АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4134 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ТОВ «Грааль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа Орган опіки і піклування Ленінської райадмінстрації, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року ТОВ «Грааль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення з гуртожитку.
В позовній заяві зазначено, що гуртожиток по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжя їм належить на праві приватної власності . Відповідачі без законних підстав займають у гуртожитку блок № 39 . ОСОБА_3 помилково вважає, що вселення її сім’ї правомірне на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 10.07.2006 року .Однак даний договір нотаріально не посвідчений і є нікчемним.
Посилаючись на зазначене, просили суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з блоку № 39 гуртожитку по вул. Руставі 12 в м. Запоріжжя.
В ході розгляду справи до участі у справі судом залучено в якості третіх осіб: орган опіки та піклування Ленінську району адміністрацію та суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5, який має частку у власності на гуртожиток.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди ТОВ «Грааль», які чиняться ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з особами, які з ними мешкають, у здійсненні права власності на жиле приміщення блоку № 39 у гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з особами, які з ними мешкають з жилого приміщення блоку № 39 у гуртожитку по вул. Руставі 12, у м. Запоріжжі без надання іншого жилого приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Грааль» понесені останнім судові витрати на оплату судового збору 102 грн. та ІТЗ 30 грн.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 ,представника ОСОБА_5 , доводи адвоката, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності на жиле приміщення блоку №39 у гуртожитку шляхом виселення , суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право власності на гуртожиток , відповідачі без правових підстав проживають у гуртожитку , чим чинять власнику перешкоди в здійсненні ним права власності .
Висновки суду є законними й обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також вимогам ст. ст.317, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, у яких відпали підстави для такого користування.
Судом встановлено, що будівля за адресою вул.Руставі 12 у м. Запоріжжя зареєстрована як гуртожиток ( а.с. 16.17), власниками є ТОВ „Грааль” і ОСОБА_5 Спірне приміщення на праві власності належить позивачу , його без законних підстав займають відповідачі і відмовляються його звільнити. Зазначені обставини підтверджують факт порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав ОСОБА_6 прийому-передачі приміщення, на який зроблено посилання в апеляційній скарзі , не є підставою для набуття відповідачами права власності . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2009 року ОСОБА_3 відмовлено у позові до ТОВ „Грааль” про визнання дійсним договору купівлі продажу і визнання права власності на зазначене житлове приміщення . З огляду на це доводи апеляційної скарги про необхідність застосування ст.216 ЦК України, яка передбачає наслідки недійсності правочину, є неприйнятним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно застосував ст.ст.128,129,132 ЖК України є неприйнятими. Установлено, що вимоги позивача фактично зводяться до виселення з відповідачів із житлових приміщень, які вони займають без законних на те підстав. Хоча в апеляційній скарзі відповідачі і посилаються на те, що приміщення вони зайняли на підставі договору купівлі-продажу і акту прийому-передачі їм приміщенням, під час розгляду справи вони посилалися також на те, що ОСОБА_7 і малолітня дитина зареєстровані за даною адресою, надали квитанції про оплату житлово-комунальних послуг , копію ордеру . Тому у відповідності до ст.ст. 10,11 ЦПК України суд перевіряв зазначені обставини, дав у рішенні оцінку цим доказам за правилами ст.212 ЦПК України і у відповідності до ст.ст. 128,129 ЖК України прийшов до обґрунтованого висновку, що жиле приміщення у гуртожитку в установленому порядку відповідачам не надавалося. . Зазначені факти не оспорюються відповідачами.
Доводи апеляційної скарги про можливість виселення відповідачів за умови повернення товариством «Грааль» коштів відповідачам не грунтуються на законі.
Виходячи зі змісту порушеного права, враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України , суд першої інстанції правомірно застосував обраний позивачем спосіб захисту – усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Не ставить під сумнів висновки суду і посилання в апеляційній скарзі на те, що гуртожиток буде передано у комунальну власність, оскільки це не впливає на права відповідачів стосовно спірного приміщення.
За своїм характером спір є немайновим і у відповідності до п.п.д) п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України судовий збір сплачується у розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 8,50 грн.. Проте суд присудив з відповідачів компенсацію за судовий збір у більшому розмірі , ніж це встановлено законом. Тому рішення в цій частині підлягає зміні.
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2010 року змінити в частині стягнення судового збору з 102 грн. до 8 грн.50 коп.
В іншій частині рішення залишити без змінти.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: