СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                Справа № 2а-1392/10

    24 березня  2010 року          Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

Головуючого судді  Чечот А.А.

при секретарі            Новак Т.І.

за участю:

    позивача: ОСОБА_1

    представника відповідача: Старченко А.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни

ВСТАНОВИВ :

Позивачка з вернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в  Соснівському  районі м. Черкаси про визнання протиправною відмови у виплаті надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням зазначеної надбавки

В обґрунтування своїх вимог вказує, що вона  має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", оскільки на час закінчення Другої світової війни не досягла вісімнадцятирічного віку. Відповідно до ст. 6 вказаного закону в редакції до 01 січня 2008 року, коли до неї були внесені зміни згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, її як дитині війни , з 01 січня 2006 року розмір пенсії має бути збільшений на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року дія зазначеного положення Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на відповідні роки.

Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року це положення Закону було змінено.

Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".

Позивачка  вказує, що їй  безпідставно в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не було виплачено щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вона зазначає, що, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року - 350 гривень, з 01 квітня 2006 року - 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року - 366 гривень (всього - 4302 гривні за 2006 рік), відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року -380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, й з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень (всього 4809 гривень за 2007 рік), відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року -470 гривень, з 01 квітня 2008 року - 481 гривню, з 01 липня 2008 року - 482 гривні й з 01 жовтня 2008 року - 498 гривень .

Таким чином, позивачка вважає, що їй незаконно була невиплачена сума щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 3891 гривня 90 копійок (30 % від загальної суми прожиткового мінімуму за 2006 та 2008 рік разом).

Позивачка  просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати вказаних сум та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй  зазначену доплату і нараховувати та виплачувати її в подальшому відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні позивачка  ОСОБА_1    заявлені вимоги підтримала  та п росила суд їх задовольнити.

Представник Управління пенсійного фонду України в Соснівському  районі м. Черкаси позовні вимоги не визнав і просив суд в їх задоволенні відмовити. Він вказав, що обрахунок сум прожиткового мінімуму позивачем здійснено невірно, оскільки вказаний у ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до ч. З ст. 28 цього ж закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто даний розмір мінімальної пенсії за віком не може застосовуватися для обрахунку розміру соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни". Також зазначив, що Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була змінена. Відтак вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Крім цього, заявив про пропуск позивачами річного строку давності на звернення до суду і на цій підставі також просив відмовити у позові.

Заслухавши учасників розгляду справи,  суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-ГУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 6 вказаного закону у редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, їм, як дітям війни, з 01 січня 2006 року розмір пенсії має бути збільшений на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-ІУ від 20 грудня  року, а також Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року дія зазначеного положення Закону України № 2195-ГУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на відповідні роки. Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року це положення Закону було змінено, а саме воно було викладено у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року - 350 гривень, з 01 квітня 2006 року - 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року - 366 гривень (всього - 4302 гривні за 2006 рік). Також, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року -380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, й з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень (всього 4809 гривень за 2007 рік). Відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року -470 гривень, з 01 квітня 2008 року - 481 гривню, й з 01 липня 2008 року - 482 гривні й з першого жовтня 2008 року - 498 гривень .

Суд враховує, що рішення Конституційного Суду України по справі N 6-рп / 2007 прийнято 09 липня 2007 року. Відповідно до положень статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України врегульовано процедурне питання, відповідно до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивачки на нарахування надбавки за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 6-рп / 2007 від 09 липня 2007 року, тобто нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, а саме з 09 липня 2007 року. Це дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні виплати позивачу підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відносно періоду позовних вимог з 01 січня 2006 по 31 грудня 2006 року суд зазначає наступне. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункт 17 статті 77 цього закону було виключено, а статтю 110 викладено в редакції, відповідно до змісту якої пільги дітям війни передбачені статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України зазначені вимоги закону виконані не були - жодного порядку реалізації зазначених положень закону не визначено. З огляду на це суд звертає увагу на частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на те, що не було встановлено порядку запровадження пільг, встановлених у статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році (відповідно до вимог встановлених статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»), то вимоги позивача до відповідача за період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року є необґрунтованим та безпідставним. Тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо питання здійснення нарахувань надбавки суд вважає за необхідне керуватися наступним:

Згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року позивачі мають право на виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до ст.. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, суд вважає, що при розрахунку соціальної допомоги, на отримання якої має право позивачка, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлений у закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що встановлений ним мінімальний розмір пенсії за віком застосовується лише щодо пенсій, передбачених даним Законом, не є перешкодою для його застосування при обрахуванні інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. Закону від 9 липня 2003 року, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні позивачці   підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що з точки зору матеріального права підлягають задоволенню в цій частині.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач не зазначає, коли дізнався про порушення своїх прав, однак звернувся  до суду лише тепер. Враховуючи це, суд вважає, що, оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації.

Позов позивачкою був заявлений до суду 24 грудня 2009  року, а тому суд вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк давності звернення до суду щодо вимог відносно 2006 - 2007 років і оскільки інша сторона наполягає на застосуванні строку давності, суд вважає, що відносно цих вимог він має бути застосованим і в цій частині в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Таким чином, суд вважає, що, враховуючи положення процесуального закону, позовні вимоги мають бути задоволені в межах річного строку давності з дня подачі позову, в межах заявлених вимог і відповідно до вимог матеріального закону,  позивачці ОСОБА_1     з 24.12. 2008 року.

Суд вважає, що початком цього строку має бути дата подання позову, оскільки саме від цієї дати, а не від дати рішення Конституційного Суду України має рахуватися річний строк давності.

Крім цього, суд враховує, що позивачка в 2008 році фактично отримувала надбавку, встановлену Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року" у його первинній редакції, де було вказано, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. В свою чергу в ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" указано, що надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність.

Таким чином суд вважає, що відповідача має бути зобов'язано провести перерахунок пенсії, підвищивши її на 30% мінімальної пенсії за віком та здійснювати подальшу виплату у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 року  позивачці  з 24 грудня   2008 року.

Керуючись ст..6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси  щодо нездійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1.

        Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси   провести перерахунок пенсії  з врахуванням її підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком станом на відповідний період у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ (в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28 грудня 2007 року  ОСОБА_1  з  24 грудня  2008 року по 31 грудня 2008 року.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси  протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя

Соснівського районного суду м. Черкаси             А.А. Чечот