Справа № 22-2000/2010            Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.М.

Категорія: 32                              Доповідач: Белінська І.М.

                                        РІШЕННЯ

                              ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

               19 травня 2010 року         Колегія суддів судової палати в      цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

               Белінської І.М. – головуючої,

               Гайсюка О.В.,

               Чорнобривець О.С.,

при секретареві – Чернезі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційними скаргами державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від імені якого діє Інгульська шахта ( далі ДП «СхідГЗК») та  відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 березня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ДП «СхідГЗК» та ВАТ «Червона зірка» про відшкодування моральної шкоди,

                                        ВСТАНОВИЛА:

               У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ДП «СхідГЗК» і ВАТ «Червона зірка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я на виробництві.

                Зазначав, що внаслідок його роботи на зазначених підприємствах у шкідливих виробничих умовах він отримав професійне захворювання, внаслідок чого втратив 65% професійної працездатності. Крім того, за висновком МСЕК від 1.09.2009 року йому була встановлена третя група інвалідності.

                Посилаючись на ці обставини як на доказ вини відповідачів у заподіянні шкоди його здоров»ю внаслідок порушення ними чинного трудового законодавства, не створення на його робочих місцях належних та нешкідливих умов праці, позивач просив стягнути на його користь з ДП «Схід ГЗК» 40 000 гривень, з ВАТ «Червона зірка» – 30 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої йому виникненням професійного захворювання та  його наслідками.

                Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 березня 2010 року позов задоволено частково: на користь ОСОБА_4 стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ДП «СхідГЗК» 9 000 гривень, з ВАТ «Червона зірка» – 4 000 гривень.

                В апеляційних скаргах порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Вказується на те, що рішення суду не містить правового аналізу доказів, які надавались відповідачами на підтвердження своїх заперечень проти позову, які на їх розсуд, свідчать про відсутність їх вини у моральних стражданнях, яких позивач зазнає внаслідок професійного захворювання. Крім того, відповідачі зазначають про необгрунтованість рішення в частині визначення розміру грошової суми, стягнутої з них судом у відшкодування шкоди.

                    Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в порядку та межах, встановлених ст.ст.303, 304 ЦПК України,  колегія суддів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з таких підстав.

                     Задовільняючи позов частково, суд встановив, що позивач дійсно тривалий час працював на ВАТ «Червона зірка» та Інгульскій шахті ДП «СхідГЗК» в умовах такого  шкідливого  виробничого фактору як важка праця, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання, стійкої втрати працездатності та інвалідності.

                      Доводи ВАТ «Червоної зірки» про те, що умови роботи заливальника металу ливарного цеху ковкого чавуну за характером свого шкідливого впливу на здоров»я працівників не можуть стати причиною такого захворювання, яке  виникло у позивача, і яке було визнане професійним, не підтверджуються належними доказами. Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що за висновком ЛЕК                УкрНДІПРОММЕД від 7.07.2009 року (протокол №1667) діагностоване у позивача захворювання є професійним, а його розвиток обумовлений роботою у професіях: заливник металу ( завод «Червона зірка») та гірничий робітник і апаратник сепарування ( шахта «Інгульська») (а.с.69). Даний висновок не спростований відповідачем належними доказами, питання його оскарження у передбаченому п.74 постанови КМУ №1112 від 25.08.2004 року «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» не ставилось.

                    Згідно із ст.153 КзпП України, яка є чинною в останній редакції Закону Ураїни 3694-ХП від 15.12.1993 року, на всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватись безпечні та нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен впороваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до ч.6 ст.153 КЗпП України, у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров»я умов праці власник або уповноважений орган зобов»язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

          Встановлено, що позивач працював на заводі «Червона зірка» (тепер ВАТ «Червона зірка») в умовах важкої праці з 12.08.1991 року по 5.07.1994 року, а на Інгульській шахті з 19.01.1998 року по 17.03.2006 року.

          Встановлений  належним органом (ЛЕК УкрНДІПРОММЕД) причинний зв»язок між роботою позивача у зазначені періоди на вищезазначених підприємствах та захворюванням, відсутність доказів щодо згоди органу державного нагляду за охороною праці на роботу у шкідливих умовах праці на час роботи позивача на цих підприємствах, свідчить про неналежне виконання відповідачами вимог чинного законодавства щодо створення нешкідливих умов праці, що є підставою для покладання на відповідачів обов»язку відшкодувати працівнику моральну шкоду в порядку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України.

           Надані позивачем пояснення доводять факт заподіяння йому моральної шкоди у вигляді постійного фізичного болю, душевних переживань від вимушених негативних змін у звичному ритмі життя, що викликані хворобою.

           За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов»язок відповідачів відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду. Проте, визначаючи розмір відшкодування, суд в порушення вимог ч.2ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, 23 ЦК України належним чином не оцінив обставини, які мають значення для справи.

           Ухвалюючи рішення в межах заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що внаслідок професійного захворювання позивач втратив 65% професійної працездатності, проте ця обставина не відповідає дійсності, оскільки згідно із довідкою МСЕК №003473 від 1.09.2009 року (а.с.7) ступінь втрати працездатності від професійного захворювання становить лише 35%, решта 30% - від нещасного випадку на виробництві, який мав місце 15.09.2005 року на Інгульській шахті (а.с.71-72). Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачем не заявлялись і судом, відповідно, не розглядались.

           Зважаючи на викладене, а також, керуючись ст.60 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід зменшити, взявши до уваги, крім вищенаведених обставин, відповідну тривалість впливу шкідливого виробничого фактору

на позивача на кожному з підприємств, що у кінцевому результаті свідчить про різну ступінь їх вини у заподіянні шкоди. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у 6 000 гривень. З урахуванням ступені вини відповідачів ( приблизно 20% ВАТ «Червона зірка» і 80% ДП «СхідГЗК») з них на користь позивача потрібно стягнути відповідно 1000 гривень та 5000 гривень.

              В частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції залишається без змін.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                     ВИРІШИЛА:

             Апеляційні скарги ДП «СхідГЗК» та ВАТ «Червона зірка» задовільнити частково.

             Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 4 березня 2010 року змінити, зменшивши розмір грошової суми, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я внаслідок професійного захворювання, з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 9 000 гривень до 5 000 гривень, а з відкритого акціонерного товариства «Червона зірка» з 4000 гривень до 1000 гривень.

            В решті рішення суду залишити без змін.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: