Справа №22-а-1384/2010р.                                                                                              Головуючий в суді 1 інст. Герасимчук М.К.

Категорія №57                                                                                                                      Суддя-доповідач Гордійчук С.О.

 Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            17 червня 2010 року                                                  м. Рівне

    Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі

    головуючого судді                         Гордійчук С.О.,

    суддів                                              Шеремет А.М., Хилевича С.В.,

    при секретарі                                  Демчук О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в  м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду від 24 квітня 2009 року  в справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в  м. Рівне Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’,

                           ВСТАНОВИЛА :

            Постановою Рівненського міського суду від 24 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.

            Визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

             Стягнуто з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 2413 грн. 67 коп.

    У поданій на постанову апеляційній скарзі відповідач вказує , що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2006 - 2008 роках у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст. 87 Бюджетного кодексу, Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

    Просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити в  позові.

    Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки місцевий суд при вирішенні справи порушив норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, відноситься до категорії дітей війни і знаходиться на обліку у відповідача.    

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії  підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Згідно з положеннями вказаного Закону України пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обчислювати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.    

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.                    

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то  вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

           Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007  рік.            

            Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".                

Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".        

    Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про неправомірність дій відповідача  у 2006 році та  і без законних на те підстав зобов’язав відповідача за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року нарахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі, збільшеному відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни».    

             Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що постанова місцевого суду була ухвалена з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові в частині визнання неправомірними дій відповідача у проведенні нарахування та виплати надбавки до пенсії встановленої для дітей війни за період з 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

             Крім того, колегія суддів вважає помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачам.

            З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

            Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, місцевий суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

            Враховуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

     Керуючись ст. 15, п. 2 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 309, ст. 315 , ст. 316, ст. 317 ЦПК України,  п.2 розділу II  Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

           Апеляційну  скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне  задоволити частково.

           Постанову Рівненського міського суду від  24 квітня 2009 року в частині визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в  м. Рівне щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року та стягненні з управління Пенсійного фонду України в  м. Рівне на користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 2413 грн. 67 коп. скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, із урахуванням виплаченої надбавки до пенсії як дитині війни.    

           В решті оскаржувану постанову залишити без змін.

           Рішення апеляційного суду та постанова суду першої інстанції набирають законної сили з моменту   проголошення ухвали апеляційного суду, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку без посередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.

    Головуючий :                                                                              

             Судді: