Справа № 2-129/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

         04 червня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивач, ОСОБА_1, подала до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 26552 гривні 96 копійок. В обґрунтування своїх позовних вимог у позові ОСОБА_1 зазначила про те, що 14 травня 1994 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і проживала з ним у шлюбі до 21 липня 1999 року, після чого шлюб розірвала. Від шлюбу з відповідачем має сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий після розірвання шлюбу залишився проживати разом з нею. На підставі рішення Семенівського районного суду від 19 квітня 2004 року відповідач зобов’язаний виплачувати аліменти на її користь на утримання сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця. Однак, внаслідок зловживання спиртними напоями він ніде не працює і матеріальної допомоги на утримання сина їй не надає. Внаслідок цього станом на 31 грудня 2009 року за ним утворилася заборгованість з виплати їй аліментів в сумі 6730 гривень 42 копійки. Згідно сімейного законодавства при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За її розрахунками за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року сума неустойки, яку відповідач зобов’язаний сплатити на її користь, складає 26552 гривень 96 копійок.

У попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення проти позову, де відповідач зазначив про те, що проти позовних вимог він заперечує з наступних підстав. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що заборгованість по аліментах виникла у зв'язку з тим, що він нібито зловживає алкогольними напоями і тому ніде не працює і матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Він вважає, що такі твердження є неправдою, позаяк вони не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, за 2009 рік ним було сплачено 2331 гривень аліментів. Неможливість сплачувати аліменти регулярно та в повному обсязі обумовлена тим, що він на даний час не може фізично працювати, що підтверджується висновком Семенівської ВКК та неможливістю працевлаштуватися через Семенівський районний центр зайнятості. Щодо неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 26552 гривень 96 копійок, то ця сума розрахована неправильно. Відповідно до сімейного законодавства, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Отже, неустойка нараховується у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а не від суми всього боргу як це рахує відповідач, і при обчисленні розміру неустойки сума боргу за попередній час до заборгованості за наступний час не може додаватися. Відповідно до рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2004 року та розрахунку державного виконавця заборгованості по аліментам він повинен сплачувати аліменти щомісяця. При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць. Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до цивільного законодавства відсотки на неустойку не нараховуються. Таким чином, при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки (пені) визначається у розмірі одного відсотка від суми аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем ВДВС Семенівського районного управління юстиції Чернігівської області, ним у листопаді 2009 року було повністю сплачено аліменти за листопад та погашено заборгованість за 2006 рік і частково за січень 2007 року. Отже, виходячи з його підрахунків, загальна сума неустойки за заборгованістю по сплаті аліментів станом на 01 січня 2010 року, стягнення якої має право вимагати позивач, становить 1990 гривень 71 копійка. Крім того, він просить урахувати його сімейний та матеріальний стан і зменшити розмір неустойки. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити позивачеві частково у задоволенні позовних вимог (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила про те, що, на її думку, існують всі підстави для задоволення її позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те ж саме, що і викладено ним у поданих суду письмових запереченнях проти позову.

Допитаний як свідок неповнолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні показав про те, що на даний час він є школярем та проживає разом з матір’ю. Батько йому матеріальну допомогу надає епізодично.

Суд, вислухавши позивача та відповідача, допитавши свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних обставин.

На підставі наданих сторонами доказів у справі встановлено, що позивач та відповідач мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). За рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2004 року, яке набрало законної сили, суд стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 06 квітня 2004 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7). Виконавчий лист за вказаним рішенням суду знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції Чернігівської області, яким розраховано, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по аліментах внаслідок їх неповної сплати протягом 2007-2009 років на 01 січня 2010 року становить 6742 гривні 69 копійок (розрахунки державного виконавця з відомостями про саме таку суму заборгованості, котрі надані відповідачем (а.с. 14-15), беруться за основу судом при ухваленні рішення через те, що вони найбільш детальні у порівнянні з розрахунком державного виконавця (а.с. 8), що наданий позивачем, де значиться заборгованість у розмірі 6730 гривень 42 копійки, який суд до уваги не бере через відсутність конкретизації суми боргу до 01 січня 2009 року). Відповідач на даний час зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, від якої має дитину – ОСОБА_5, 2006 року народження (а.с. 19). ОСОБА_2 є безробітним і виплата допомоги від держави по безробіттю йому припинена (а.с. 18), він має ряд хвороб, які впливають на працевлаштування на роботу, пов’язану з фізичними навантаженнями (а.с. 17).

При таких обставинах суд убачає за потрібне позов задовольнити частково з наступних підстав.

За змістом вимог ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Сімейного кодексу України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 Сімейного кодексу України, дія норми п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України стосовно позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки не поширюється.

Вина відповідача ОСОБА_2 у виникненні заборгованості по аліментах у справі доведена і не спростована жодним з доказів, які надані відповідачем суду, а тому суд констатує обґрунтованість права позивача пред’являти вимоги до відповідача про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Проте, реальна сума неустойки, на яку може претендувати позивач, у справі є меншою, ніж це вказано позивачем у позові, і більшою, ніж це вказано відповідачем у письмових запереченнях проти позову.

Так, виходячи з наведених положень законодавства, базуючись на даних розрахунків державного виконавця (а.с. 14-15), прийнятих за основу судом при встановленні вищезазначених обставин справи, суд убачає, що обидві сторони неправильно обчислили розмір неустойки (за версією позивача він за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року складає 26552 гривні 96 копійок, а за доводами відповідача розмір неустойки за період з лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року становить 1990 гривень 71 копійка) через те, що позивач обчислювала розмір неустойки механічно, без урахування динаміки виникнення і погашення заборгованості, а відповідач так обчислив неустойку, оскільки, як видно з відомостей його письмових заперечень проти позову, помилково вважав, що при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць.

Втім, з урахуванням принципу диспозитивності, викладеного у ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, розмір неустойки по аліментах за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (саме за цей період просить позивач), обчислений у динаміці виникнення і погашення заборгованості (а.с. 14-15), на який може претендувати позивач у даній цивільній справі відповідно до наведених норм матеріального права, складає 19031 гривня 43 копійки (за січень 2009 року – 1223 гривні 31 копійка; за лютий 2009 року 1188 гривень 50 копійок; за березень 2009 року – 1378 гривень 20 копійок; за квітень 2009 року – 1395 гривень 85 копійок; за травень 2009 року – 1508 гривень 27 копійок; за червень 2009 року – 1521 гривня 32 копійки; за липень 2009 року – 1582 гривні 88 копійок; за серпень 2009 року – 1699 гривень 18 копійок; за вересень 2009 року – 1721 гривня 40 копійок; за жовтень 2009 року – 1871 гривня 93 копійки; за листопад 2009 року 1900 гривень 76 копійок; за грудень 2009 року – 2039 гривень 83 копійки).

    Однак, беручи до уваги зазначене у ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, суд вважає за потрібне не стягувати з відповідача всю суму неустойки за 2009 рік у розмірі 19031 гривня 43 копійки, а призначити до стягнення лише 1000 гривень через те, що відповідач має обов’язок утримувати не одного, а двох дітей, зокрема, сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_5, він на даний час є безробітним і його працевлаштування у деякій мірі ускладнене хворобами. За таких обставин суд убачає за достатнє стягнути з відповідача на користь позивача 1000 гривень неустойки (пені) за 2009 рік від суми несплачених аліментів, а у стягненні решти суми про яку просить позивач – відмовити.

    Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд не бере до уваги повне не визнання позову відповідачем у судовому засіданні та його доводи із цього приводу, позаяк таке не визнання не спростовує наведені вище обставини та підстави для часткового задоволення позову.

Суд відкидає доводи позивача про утворення заборгованості по аліментах як наслідок зловживання відповідачем алкогольними напоями, оскільки такі доводи не підтверджені належними і допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок неустойки (пені) від суми несплачених аліментів.    

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 оплачені при подачі позову витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

  Від сплати державного мита за подачу позову і розгляд цивільної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 18 ст.4 Декрету Міністрів Кабінету Міністрів України «Про державне мито» – звільнити.

    В решті позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                 О. І. Гнип