ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          21.06.2010  року                                                            Справа № 16/234

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Медуниці О.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 18.05.2010. Розпорядженнями від 07.06.2010 та 21.06.2010 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Іващенко І.Л., дов. №2898 від 28.10.2009

від відповідача                    не прибув

від ВДВС                              не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Відділу Державної виконавчої служби

Лутугинського районного управління юстиції  у

Луганській області, м. Лутугине

на ухвалу

господарського суду           Луганської області

від                                         13.04.2010

у справі                               №16/234 (суддя Ворожцов А.Г.)

прийняту відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства

                                        «Райффайзен банк Аваль ” в особі

Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до відповідача                    Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_6,

с.м.т. Успенка Лутугинського району

Луганської області

орган виконання судових рішень

Відділу Державної виконавчої служби

Лутугинського районного управління юстиції  у

Луганській області, м. Лутугине

про                                         стягнення 357869 грн. 14 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.04.2010 у справі №16/234 (суддя Ворожцов А.Г.) частково задоволено скаргу  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на дії відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції (далі  Лутугинський ВДВС) при примусовому виконанні наказу  господарського суду Луганської області  № 16/234 від 30.12.08, визнано дії відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції щодо стягнення витрат та виконавчого збору в сумі 8293,00 грн. при виконанні наказу господарського суду Луганської області № 16/234 незаконними.

У задоволенні скарги щодо зобов'язання виконавчої служби повернути з Державного бюджету України та перерахувати на виконання наказу № 16/234 кошти в сумі 8293,00 грн. відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми статей 43, 52 Закону України «Про виконавче провадження» мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог. Суд вважає, що при розподілі грошових коштів, що надійшли від реалізації заставного майна на депозитний рахунок виконавчої служби 26.11.09, слід було керуватися вимогами частини 1 ст. 52 зазначеного Закону.

Лутугинський ВДВС не погодився з вказаною ухвалою господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати п. 2 резолютивної частини ухвали як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким визнати дії ВДВС законними.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Господарським судом Луганської області не правильно застосовані норми ст.  52 Закону України «Про виконавче провадження»та не враховані положення ч. 6 ст. 52 цього закону, а саме: з коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Позивач у справі не погодився з доводами апеляційної скарги, вважає ухвалу господарського суду від 13.04.2010 такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційний господарський суд залишити скаргу виконавчого органу без задоволення, а ухвалу господарського суду –без змін.

Обґрунтовуючи заперечення, позивач послався на порушення ВДВС строку для оскарження ухвали господарського суду від 13.04.2010 та неврахування виконавчим органом приписів ч.1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”.

Лутугинський ВДВС не скористався правом участі в судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали апеляційного господарського суду від 07.06.2010 представнику Лутугинського ВДВС –09.06.2010.

Відсутність у судовому засіданні представника Лутугинського ВДВС не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали господарського суду від 13.04.2010, про що було повідомлено ВДВС.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду луганської області від 18.12.2008 у справі №16/234 з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6  (далі СПД ОСОБА_6), відповідача у справі, стягнуто на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивача у справі, заборгованість за кредитом в сумі 335726 грн.  заборгованість за процентами в сумі 5081 грн. 14 коп., пеню в сумі 1616 грн. 43 коп., пеню за несвоєчасну оплату відсотків у сумі 351 грн. 48 коп., державне мито в сумі 3588 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

На виконання вказаного рішення видано наказ №16/234 від 30.12.2008, за яким постановою  Лутугинського ВДВС ВП № 11313593 від 07.02.09  відкрито виконавче провадження (а.с. 127).

Після закінчення 10-ти денного строку для добровільного виконання судового рішення Лутугинським ВДВС прийнято постанову від 23.02.2009 про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 128).

10.04.2009 на підставі статті 55 Закону України „Про виконавче провадження” актом опису й арешту було описано сідловий тягач Renault Magnum, 2000 року випуску, держномер НОМЕР_1 та напівпричіп Metaco, 1998 року випуску, держномер НОМЕР_2, який належить на праві власності боржнику (а.с. 84).

Згідно експертного висновку №380/10-09 від 04.10.2009 року вартість сідлового тягача складає 98808 грн. 83 коп.

10.11.2009 сідловий тягач було передано на реалізацію.

10.11.2009 року за договором №139103, який укладено між Лутугинським ВДВС та ТОВ „Юнор” винагорода спеціалізованої організації складає 14,5%.

26.11.2009 року вказане майно було реалізовано за 99800,0 грн. та після утримання винагороди спеціалізованою організацією кошти в сумі 85472,72 грн. були перераховані на депозитний рахунок виконавчого органу 26.11.09.

Державним  виконавцем розпорядженням від 01.12.2009 було розподілено кошти в сумі 85472 грн. 72 коп. наступним чином:

3436,74 грн. –повернення банку авансового платежу;

73742,39 грн. –погашення боргу за наказом №16/234, виданим 30.12.2008;

8193,59 грн. –виконавчий збір;

100 грн. –витрати на проведення виконавчих дій.

15.03.2010 позивач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою (а.с. 97) на дії Лутугинського ВДВС з вимогами:

- визнати дії Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції щодо стягнення витрат та виконавчого збору в сумі 8293 грн. при виконанні наказу господарського суду Луганської області №16/234 незаконними.

- зобов”язати Відділ державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиціїповернути з Державного бюджету України та перерахувати на виконання наказу №16/234, виданого господарським судом Луганської області  кошти в сумі 8293 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказав, що держвиконавцем всупереч положення ст. 52 Закону 606, розпорядженням від 01.12.09 при розподілу вказаних вище коштів незаконно було стягнуто виконавчий збір у розмірі 8193,59 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 100,0 грн., чим порушив права та законні інтереси Банку як стягувача у виконавчому провадженні.

Лутугінський ВДВС проти доводів скарги заперечував з підстав викладених у відзиві (а.с. 118-120), зокрема  вказав, що розподіл грошових сум здійснено відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При з’ясуванні фактичних обставин колегією суддів встановлено, що майно боржника –сідловий тягач Renault Maqnum  1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1  напівпричіп марки П, модель METACO SD 334, державний номер НОМЕР_2 є предметом застави, договором застави транспортного засобу від 31.01.2007, укладеним між сторонами за даним позовом (а.с. 103).

Зазначене заставне майно було описане та арештоване Лутугинським ВДВС при примусовому виконанні наказу господарського суду Луганської області №16/234 від 30.12.08.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України „Про виконавче провадження”.

Державний виконавець згідно статті 7 Закону України «Про виконавче провадження»зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Матеріали справи свідчать, що в процесі примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №16/234 від 30.12.2008 було описане та накладено  арешт на заставне майно сідловий тягач Renault Magnum, 2000 року випуску, держномер НОМЕР_1 та напівпричіп Metaco, 1998 року випуску, держномер НОМЕР_2, який належить на праві власності боржнику та застоводержателем якого є позивач у справі, стягувач у виконавчому провадженні.

Вказане майно було реалізоване виконавчим органом в порядку передбаченому законодавством.

Спір між стягувачем та виконавчим органом виник в результаті утримання виконавчим органом з коштів одержаних від реалізації заставленого майна виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За доводами апеляційної скарги розподіляючи грошові кошти виконавчий орган застосував ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», положення  якої не врахував місцевий господарський суд.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»з коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Статтею 43 цього закону визначений порядок розподілу стягнутих з боржника  грошових сум відповідно до якого з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Частина 1 статті 52 Закону України „Про виконавче провадження” встановлює спеціальну норму, яка стосується порядку звернення стягнення на заставне майно, а саме: стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Отже, місцевий господарський суд  правильно застосував частину 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», задовольнив вимоги скарги позивача в частині розподілу стягнутих грошових коштів з боржника одержаних від реалізації  заставленого майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними висновки місцевого господарського суду щодо вимог позивача про повернення йому коштів з Державного бюджету  в сумі 8293 грн., оскільки вони не можуть бути розглянуті судом у порядку статті 1212 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду від 13.04.2010 у справі №16/234 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 13.04.2010 у справі №16/234 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 13.04.2010 у справі №16/234 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця