Справа № 2-499/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ    УКРАЇНИ

17. 06.  2010 року                                     м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд    Запорізької області   у складі

головуючого:                                                       Петрова В.В.,

при секретарі :                                   Крук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про  стягнення суми

За позовом ОСОБА_6  до ОСОБА_1,   ОСОБА_4 про  визнання угоди частково недійсною,  за участю третіх осіб - ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказує, що на початку лютого 2009 року до неї звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з проханням позичити їм 12 000 доларів США у борг. Своє прохання вони пояснили тим, що мають власний бізнес та хочуть розширити його, гроші   пообіцяли повернути  через два місяці. Позивач, оскільки добре  знала відповідачів, погодилася  позичити гроші. Домовившись про всі істотні умови щодо позики грошей, а саме: суми позики, терміну позики, порядку передачі грошей та порядок їх повернення, 23 лютого 2009 року вона передала, а відповідачі прийняли у позику суму грошей у розмірі 12 000 доларів США, про що власноруч написали їй розписку. 23. 04. 2009 року сплинув строк повернення грошей.  Напередодні цієї дати позивач звернулася до відповідачів з приводу своєчасного повернення грошей. Від будь-якої розмови з приводу повернення боргу відповідачі ухилилися. 23. 04. 2009 року позивач  направила на адресу відповідачів телеграму, якою повідомляла   їх про   необхідність   повернути     борг. Ніякого реагування на телеграму не було, відповідачі  ухилилися від виконання зобов'язання щодо повернення боргу. Позивач просить  суд стягнути з відповідачів на її користь суму боргу 12 000 доларів США та судові витрати по справі.

ОСОБА_6 звернувся до суду в якості третьої особи з самостійними вимогами з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_4, в якій вказує, що  рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17. 08. 2009 року  на його користь з ОСОБА_4  стягнуто  71 417 грн.  50  коп.  боргу та 1 573 грн. 27 коп. компенсації судових витрат. 16. 09. 2009 року було відкрите виконавче провадження та на майно ОСОБА_4 був накладений арешт. Зі слів ОСОБА_1 він дізнався, що ОСОБА_4 теж їй заборгувала 12000 доларів США, відповідно до цього вона претендує на АДРЕСА_1, тому за рахунок боргу, за домовленістю з відповідачами, вона намагається на себе його переоформити.  ОСОБА_6 зазначає, що  йому відомо про те, що ОСОБА_4 не брала  в борг у ОСОБА_1 ніяких коштів,  ці кошти брали інші особи, розписку вони написали, щоб уникнути повернення його боргу, з метою переоформлення нерухомого майна ОСОБА_4 на третіх осіб. Зазначене  ОСОБА_6  обґрунтовує наступними доказами:

-  В матеріалах справи є розписка ОСОБА_5 від 10.03.2007 року згідно якої вона отримала від ОСОБА_1 суму в розмірі 2000 доларів США під 4 % в місяць. В розписці є підписи ОСОБА_1, ОСОБА_5,  однак немає жодного слова щодо боргу ОСОБА_4 та її підписів. В матеріалах справи є розписка ОСОБА_5 від 12.10.2007 року згідно якої вона отримала від ОСОБА_1 суму в розмірі 5000 доларів США під 4 % в місяць. В розписці є підписи ОСОБА_1, ОСОБА_5. ОСОБА_3, немає жодного слова щодо боргу ОСОБА_4 та її підписів. В матеріалах справи є розписка ОСОБА_5 від 10.03.2008 року, згідно якої вона отримала від ОСОБА_1 суму в розмірі 10000 доларів США під оплату 2000 грн. в місяць. В цій розписці зазначено, що до боргу приєднуються суми 2000 доларів США від 10.03.2007 року, 5000 доларів США від 12.10.2007 року, тобто, за мінусом попередніх сум фактично отримано 3000 доларів США. Теж в цій розписці є підписи ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та немає жодного слова щодо боргу ОСОБА_4 та її підписів.  

- в розписці від 23.02.2009 року, згідно якої ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_3, ОСОБА_2 взяли борг у ОСОБА_1 12000 доларів США,  відсутні відомості  про відсотки, строк повернення позики зазначений як 23. 04. 2009 року.  23. 02. 2009 року, в останній день оплати позики ОСОБА_1 подала телеграму щодо необхідності повернути кошти, і  не чекаючи навіть факту отримання цієї телеграми одразу подала позов.

ОСОБА_6  вважає, що  це говорить про те, що розписка була підписана ОСОБА_4, щоб унеможливити повернення боргу ОСОБА_6, договір позики від 23. 02. 2009 року, укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, який підтверджується письмовою розпискою від 23.02. 2009 року є фіктивним та безгрошовим, оскільки 23.02.2009 року коштів ОСОБА_1 цим особам не передавала, а ОСОБА_4 взагалі від ОСОБА_1 позику не брала ані в 2009 році, ані в 2007 році.  Просить  суд  визнати договір позики від 23.02.2009 року, укладений між ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині надання позики ОСОБА_1 ОСОБА_4 недійсним, судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що  відповідачі по справі - ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 23. 02. 2009  року взяли в неї  в борг 12000 доларів США, зобов’язалися повернути борг до  23. 04. 2009 року.  До  вказаного часу   вони борг не повернули, мотивуючи це відсутністю коштів.  Після того, як вона звернулася до суду, ОСОБА_4 запропонувала  передати їй   для погашення боргу будинок  та земельну ділянку площею 0, 18 га, які  розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вона погодилася,  сторони уклали мирову угоду на вказаних вище умовах.   Потім  вона оформила   право власності  на будинок та земельну ділянку на своє  ім’я. В теперішній час вона є власником  вказаного будинку та земельної  ділянки.  Зазначає, що    ухвалами  апеляційного суду  Запорізької області  від 21. 10. 2009 року  та від 12. 04. 2010 року  мирові угоди  між нею  та відповідачами були скасовані,  тому просить  суд  стягнути з відповідачів на її користь суму боргу.  Позов ОСОБА_6  не визнає в повному обсязі.

Представник  позивача ОСОБА_9   позов  ОСОБА_1  підтримала,   просить позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити,  позов  ОСОБА_6  залишити без задоволення.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_3 ОСОБА_5  позов  визнали повністю, суду пояснили, що   всі відповідачі є родичами.  Вони  всі  дійсно позичили у  ОСОБА_1 гроші в сумі  12 000 доларів США,  про що вони написали  розписку. Гроші,  необхідні для погашення боргу вони планували   отримати від реалізації  будинку  та земельної ділянки ОСОБА_4,  які  розташовані  за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки  в зв’язку з  економічною  кризою продати будинок не змогли,    вони запропонували  ОСОБА_1  передати їй в порядку погашення боргу  вищевказаний будинок та  земельну ділянку. ОСОБА_1 погодилася,  ОСОБА_4  передала їй майно, яке ОСОБА_1 оформила на своє ім’я.  В теперішній час власницею будинку  та земельної ділянки, які  розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є  ОСОБА_1.

Позов  ОСОБА_6 не визнають. Вказують, що гроші у ОСОБА_1 брали в борг всі,   розписки, на які  в позові посилається ОСОБА_6,   вони писали   раніше, коли   неодноразово брали гроші  в борг у ОСОБА_1.  Борги  по вказаним  розпискам вони вже погасили.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилася,  надіслала  заяву,  в якій просить суд  розглядати справу  без її участі, позов  ОСОБА_1 визнає.  Позовні  вимоги  ОСОБА_6 не визнає  в повному обсязі.

Третя особа з  самостійними  вимогами  ОСОБА_6 до судового  засідання не з’явився,  просить суд  розглядати справу без  його участі.

Представник третьої особи  ОСОБА_10  позов ОСОБА_6  підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що  на підставі  викладених у  позові доказів можна  зробити  висновок, що договір позики від 23. 02. 2009 року, укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_4  з другої  сторони,  який підтверджується письмовою розпискою від 23.02. 2009 року є фіктивним та безгрошовим,  ніяких  коштів ОСОБА_4 у ОСОБА_1 не позичала, розписка  носить  формальний характер, була підписана ОСОБА_4 щоб унеможливити повернення боргу ОСОБА_6  Просить позов  ОСОБА_6 задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, їх  представників, вивчивши матеріали справи,  суд приходить до наступного:

    Т ягар  доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог законодавство покладається на неї, про що зазначає ст. 60 ЦПК України.   Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позику) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст.1046 ЦК України)

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Факт того, що ОСОБА_7, ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5   взяли в борг у ОСОБА_11  12000 доларів  США  не оспорюється сторонами по первинному позову,  підтверджується розпискою, що є в матеріалах справи (а.с.6).

Частина 1 ст.1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 3 ст.1049 ЦК України регламентує, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу ст.  629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Строк виконання зобов’язання вказаний в розписці  - 23. 04. 2009 року. Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено,  що  відповідачі  ОСОБА_7, ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 своєчасно не повернули борг, що привело до невиконання  зобов’язання.

Однак  з пояснень сторін за первинним позовом та  наданих документів судом   також встановлено, що  в теперішній час власником будинку  та земельної ділянки, площею 0, 18 га, які  розташовані  за адресою: АДРЕСА_1 є  ОСОБА_1,  що підтверджується  витягом про реєстрацію права  власності  на нерухоме майно № 2377243 від 07. 09. 2009 року та  державними актами на право приватної власності на землю серії  ЯИ № 340207 та серії  ЯИ 340208, що є в матеріалах справи. Дане майно було  передане ОСОБА_1 відповідачами  в рахунок повного погашення боргу, що не заперечується сторонами по первинному позову.

Питання про  визнання недійсною, незаконною реєстрації  права власності  на  спірний будинок та земельну  ділянку будинок на ім’я ОСОБА_1 сторонами по справі не ставилося.

Згідно вимог  ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.. 600 ЦК України з обов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Оскільки право власності  ОСОБА_1  на вищевказане майно  не скасоване,   суд вважає, що   сторони  по первинному позову  прийшли до згоди, майно одного з боржників,  а саме – ОСОБА_4,  було передано ОСОБА_1  в рахунок повного  погашення боргу,    зобов’язання боргу  між   ОСОБА_1  та ОСОБА_7, ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5   припинене.  Тому задоволення позовних  вимог  ОСОБА_1 буде грубо порушувати  цивільні  права відповідачів і в задоволенні її  позву потрібно відмовити.

Відповідно  положень ст. 234 ЦК України ф іктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно ст.  235 ЦК України  у даваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.  Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду 06.11.2009  N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  д ля визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Доводи  третьої особи  ОСОБА_6   та його представника ОСОБА_10  про фіктивність,  удаваність  договору  займу, що укладений між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4,  суд до уваги не приймає. Судом під час розгляду справи з  пояснень  позивача ОСОБА_1,   відповідачів ОСОБА_7,  ОСОБА_5, ОСОБА_5  було встановлено, що  попередні розписки, на які посилається  ОСОБА_6 в своєму позові, були написані   відповідачами раніше,  коли  вони неодноразово  брали  гроші в борг у ОСОБА_1,  вказані борги відповідачами повернуті.  Зобов’язання від  23. 02. 2009 року,  що укладене  між ОСОБА_1  та ОСОБА_7, ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5, згідно  якового  ОСОБА_1  надала в борг  відповідачам 12000 доларів США є   самостійним, ніяк не пов’язане  з  попередніми  борговими зобов’язаннями, які мали місце між  тими ж  сторонами.  Підстав вважати   зобов’язання,  укладене  між вищевказаними сторонами 23. 02. 2009 року  фіктивним  або   удаваним  у суду немає.

Ствердження  ОСОБА_6 про те, що  ОСОБА_4    підписала розписку лише для того,  щоб унеможливити повернення боргу ОСОБА_6,  суд до уваги не приймає, оскільки правовідносини, що  виникли між ОСОБА_6 та ОСОБА_4   є  також повністю самостійними, не мають жодного відношення   до правовідносин, що виникли   між  ОСОБА_1 та ОСОБА_4,  вказані твердження є  особистими переконаннями  ОСОБА_6  Тому суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити.

Оскільки  в задоволенні позовних  вимог сторонам відмовлено,  судові витрати, згідно ст. 88 ЦПК України,  відшкодуванню не підлягають.  

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду 06.11.2009  N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,  ст.    234, 235, 600, 629, 631, 1046,  1047 ч. 2, 1049 ч. 1, ч. 3 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги    ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

    Позовні вимоги    ОСОБА_6  – залишити без задоволення.

Заяву про оскарження рішення суду може бути подано до Запорізького  апеляційного суду через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Запорізького  апеляційного суду через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про оскарження рішення суду.

Суддя                         підпис

З оригіналом згідно:

Суддя                         В. В. Петров