Справа № 2-а – 104/ 2010 р.

                                                                     П О С Т А Н О В А  

                                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

            17 червня  2010 року             Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:  

                           головуючого судді                                        Іванова А.А.

                           при секретарі                                                 Дрига А.В.

                           за участю: позивача                                      ОСОБА_1

                                               представника відповідача       Кириченка С.І.  

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Звенигородки адміністративну справу провадження в якій відкрито  за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління  ДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, ст.ІАП ВДАІ у Звенигородському районі Кириченка С.І. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,  -  

                                                                          В С Т А Н О В И В :  

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що   02 травня 2010 року щодо нього ст.інспектором ІАП ВДАІ по обслуговуванню Звенигородського району Кириченком С.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України та було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України, накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення в розмірі 255 грн. З складеним протоколом та постановою не погоджується.    

      Згідно постанови, він 02.05.2010 року о 11 годині 40 хвилин керуючи скутером „Honda-Dio 27” в м.Звенигородка не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 ПДР України „Проїзд без зупинки заборонено”, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.  

      Вважає, що протокол та постанова складені з порушенням чинного законодавства, а обставини, викладені в них не відповідають дійсності. Він дійсно 02.05.2010 року о 11 годині 40 хвилин в м.Звенигородка виїздив скутером „Honda-Dio 27” із території автостанції на проспект Шевченка, здійснив зупинку на даному відрізку дороги згідно з правилами дорожнього руху і упевнившись у відсутності транспорту продовжив їхати по проспекту Шевченка м.Звенигородка. Таким чином правил дорожнього руху не порушував. Інспектор ВДАІ Кириченко С.І. знаходився біля адміністративного приміщення Звенигородського районного суду, який знаходиться також по проспекту Шевченка, на відстані 100 метрів від перехрестя і точно визначити зупинку не міг.Крім того, вищезазначена постанова винесена з порушенням вимог ч.2 ст.254, 256 КУпАП, відповідно до яких копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручено. У постанові не вказано найменування вулиці, яка пересікається з іншою, тобто точно не визначено місце скоєння адмінправопорушення, не вказано реєстраційного номера скутера„Honda-Dio 27”, відсутній підпис про роз”яснення його прав, не вказано свідків. У постанові не вказано місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.  

      Просить постановити рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СА №113850 від 02.05.2010 року, а справу провадженням закрити.  

      В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити посилаючись на  обставини викладені ним в позовній заяві.  

       Представник відповідача Кириченко С.І. просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної

                                                                             -    2   -

відповідальності 02.05.2010 року є законною і обгрунтованою і підстав для її скасування немає. Вважає, що позивачем порушено правила дорожнього руху, що тягне за собою адміністративну  відповідальність, тому його дії в частині складення протоколу та винесення постанови  вчинені на підставі, у межах їх  повноважень та у спосіб,  що передбачені чинним законодавством. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину визнав повністю де і поставив свій особистий підпис, свідки не залучались так як особа, що притягується до адміністративної відповідальності з протоколом був згоден, про що маються його пояснення, зафіксовані в протоколі. Тому в задоволенні  позову просив  відмовити.    

      Свідок ОСОБА_2.суду пояснив, що 02.05.2010 року близько 12 години він бачив, як його знайомий ОСОБА_1 рухався скутером з території автостанції в напрямку центру міста по проспекту Шевченка м.Звенигородка і виїздивши на головну дорогу пригальмував, перешкод для руху йому не було, після чого він поїхав далі. На яку ногу при гальмуванні ставав не звернув уваги.

    Суд  вислухавши позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи  вважає, що  вимоги позивача  необґрунтовані і такі, що не можуть бути задоволені з наступних підстав.  

      Відповідно до  ст. 2  ч. 1 КАС України  завданням адміністративного судочинства  є захист  прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових  відносин від порушень з боку органів державної влади, органі місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів  при здійснені  ними владних  управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

     Згідно ч. 1 ст. 8 КупАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

    Частиною 1 п. 2  ст. 18  КАС України  передбачено, що місцевим загальним судам підсудні  усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездітності суб’єктів  владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

     Відповідно до ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчиненні особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення, підлягають доказуванню  передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та на законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинене адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, постанова у справі повинна бути законною та обґрунтованою.

      Згідно пункту  8.1. ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

     Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, забороняється проїзд без зупинки у разі встановлення дорожнього знаку пріоритету „Проїзд без зупинки заборонено” на другорядній дорозі.

     Під час судового розгляду справи встановлено, що водій ОСОБА_1 (позивач в справі) керував 02.05.2010 року о 11 годині 40 хвилин керуючи скутером „Honda-Dio 27”, в м.Звенигородка по проспекту Шевченка та не зупинився перед знаком 2.2 ПДР України „Проїзд без зупинки заборонено”, у зв”язку з чим порушив вимоги вказаного знаку, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч.1 КпАП України.    Позивач від підпису в протоколі не відмовився, надав пояснення, де він погодився з порушенням, вказав, що „так як у нього був добрий обзор – тому не став на знак стоп”.

     Згідно п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за

                                                                         -     3    -

адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

    У відповідності до п.3.6, 3.7  Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС  України (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111;Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592 до функцій дорожньо-патрульної служби належать зокрема контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері забезпечення дорожнього руху, застосування в установленому порядку передбачених законодавством заходів впливу до порушників ПДР.  

     Згідно з п.6.10, 6.11 Інструкції працівник дорожньо-патрульної служби зобов’язаний постійно контролювати дотримання учасниками дорожнього руху установлених правил, норм і стандартів, діючих у сфері безпеки дорожнього руху, попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу. Тому в даному випадку причиною складання постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача було порушення ним правил дорожнього руху, а складання постанови про адміністративне правопорушення входить до функціональних обов’язків інспектора дорожньо-патрульної служби.

В день складання протоколу, 02.05.2010 року ст.інспектором адміністративної практики ВДАІ по обслуговуванню Звенигородського району Кириченком С.І. винесено постанову серії СА №113850, згідно якої позивача ОСОБА_1визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення в розмірі 255 грн.  

Судом 09.06.2010 року по клопотанню ОСОБА_1 було винесено ухвалу про дослідження доказів, а саме можливості позивача здійснити зупинку скутером, але продемонструвавши свій виїзд з території автостанції на проспект Шевченка м.Звенигородка він так і не довів обставину здійснення зупинки скутером „Honda-Dio 27” на вимогу дорожнього знаку „Проїзд без зупинки заборонено”.

      Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що як протокол про вчинення адміністративного правопорушення, так і постанова інспектора   адміністративної практики ВДАІ по обслуговуванню Звенигородського району Кириченка С.І. від 02 травня 2010 року серії СА №113850 винесені на підставі та в межах повноважень, наданих інспекторам ДАІ, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України.  При цьому зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України.  

      Посилання позивача на те, що інспектором ДАІ він не був ознайомлений з правами є безпідставним. Як вбачається із складеного протоколу права позивачу були роз’яснені, про що міститься його підпис. В протоколі вказано місце та час розгляду справи.

      Пояснення позивача щодо безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності судом оцінюється  як бажання уникнути відповідальності.  

      Оцінюючи надані відповідачем докази, суд приходить до висновку, що позивач по справі дійсно здійснив порушення вимог дорожнього знаку 2.2 „Проїзд без зупинки заборонено”, що підтверджується його письмовими поясненнями, пояснення надані відповідачем по справі, свідком, дослідження доказів спростовують пояснення позивача. Суд вважає , що мало місце правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, вина ОСОБА_1 доведена, він підлягає адміністративній відповідальності і адміністративне стягнення накладене на нього в межах мінімальної санкції, передбаченої за це правопорушення.    

      Суд вважає, що при складенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, зібраним   доказам була дана вірна оцінка за внутрішнім переконанням посадової особи, яку суд розцінює як таку, що ґрунтувалася на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а тому підстав для скасування постанови не має.

                                                                          -     4      -

      На підставі  ст.ст.8,122 ч.1, 254, 256, 268, 289, 298 КпАП України,  Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України  №1306 від 10 жовтня 2001 року, Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27.03.2009 року за № 111 та керуючись ст. ст.6 10,11, 12,18, 69,70,158-163,167 КАС України,-  

                                                       п о с т а н о в и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1  до Управління  ДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, ст.ІАП ВДАІ у Звенигородському районі Кириченка С.І. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення СА №113850 від 02.05.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУПАП та накладення адміністративного стягнення -  штрафу в розмірі 255 гривень, винесену старшим ІАП ВДАІ Звенигородського району Кириченком С.І. - відмовити.

 Від сплати державного мита позивач звільнений на підставі ч.4 ст. 288 КУпАП.    

    Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

    Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Звенигородський районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою до апеляційної  інстанції.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви, або апеляційної скарги, якщо такі подані не були.

                Суддя