Ріпки по вул. Святомиколаївська, буд.77, вона бачила знайомого прапорщикаОСОБА_1, який стояв перед виходом з літньої площадки кафе біля урни і курив. НавпротиОСОБА_1 стояла цивільна особа, як пізніше вияснилось - громадянин ОСОБА_3, який розмовляв з ОСОБА_1. Після цього вона почула звук і обернувшись на нього, вона, ОСОБА_6, побачила, що ОСОБА_3 лежить на бетонній площадці перед виходом до літньої площадки на спині і більше не вставав. Після цього вона зайшла в приміщення кафе-бару і повідомила бармену, що біля літньої площадки лежить чоловік, якому необхідно викликати швидку допомогу.

Аналогічні показам свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві дав покази і свідок ОСОБА_16, які були оголошені в судовому засіданні. Допитаний в судовому засіданні свідокОСОБА_17 показав, що він разом з ОСОБА_3 до 23 години 19 травня 2006 року відпочивав у кафе-барі "Закусочна", розташованому у смт. Ріпки по вул. Святомиколаївська, 77, після чого вони вийшли з кафе і дійшли до перехрестя вулиць Святомиколаївська і Грициніна, де йому ОСОБА_3 повідомив, що йому необхідно повернутися. Після цього, вони розійшлися. Також свідок уточнив, що за цей час насильство до ОСОБА_3 ніхто не застосовував.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №717 від 15 червня 2006 року ОСОБА_3 було заподіяно закриту черепно-мозкову травму, що супроводжувалась крововиливом в шкірно-м'язові лоскути тім'яної області голови, крововиливом під м'які мозкові оболонки в тім'яній області, крововиливом у шлуночки мозку, крововиливом в довгастий мозок, під м'які мозкові оболонки мозочка, закритий компресійний перелом тіла 5-го шийного хребця з пошкодженням спинного мозку, тобто тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, а також садно правого стегна - легке тілесне ушкодження.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизі №34 від 11 липня 2006 року смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок набряку - набухання головного мозку, який виник на тлі отриманої черепно-мозкової травми і травми шийного відділу хребта. В момент їх отримання ОСОБА_3 знаходився у вертикальному положенні або у близькому до цього положенні з нахиленою донизу головою. Не виключена можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 головою людини 20 травня 2006 року біля 00 годин 07 хвилин. Напрямок сили відносно тіла зверху донизу, з місцем прикладення сили в тім'яній області голови. В момент отримання тілесних ушкоджень нападаючий та потерпілий були звернуті один до одного передньою поверхнею тіла. З пояснень судово-медичного експерта ХОХОЛ П.В., який проводив дані експертизи, вбачається, що закрита черепно-мозкова травма і травма шийного відділу хребта у ОСОБА_3 утворилися саме від удару зверху в тім'яну область голови ОСОБА_3. При цьому, тіло ОСОБА_3 в момент удару було нахиленим до нападаючого із збереженням прямої осі між тім'яною ділянкою голови та шийно - грудним відділом хребта і травма у потерпілого наступила за наявності таких умов, а за других умов наступити не могла.

Отже, суд критично оцінює твердження підсудного про те, що він наніс лише слабкий удар лобом в лоб потерпілому, оскільки воно спростовується свідченнями очевидця події ОСОБА_9, який категорично стверджував, що в момент нанесення ОСОБА_1 удару ОСОБА_3 був нахилений вперед, і саме такий механізм нанесення

 

удару по голові потерпілого та його локалізація підтверджено об'єктивними медичними даними на загиблого та висновками судово-медичних експертиз. При цьому, дані, які містять вказані висновки експертиз, повністю спростовують   покази   підсудного  щодо  місця   нанесення  удару  (по  лобу),  так  і   спосіб  його   нанесення («відштовхнув»). Суд такі покази підсудного визнає неправдивими і спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне та відхиляє їх.

Припущення підсудного про те, що потерпілому удар по голові могли завдати після того, як він головою «відштовхнув» останнього, також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки дане припущення спростовується вищенаведеними показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, у тому числі співслужбовцівОСОБА_1 - ОСОБА_7, ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, які містять безспірні дані про те, що після падіння ОСОБА_3 біля входу на літню площадку кафе, відразу до нього підійшов для надання допомоги ОСОБА_7, а у подальшому біля потерпілого постійно перебували інші свідки. При цьому, допитані в судовому засіданні вказані свідки, кожний окремо, заперечували як факт, так і можливість нанесення ОСОБА_3 будь-яких ушкоджень по голові після його падіння, про такі факти не повідомляв і сам підсудний, який був присутнім на місці події.

Суд приходить до висновку, що зазначені покази підсудногоОСОБА_1 повністю спростовуються даними висновку судово-медичної експертизи №717 від 15 червня 2006 року, додаткової судово-медичної експертизи №34 від 11 липня 2006 року, які суд визнає науково - обгрунтованими, показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_7,ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9,ОСОБА_18,ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, які повністю узгоджуються між собою і з вказаними вище висновками судово-медичних експертиз, а тому суд їх кладе їх в основу вироку.

При цьому, суд враховує, що свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, під час досудового слідства, а також і в судовому засіданні, давали про відомі їм обставини конфлікту між ОСОБА_1 ОСОБА_3 та отримання останнім травми голови послідовні покази, уточнюючи окремі значимі деталі, у тому числі під час очних ставок та відтворення обстановки та обставин події, які в цілому узгоджуються між собою і висновками судово-медичних експертиз та всебічно розкривають фактичні обставини побиття потерпілого.

Суд вважає, що є дрібними та неістотними окремі суперечності в показах свідків щодо механізму заподіяння травми, які пояснюються різними умовами, за яких свідки спостерігали за подіями конфлікту між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3.

Більш того, на думку суду, про щирість показів вказаних свідків, які суд кладе в основу вироку, свідчить зокрема і той факт, що окремі з них були не тільки знайомимиОСОБА_1, а й товаришували з ним.

Оцінюючи всі висунуті версії підсудного своєї невинуватості, суд бере до уваги те, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які б могли свідчити про те, що допитані в судовому засіданні свідки могли оговоритиОСОБА_1.

Водночас, органи досудового слідства вважали встановленим те, щоОСОБА_1 умисно завдав тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3.

Разом з тим, в матеріалах справи і в судовому засіданні не встановлено безспірних даних про те, що уОСОБА_1 під час нанесення удару лобом потерпілому в тім'яну область голови був умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Навпаки, у судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_1 до вчиненого потерпілого не знав, конфлікт між ними виник раптово, після падіння потерпілого на землю він разом з іншими вжив заходів для перенесення його з проходу в безпечне місце, з місця конфлікту не зникав, а удар підсудного прийшовся в тім'яну область голови потерпілому лише тому, що останній сам подав своє тіло вперед до підсудного.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, щоОСОБА_1, наносячи удар потерпілому бажав заподіяти йому тяжкі тілесні ушкодження.

У той же час, приймаючи до уваги локалізацію нанесеного ним удару в голову потерпілого, суд вважає доведеним, що підсудний, хоча і передбачав можливість настання суспільного небезпечних наслідків своїх дій, проте не бажав настання таких наслідків і легковажно розраховуючи на їх відвернення.

Таким чином, діїОСОБА_1, який заподіяв з необережності тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, до настання якоїОСОБА_1 також ставився необережно, тобто через необережність вбив громадянина ОСОБА_3, суд перекваліфікує з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

При цьому, суд виключає з обвинувачення підсудного вказівку на порушення ним вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки порушення норм вказаних нормативних актів не є ознакою жодного елементу складу поставленого у вину підсудному злочину. Крім того, суд на підставі ч. З ст. 62 Конституції України виключає з обвинуваченняОСОБА_1 вказівку і на те, що він завдав потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження у вигляді садна правого стегна, оскільки, крім того, що даний факт послідовно заперечувався самим підсудним, він не знайшов свого переконливого підтвердження і в показах свідків, у тому числі очевидців події.

 

У судовому засіданні розглянуто цивільний позов військового прокурора Чернігівського гарнізону доОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь Ріпкинської центральної районної лікарні Чернігівської області 370 грн. 88 коп.

Підсудний позов не визнав повністю.

Підстави та розмір позову знайшли своє повне підтвердження в ході судового слідства і підтверджуються даними довідок №43-121 від 13.07.2006 року про вартість лікування ОСОБА_3 у хірургічному відділені Ріпкинської центральної районної лікарні з 20 по 23 травня 2006 року, а тому, суд, вважає, що відповідно до ст.1206 ЦК України і ст.931 КПК України цивільний позов військового прокурора Чернігівського гарнізону підлягає задоволенню у повному обсязі. Також судом розглянуто цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до підсудногоОСОБА_1, в якому вона просить стягнути з останнього на її користь 3918 грн. 19 коп. на відшкодування матеріальних збитків і 120 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, завданих злочином. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 наполягала на задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що після смерті її чоловіка вона понесла матеріальні витрати, пов'язані з його похованням, а також витрати на закупівлю продуктів харчування для поминання померлого чоловіка.

В обгрунтування суми, яка підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпіла посилалася на те, що від противоправних дій підсудного вона втратила свого чоловіка, залишилася з двома неповнолітніми дітьми, яких вона виховує на теперішній час сама. В зв'язку з втратою чоловіка вона пригнічена, постійно переживає, у неї погрішився стан здоров'я.

Підсудний позов потерпілої ОСОБА_3 не визнав повністю.

Заслухавши пояснення підсудного, його захисника - адвоката ОСОБА_2, які вважали позов залишити без задоволення, оскількиОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не спричиняв і умислу на це не мав, розглянувши матеріали справи і заявлений цивільний позов, суд знаходить, що позов потерпілої підлягає задоволенню частково.

Що стосується позову потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з підсудногоОСОБА_1 на її користь матеріальних збитків, пов'язаних з витратами на поховання померлого ОСОБА_3, то оскільки вони підтверджуються даними: квитанції до прибуткового касового ордеру №133 від 25 травня 2006 року про обслуговування похорон, фіскального чеку №5147 від 24 травня 2006 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №211 від 24 травня 2006 року і накладної №170 від 24 травня 2006 року про закупівлю домовини і хреста, закупівельним актом від 24 травня 2006 року, а також товарного чеку №17 від 24 травня 2006 року і фіскальних чеків на закупівлю продуктів харчування для поминання померлого чоловіка, тому суд на підставі ст. 1201 ЦК України вважає даний позов в цій частині, а саме в розмірі 3 904 грн. 80 коп. таким, що підлягає задоволенню. В іншій частині позову, а саме відшкодування витрат, понесених на закупівлю дезодоранту у розмірі 7 грн. 93 коп. на підставі фіскального чеку від 30.06.2006 року, суд вважає, що дана витрата не відноситься до витрат на поховання, а сума 5 грн. 46 коп. не підтверджується наданими позивачем доказами, тому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині на загальну суму 13 грн. 39 коп.

Щодо розміру та підстав даного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру та обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, ступеня і тривалості фізичних та моральних страждань потерпілої внаслідок втрати її чоловіка - ОСОБА_3, істотність змушених змін в її житті, виходячи з засад розумності і справедливості та, враховуючи ступінь вини підсудного і його майновий стан, керуючись роз'ясненнями, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", військовий суд вважає за необхідне на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України задовольнити позов потерпілої частково, тобто лише на суму 100 000 грн., а на суму 20 000 грн. - відмовити за його необґрунтованістю.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд визнає обставиною, яка обтяжує його покарання, те, що він вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, при призначенні покарання підсудному суд враховує те, що він раніше ні в чому осудному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягується вперше, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до призову на службу, так і під час її проходження характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає останню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324,325, 328,330, 331, 332 КПК України, військовий суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати, взятиОСОБА_1 під варту в залі суду і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київської області.

 

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 з врахуванням терміну перебування під вартою в порядку запобіжного заходу по даній справі обчислювати з 8 березня 2007 року.

Цивільний позов військового прокурора Чернігівського гарнізону задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_1 на користь Ріпкинської центральної районної лікарні Чернігівської області 370 грн. 88 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_3

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_1 задовольнити частково: стягнути зОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 -3904 грн. 80 коп., на відшкодування матеріальних збитків і 100 000 (сто тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином, а в іншій частині - на суму 13 грн. 39 коп., на відшкодування матеріальних збитків і 20 000 (двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

·Сорочку чоловічу темного кольору - знищити;

·Брюки і куртку камуфльовані, а також ботінки з високим берцем, які належать ОСОБА_1 -повернути ОСОБА_1;

·Брюки і куртку камуфльовані, які належать ОСОБА_4 - повернути громадянину ОСОБА_4;

·Відеокасету "ЗАМ81ЖО" УНЗ - повернути ОСОБА_3.

Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням амбулаторної судово-психіатричної експертизи у розмірі 552 грн. стягнути з засудженогоОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.