С права № 2а-605/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Попович С. С.
cекретаря: Черкес У.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування міста Івано-Франківська, інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування міста Івано-Франківська Куриляк Володимира Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
в с т а н о в и в:
Позивач просить про визнання незаконною та скасування вказаної вище постанови мотивуючи свою позицію тим, що оскаржувана постанова є незаконною.
У своїй позовній заяві та в судовому засіданні п озивач по суті вказав, що вважає, що інспектор ДПС без достатніх підстав притягнув його до адміністративної відповідальності, не встановивши при цьому фактичних обставин справи, і за скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП необгрунтовано наклав на нього штраф у розмірі 300 грн. Оскільки вказана постанова йому не була вручена, зазначена постанова винесена за результатами фіксації порушень п. 12.4 ПДР приладом, що працює в автоматичному режимі, у відповідності до 14-1 КУпАП. А прилад "Візир" працює тільки в стаціонарному та патрульному режимі, але не в автоматичному режимі. Всупереч вимогам п. 12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України затвердженої наказом МВС 13.11.2006 року № 111 фіксація порушення була здійснена із звичайного автомобіля з порушенням вимог фіксування, так як прилад "Візир" згідно правил використовується в режимі стаціонарний та патрульний. Крім того, пристрій "Візир" не має сертифікату про допуск його до використання як засобу вимірювальної техніки.
Відповідачі, представник ВДАІ та інспектор Куриляк В.В. в судове засідання повторно не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином . А тому суд вирішував спір по суті без їх особистої участі.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Про застосування строку звернення до суду, як підстави для відмови в позові в порядку ст. 100 КАС України, відповідач не заявляв, але вирішуючи клопотання позивача про поновлення йому строку на звернення до суду виходячи з того, що він пропустив такий строк оскільки несвоєчасно отримав копію оскаржуваної постанови, то суд вважає, що такий строк позивачу при викладених ним обставинах слід поновити та вирішувати спір по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідачі, будучи двічі повідомлені про день та час слухання справи в судові засідання не прибули, правомірність свого рішення ( постанови ) не обгрунтовували, а тому суд виходить з тих доказів та фактичних обставин, що надані суду з боку позивача.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 07 вересня 2009 року приблизно о 12 год. 51 хв. в Івано-Франківську по вул. Тисменицькій, позивач, порушивши вимоги Правил дорожнього руху, рухався у населеному пункті зі швидкістю 90 км/год., порушення було зафіксовано приладом “Візір”.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З копії оскаржуваної постанови, не видно, що автомобіль позивача рухався у той час саме у населеному пункті, що зобов”язувало позивача рухатись зі швидкістю в межах 60 км/год. Іншого відповідачі не довели.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань, проте відповідачем такі дані не вказані. На вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. Технічні особливості приладу “Візир” не виключають можливість неправильного відображення фактичної швидкості руху автомобіля, а також наявність відповідних похибок під час фіксації. Кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки до використання в Україні та повірку даного типу засобів вимірювальної техніки. Таких документів ні позивачу ні суду вже коли справа перебувала у провадженні суду, надано не було. Також не зазначено у постанові чи іншому документі чи пристрій, яким здійснювалося фіксування руху транспортного засобу, відповідає вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, у певних умовах його експлуатації, чим порушено вимоги ч.1 ст.11 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 258 ч. 6 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься без участі особи яка притягається до адмінвідповідальності у разі виявлення адміністративного правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Прилад же “Візир” не є таким. Даний прилад не пройшов процедур державної експертизи, про що на даний час вже є для всіх загальновідомо.
Працівники ДПС мають право здійснювати фіксацію правопорушень тільки в спеціально встановленій зоні спостереження, а на вказаній дільниці шляху повинен бути встановлений знак, що вказує можливість здійснення фотозйомки. Як вбачається з фотографії, спостереження за автомобілем велось зафіксованою камерою, тобто фіксуючий стояв на місці, на узбіччі дороги, натомість п. 13.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України № 111 від 27 березня 2009 року, яка зобов'язує інспектора ДАІ здійснювати прихований нагляд на службових транспортних засобах ( автомобілях ) без спеціального кольорографічного пофарбування та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів, тобто зйомка повинна проводитися виключно з автомобіля який рухається в потоці машин, п. 13.7.4. передбачає, що втручання при правопорушеннях полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників передбачених чинним законодавством заходів впливу.До них належать в т.ч. перевищення встановленої швидкості руху.
Зазначене вказує про порушення чинного законодавства з боку працівників ДПС.
А відповідно до ст. 70 ч. 3 КАС України докази, одержані з порушенням вимог закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Тобто, немає підстав вважати достовірними дані зафіксовані при таких обставинах з допомогою пристрою “Візир”. І, відповідно, при таких обставинах оскаржувану постанову слід визнати такою, що не грунтується на достовірних доказах і, відповідно, постанову при таких обставинах слід скасувати.
Керуючись ст. 69, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71, ст. ст. 100, 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 14-1, 33, ч. 1 ст. 122, ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП, Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затв. наказом МВС України № 111 від 27 березня 2009 року , суд, -
п о с т а н о в и в:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову винесену інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування міста Івано-Франківська Куриляк Володимиром Володимировичем серії АТ № 020680 від 13 вересня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 300 гривень.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Попович С. С.