Справа № 2- 811/10

Категорія  4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 квітня 2010 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді – Бухарєвої Т.І.,

при секретарі – Коливушко О.М.,

за участю позивачки – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради, третя особа – П’ята Державна нотаріальна контора, Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулася до суду з позовом до Севастопольської міської Ради (далі – СМР),  де просить визнати за неї право власності на земельну ділянку площею 0,0995 га, що розташована по АДРЕСА_1 яка була надана їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та на яку вона оформила договір дарування на ім’я своєї матері. Однак, її мати померла та не встигла отримати державний акт на зазначену земельну ділянку, державний акт позивачки було анульовано. Просить визнати за неї право власності на зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримали та пояснили суду, що укладений між нею та її матір’ю ОСОБА_3 договір дарування був оформлений в П’ятій Севастопольській державній нотаріальній конторі. Її матір померла та не встигла отримати оформлений на її ім’я державний акт на спірну земельну ділянку. Після звернення до нотаріальної контори задля оформлення спадщини на зазначену земельну ділянку, дізналася, що спадщина оформлена бути не може, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку її матір’ю не оформлений, тому земельна ділянка не входить в склад спадщини. Просить позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Суд, вислухавши доводи позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010665800011 від 16 січня 2006 року (а.с. 12) позивачці ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку площею 0,0995 га, розташовану по АДРЕСА_1 призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

28.07.2006 року між позивачкою та її матір’ю ОСОБА_3 укладено договір дарування відносно земельної ділянки площею 0,0995 га, розташованій по АДРЕСА_1 який посвідчено державним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1-1933 (а.с. 13).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом РАЦС Балаклавського РУЮ у місті Севастополі 12.09.2009 року (а.с. 14).

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті особи чи день оголошення її померлою) і не припинилися внаслідок його смерті, входять до складу спадщини.

Згідно довідки Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про правовий статус земельної ділянки, станом на 29.03.2010 року в Державному реєстрі земель стосовно наявності чинних державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 міститься інформація, що зареєстровано договір дарування на ім’я ОСОБА_3 (а.с.  15).

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції, що діяла на 10.09.2009 року, тобто на момент відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Таким чином, відповідно до положень ст. 126 ЗК України, перехід права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 фактично здійснено на підставі укладеного договору дарування між позивачкою та її матір’ю ОСОБА_3 Однак зазначене право не було зареєстровано належним чином, відповідно до ст. 125 ЗК України, у зв’язку із смертю ОСОБА_3

Зазначені обставини свідчать про те, що земельна ділянка по вул. Рябіновій, 16 в                      с. Орлине Балаклавського району міста Севастополя не може входити в склад спадщини.

У зв’язку із тим, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_2, анульовано після укладення договору дарування від 28.07.2006 року, а новий державний акт на ім’я ОСОБА_3 оформлений не був, це свідчить, що право власності на земельну ділянку не переходило до нового власника.

На підставі викладено, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88 ч. 1, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України,  суд,  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за   ОСОБА_2 право власності на земельнку ділянку площею 0,0995 га, розташовану по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі заяви протягом 10 днів з часу його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви через Балаклавський районній суд міста Севастополя.

Суддя Балаклавського районного

суду міста Севастополя Т.І. Бухарєва