Справа №22-2549/2010              Головуючий у 1-й інстанції:  Іванов Д.Л.

Категорія: 34                               Доповідач: Белінська І.М.

                                             УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                   8 червня 2010 року                 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                   Белінської І.М. – головуючої,

                   Гайсюка О.В.,

                   Чорнобривець О.С.,-

при секретареві – Чернезі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Новомиргородського районного суду від 17 лютого 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до неї та ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

                                      ВСТАНОВИЛА:

                   У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

                   Зазначав, що 15 січня 2009 року у м.Новомиргороді з вини ОСОБА_6, який, керуючи автомобілем Шевроле Авео, що належить на праві власності ОСОБА_4, під час переїзду перехрестя нерівнозначних доріг порушив Правила дорожнього руху в Україні, зіткнувся з належним йому (позивачеві) автомобілем ВАЗ-211210, що призвело до пошкодження автомобіля і заподіяння йому майнової та моральної шкоди.

                 Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_5 просив стягнути з відповідачів 33 087 гривень у відшкодування майнової шкоди та 8 000 гривень – моральної солідарно.

                 Заочним рішенням Новомиргородського районного суду від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 14 238 грн.57коп. у відшкодування збитків, 1500 грн. – моральної шкоди, вирішено питання розподілу судових витрат.

                 Ухвалою суду від 23 березня 2010 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

                 В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення рішення про стягнення сум у відшкодування шкоди з неналежного відповідача.

                Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6, який представляє також інтереси ОСОБА_4, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що рішення суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

               Згідно із ст.216 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов”язок чи право стягнення є солідарним.

               Відповідно до п.5ч.1ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

               Як видно з матеріалів справи, позивач заявив позов до двох відповідачів – до ОСОБА_4, яка є власником автомобіля Шевроле Авео, та до  ОСОБА_6, який керував цим автомобілем в момент ДТП, і просив стягнути з них відповідні суми у відшкодування завданих збитків та моральної шкоди солідарно.

               Згідно із заочним рішенням суду від 17.02.2010 року  позов задоволено частково лише відносно однієї відповідачки – ОСОБА_4 Щодо відповідача ОСОБА_6, з вини якого була заподіяна шкода позивачу, рішення судом не постановлене, у мотивувальній частині рішення також відсутні доводи щодо відмови в задоволенні позову стосовно нього, що унеможливлює усунення зазначеного недоліку шляхом постановлення додаткового рішення в порядку, встановленому ст.220 ЦПК України.

              Крім того, судом допущені суттєві порушення норм цивільного процесуального права, які регулюють порядок заочного розгляду справи. Так, всупереч вимогам  ч.1ст.225 ЦПК України суд не постановив ухвалу про заочний розгляд справи.  В матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення відповідачів про час і місце судового засідання; суд не з”ясував у позивача, чи не заперечує той проти заочного розгляду справи ( журнал судового засідання від 17.02.2010 року – а.с.74-75). Відсутність всіх передбачених ч.1ст.224 ЦПК України умов проведення заочного розгляду справи є перешкодою для такого розгляду справи. Доводи відповідачки ОСОБА_4, яка мешкає за межами Кіровоградської області, щодо неможливості прибути у судове засідання, призначене на 17.02.2010 року через складні погодні умови, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, мали бути підставою для такого перегляду, але суд необгрунтовано відхилив їх, відмовивши в задоволенні заяви.

               У рішенні суд зазначив, що позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з ОСОБА_4, як власника транспортного засобу, на свою користь не 33 086 гривень у відшкодування майнової шкоди, а різницю між цією сумою і сумою, сплаченою йому страховою компанією за договором добровільного страхування транспортного засобу.

               Згідно із ч.2ст.31 ЦПК України, крім прав та обов”язків, визначених у ст.27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред”явити зустрічний позов.

            Отже, “уточненням позовних вимог” може бути:  або зміна підстав, або зміна предмету позову, або збільшення, або зменшення позовних вимог.

            Згідно із ч.2ст.173 ЦПК України, під час звичайного розгляду справи ( не заочного), у разі зміни позивачем своїх вимог, головуючий повинен запропонувати йому викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. Частина 3 ст.224 ЦПК України прямо зобов”язує суд при заочному розгляді справи відкласти судовий розгляд справи у разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог для повідомлення про це відповідача.

             Відмова від позову, зокрема і щодо одного з відповідачів, повинна здійснюватись відповідно до процедури, встановленої ст.174 ЦПК України, і у разі прийняття такої відмови суд має закрити провадження в справі щодо цього відповідача відповідно до п.3ч.1ст.205 ЦПК України з роз”ясненням наслідків закриття провадження, передбачених ст.206 ЦПК України.

            Всупереч зазначеному, суд першої інстанції не визначів чітко, у чому саме полягала зміна позовних вимог, не виконав жодної із передбачених у такому випадку процедур, чим допустив порушення норм цивільного процесуального права, процесуальних прав сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

             Згідно із ч.3ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов”язковою підставою для скасування рішення.

             При новому розгляді суду слід врахувати наведене, обговорити питання притягнення до участі в справі  ЗАТ СК “ІНГОССТРАХ”, належним чином оцінити надані сторонами докази, і в залежності від встановлених обставин, правильно застосувавши норми матеріального права, ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.5ч.1ст.311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                              УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково. Заочне рішення Новомиргородського районного суду від 17 лютого 2010 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: