Справа № 2-1206/10    

   РІШЕННЯ Іменем   України.

05.05.2010 року Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області у складі:
Головуючий     - суддя Гладка І.А.,

при секретарі     - Козак Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із позовною заявою до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики

В позовній заяві він зазначив, що 01 жовтня 2008 року він та відповідач уклали договір позики відповідно до якого позивач 01 жовтня 2008 року передав відповідачу 20000 доларів США, що на момент передачі грошових коштів складало 100000 гр., що обумовлено у договорі позики, які відповідач зобов`язався повернути позивачу до 01 вересня 2009 року. В підтвердження отримання грошей у сумі 100000 гр. відповідач написав позивачу розписку. У зазначений договором строк відповідач не повернув відповідачу суму боргу, повідомивши позивача, що у нього немає грошей. З цих підстав позивач посилаючись на вимоги ст. ст. 526, 530, 610, 625, 1049 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 100000 гр.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, додавши, що позивач дійсно надав відповідачу у борг 100000 гр., які відповідач до теперішнього часу не повернув.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, однак звернувся до суду з
письмовою заявою в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 до нього, про стягнення суми боргу за договором позики у сумі 100000 гр. він визнає у повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність відповідача, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.    

Суд вислухавши пояснення позивача і дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні і підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей, того ж роду, та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено що на підставі письмового договору займу від 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 20000 доларів США, що на момент передачі грошових коштів складало 100000 грн, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачу до 1.09.2009 року. Зазначений факт сторонами по справі не заперечується і підтверджений письмовим договором займу від 01.09.2008 року, який оформлений належним чином і підписаний сторонами.

Відповідно до розписки від 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 20000 доларів США, що підтверджено його особистим підписом у розписці.

Таким чином, судом встановлено, що сторони уклали договір позики, який підлягає виконанню

2

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у строк визначений за договором позики не повернув суму боргу позивачу, в наслідок чого, суд вважає, що сума боргу підлягає поверненню, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, і сума боргу у розмірі 100000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суду не надані докази щодо спростування вказаних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 88, 131, 158, 169, 209, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 100000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею ії копи до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя         Гладка І.А.