Справа № 2-125/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         04 червня 2010 року                                                         Індустріальний районний суд

          м. Дніпропетровська

У складі:    

Головуючого           – судді Галічого В.М.

    При секретарі       – Синенко М.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 від власного імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про звернення стягнення, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 від власного імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, треті особи – приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнень (а.с. 108) просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHDGK01270020 від 20.05.2005 року звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 68,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідачів із зазначеної квартири із зняттям останніх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимоги зазначив, що 20.05.2005 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати кредит у розмірі 29500,00 (долар США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.05.2025 року. Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу зобов’язалася в період з «15» по «20» число щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1% та 314 (триста чотирнадцять) доларів США для погашення заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання кредитного договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки. Відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 68,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов’язання не виконує, борг та відсотки по кредиту не сплачує. Сума заборгованості складає 24582,01 доларів США.

В свою чергу ОСОБА_4, ОСОБА_2 від власного імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулися з зустрічним позовом (а.с. 67-70), в якому просили  визнати договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ПриватБанком від 20 травня 2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що договір іпотеки є недійсний, так як під час його укладання не було отримано дозволу органу опіки та піклування на укладання даного договору, чим порушено права малолітньої дитини.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на їх задоволенні наполягав. Зустрічний позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на час укладання іпотечного договору в квартирі ніхто з відповідачів зареєстрований не був, а тому не потрібно було отримувати дозвіл Органу опіки і піклування. Також просив застосувати позовну давність до звернення позивачів за зустрічним позовом до суду із вимогами, переліченими в їх позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали посилаючись на те, що договір іпотеки є недійсний, так як під час його укладання не було враховано інтереси малолітньої дитини. Зустрічну позовну заяву підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. У судові засідання 28.05.2010 року та 04.06.2010 року не з’явилися, про день та час їх проведення повідомлялися належним чином (а.с. 114, 124), до суду надали заяви про відкладення розгляду справи, до яких відповідачем ОСОБА_2 додані листки непрацездатності, достовірність яких викликає сумнів, оскільки на них відсутні печатки медичного закладу, що їх видав. Крім того, у судовому розгляді приймає участь представник відповідача, який у судові засідання без поважної причини також не з’явився, у зв’язку з чим причини неявки відповідачів та представника не можуть бути визнані поважними. Враховуючи, що немає підстав вважати причини відсутності відповідачів та представника поважними, а також приймаючи до уваги, що у справі наявні достатні дані про права та обов’язки сторін, заслухані їх пояснення, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Третя особа Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради явку свого представника для участі у справі не забезпечила, про день та час судового засідання повідомлялася належним чином (а.с. 106, 125)

Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РО ДМУ УМВС України свого представника для участі у розгляді справи не направив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника (а.с. 62).

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 – до суду не з’явилася, надала пояснення за зустрічним позовом (а.с. 95-97), в яких зазначила, що договір іпотеки, посвідчений нею 20 травня 2005 року за реєстровим № 12, повністю відповідає вимогам законодавства України, а зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.  

Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріалі справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2005 р. між ПриватБанком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (а.с. 6/зв., 7, 8).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов’язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 29 500,00 доларів США на наступні цілі: купівлю квартири (житла) у сумі 25 000, 00 доларів США і на сплату страхових платежів у сумі 4 500,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 19 травня 2025 р., а відповідач зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач відповідно п. 1.1 зобов’язався в період з «15» по «20» число кожного місяця сплачувати суму в розмірі 314 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками за користування та комісії.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач ОСОБА_2 20.05.2005 року уклали договір іпотеки № DNHDGK01270020 (а.с. 8/зв., 9, 10). Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 68,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 11).

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 75), а також проживає відповідач ОСОБА_4    

Відповідач ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, але свої зобов’язання не виконує, борг та відсотки по кредиту не сплачує.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою  ч. 1  ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та с. 109 ЖК України – звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. З урахуванням зазанченого відповідачі підлягають виселенню з квартири, яка є предметом іпотеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що наявність осіб, зареєстрованих у квартирі, на яку звертається стягнення, може перешкоджати реалізації предмета іпотеки, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

    Що стосується вимог зустрічного позову, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам першою – третьою статті 203 ЦК України. В свою чергу, ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовєязків.

Відповідно зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

Зміст такого правочину, як надання житла в іпотеку не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, суд приходить до висновку, що такий правочин як іпотека не може бути визнано недійсним на підставі недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Відповідачі не довели, що надання в іпотеку житла, батьками (усиновлювачами) з метою отримання кредиту для набуття у власність спірного житла суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначений правочин не може бути визнаний недійсним на підставі недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 6 ст. 203 ЦК України.

 Посилання позивачів за зустрічним позовом на ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», що передбачає попередню згоду органу опіки та піклування для здійснення будь – яких угод щодо нерухомого майна, права користування яким мають діти, також не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки договір укладено 20 травня 2005 року, а зазначений закон набув чинність з 1 січня 2006 року і згідно із загальними правилами дія закону в часі не має зворотної дії (ст. 58 Конституції України).

Крім того, в своїх заперечення на зустрічну позовну заяву представник банку зазначає про сплив строків позовної давності, що також знайшло своє підтвердження, оскільки договір іпотеки було укладено 20.05.2005 року, а зустрічний позов датовано 25.02.2010 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі у розмірі 1738, 50 грн. (а.с. 15) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України,   ст. 1 Закону України “Про іпотеку”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHDGK01270020 від 20.05.2005 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру загальною площею 68,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNHDGK01270020 від 20.05.2005 р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які зареєстрований і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, з заначеного жилого приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у Секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

В порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 1.738, 50 грн. (одну тисячу сімсот тридцять вісім гривень 50 коп.) судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                       В.М. Галічий