Справа № 2-100/10

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 березня 2010 року               Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кальчук А. П.,

при секретарі Антоновій Н.А.,

за участю сурдоперекладача – Перепелиці О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачкою; визнати за ним право власності на дану квартиру; судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовував тим, що, підписуючи договір він вважав, що це договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу. Вважав, що договір вчинено під впливом помилки з його боку та обману з боку відповідачки.

Представник позивача - ОСОБА_4 - в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив його задовольнити, пояснив суду, що спірний договір купівлі-продажу був укладений позивачем під впливом помилки, що мала істотне значення, та під впливом обману з боку відповідачки, на чию користь він був вчинений, тому договір слід визнати недійсним.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив позов його задовольнити. Пояснив, що в лютому 2005 року після смерті його дружини його племінниця ОСОБА_3 приїздила в Черкаси у зв'язку із тим, що він попросив її приїхати. Вона цікавилась питанням, кому залишиться квартира позивача. Сам позивач хотів передати право власності на квартиру тій особі, яка забезпечить його доглядом та/або матеріальною допомогою. Відповідачка ОСОБА_3 давала обіцянки забезпечити позивача матеріальною допомогою та періодично приїздити із Росії та здійснювати за ним особистий догляд. Він на це погодився. Одразу оформити договір щодо відчуження квартири сторони не могли, так як співвласником квартири була дружина позивача, яка померла і після якої необхідно було оформити спадкові права. Тому ОСОБА_3 приїхала у червні 2005 року. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу 1 липня 2005 року не було сурдоперекладача, нотаріус лише показала позивачеві на його прізвище в тексті договору і він його підписав. Також позивач пояснив, що відповідачка не надала за весь час йому жодної матеріальної допомоги.

Також відповідачка всупереч цивільно-правовому принципу добросовісності не здійснювала своїх обов’язків як власника майна, не сплачувала комунальні послуги за квартиру, створивши значну заборгованість.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, але надіслала до суду телеграму, в якій просить розглянути справу у її відсутність. Також надіслала заперечення, в якому посилається на відсутність підстав для задоволення позову. Будучи допитаною суддею Промислового району м. Самари відповідачка пояснила, що позов не визнає.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову виходячи із наступного.

Позивач ОСОБА_2 являвся власником квартири АДРЕСА_1на підставі свідоцтва про право власності від 16.07.1997р. та свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 07.06.2005р. за №2-1716.

01 липня 2005 року позивач ОСОБА_2 уклав із відповідачкою ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір був посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Миколенко І.М. (№ в реєстрі 2-2116).

З наданих позивачем медичних документів вбачається, що відповідно до довідки ЛН №232493 позивач є інвалідом третьої групи з дитинства безстроково, діагноз – глухонімота, з 22.12.1961р. У зв'язку із цим потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги. Позивач є членом територіальної організації УТОГ. Стан здоров»я відповідача ускладнює сприйняття ним подій та обставин навколишнього життя, без сторонньої допомоги йому важко було зрозуміти зміст документів, які він підписував.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили, що відповідачка обіцяла доглядати ОСОБА_2 Він був у розпачі після смерті дружини. Наміру продавати квартиру у нього не було і грошей від відповідачки по договору купівлі-продажу не отримував. Позивач скаржився свідкам на племінницю, що вона і не приїздить до нього і не висилає грошей. Він був у скрутному матеріальному становищі. Вважали, що він довірився відповідачці і не зрозумів, який договір підписав.

Як вбачається з тексту договору та із копії сторінки реєстру вчинення нотаріальних дій за 2005 рік щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 липня 2005 року при посвідченні договору не був присутній сурдоперекладач. Хоча п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для порозуміння із глухонімою особою при посвідченні правочину має бути присутня особа, що спроможна порозумітися із глухонімим.

Як людина з фізичними вадами позивач не мав можливості належним чином зрозуміти зміст правочину.

Суд вважає, що волевиявлення позивача було спрямоване на укладення договору, який би передбачав обов’язок забезпечити його утриманням та доглядом за набуття права власності на квартиру, тобто він мав намір укласти договір довічного утримання (догляду), а не договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Також суд вважає, що з боку відповідачки мав місце обман, тобто введення другої сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 229 ЦК України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Позивач погодився укласти з відповідачкою договір у зв»язку з тим, що сприйняв її дії як обіцянку надавати догляд та матеріальне утримання.

Як видно з пояснення відповідачки, направлених на адресу суду, власного житла в неї немає, квартиру вона знімає в місті Самара, Російська Федерація. Власних коштів на купівлю квартири вона не мала, а 60 000 рублів їй для покупки квартири передала сестра – ОСОБА_8, яка 18 березня 2005 року отримала кредит в Ощадному банку Російської Федерації в сумі 250 000 рублів, з яких 60 000 рублів надала відповідачці для купівлі квартири. Пояснила, що обіцянок про щомісячну матеріальну підтримку позивачу вона не давала, хоча вважала своїм обов»язком при можливості допомагати престарілому дядьку. В 2007 році вона дізналась, що позивач проживає з жінкою, яка йому допомагає по господарству і надає матеріальну підтримку. З цього часу кошти перестала висилати позивачу.

Таким чином, з позиції відповідачки вбачається, що вона не мала можливості надавати матеріальну підтримку позивачеві та піклуватись про нього і не збиралась цього робити, так як сама матеріально незабезпечена, проживає в іншому місті в іншій країні, з 2005 року по теперішній час не переїхала в місто Черкаси, про отриману у власність квартиру не піклується, витрати на утримання квартири не несе.

Ці обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачка з метою збереження квартири за нею після смерті позивача, обманним шляхом вмовила позивача укласти договір на невигідних для нього умовах. Жодних доказів того, що позивач отримав від відповідачки вартість квартири в сумі 60 000 рублів (7415 грн.) суду не надано.

Відсутність сурдоперекладача при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири обмежувала можливість позивача порозумітися з нотаріусом та другою стороною договору. Ця обставина свідчить про те, що позивач не міг зрозуміти значення вчиненого правочину, і правочин був вчинений під впливом помилки з боку позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 203, 215, 216, 229, 230 ЦК України, ст. 3, 8, 213 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 1 липня 2005 року і посвідчений державним нотаріусом Пешої Черкаської державної нотаріальної контори.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 державне мито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: