Справа № 2-246/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Троян Н.М.
при секретарі Бондаренко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України (далі – ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України), третя особа – Давиденко Анатолій Миколайович, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, та просив визнати незаконним наказ від 24.03.2009 р. № 41-К „Про звільнення”, виданий ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України за підписом виконуючого обов’язки директора Давиденко А.М., та поновити його на посаді провідного наукового співробітника ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути неоплачений лікарняний лист та відшкодувати йому моральну шкоду, завдану незаконним звільненням з посади. Під час розгляду справи позивач уточнив заявлений позов, виключивши позовну вимогу про стягнення неоплаченого лікарняного листа.
Свої вимоги мотивує тим, що він працював в ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України на посаді провідного наукового співробітника, був керівником тематичного відділу № 2 даного Інституту. Наказом ІМПЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України від 24.03.2009 р. № 41-К, його звільнено з посади провідного наукового співробітника відділу № 2 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, систематичне порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці 04.03.2009 р. з 9-20 до 14 год., а 20.03.2009 р. – 6 год. 30 хв.
У позові посилався на те, що він не порушував трудової дисципліни та обов’язків провідного наукового співробітника, прогулів 04.03.2009 р. та 20.03.2009р. не допускав. 04.03.2009 р. з 9 год. по 11 год. знаходився на своєму робочому місці, а з 11 год. по 14 год. – у місцевому відрядженні до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Обґрунтував позовні вимоги тим, що спірний наказ носить загальний характер і не містить посилання на конкретні факти систематичного невиконання провідним науковим співробітником ОСОБА_1 покладених на нього обов’язків: які саме і коли ОСОБА_1 не виконував покладені на нього обов’язки, у чому виявляється систематичність їхнього невиконання. Зазначив, що з наказом ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України від 14.12.2008 р. № 32-К він не був ознайомлений, а дізнався про нього лише з наказу про звільнення.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, так як воно відбулося з порушенням вимог чинного законодавства про працю. У день звільнення він перебував на лікарняному, про що Поліклінікою № 4 Святошинського району м. Києва видано листок непрацездатності від 24.03.2009 р., а тому дисциплінарне стягнення вважає неправомірним. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України перед притягненням його до дисциплінарної відповідальності не було відібрано письмове пояснення.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. Пояснили, що позивач належним чином виконував свої обов’язки, порушень трудової дисципліни, прогулів не допускав, має відзнаки Національної академії наук України (далі – НАН України), висунутий Ученою радою Інституту для обрання членом-кореспондентом НАН України, визнаний видатним вченим України. Стосовно невиконання позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України, в поясненнях зазначили, що адміністрація ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України ніколи не знайомила ОСОБА_1 зі змістом даних Правил, а тому їх положення позивачеві невідомі. Пояснили, про те, що Правила не розроблялися та не затверджувалися Інститутом в 2006 р., а виготовлені задні числом.
Крім цього позивач додатково пояснив, що постановою Бюро президії Національної академії наук України в 2009 році з метою забезпечення подальшого розвитку і координації робіт в організаціях НАН України зі створення методів і засобів діагностики інженерних трубопроводів, було створене державне підприємство «Дисит», директором якого було призначено його – позивача, та закріплено за підприємством декілька приміщень інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України.
Позивач також вважає, що тематичній групі, яку він очолював, відповідачем навмисно чинились перешкоди в роботі, оскільки систематично перевірялась трудова дисципліна тільки його групи, про що він неодноразово повідомляв керівництво відповідача. Пов’язує таке ставлення до нього, а потім і звільнення за ст.40 п.3 КЗпП України у зв’язку з його неодноразовим піддаванням критиці роботи інституту, виказуванням незгоди з рішенням керівництва інституту з приводу надання в оренду приміщень інституту, зокрема для розміщення орендарем інтернет-кафе, яке згодом завдяки його зусиллям було закрите, про що він пояснив і на засіданні профспілкового комітету ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України 24.03.2009 р.
Вважають, що незаконне звільнення з роботи призвело до порушення законних прав позивача, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди оцінюють в 3 000 грн.
Представник відповідача та третя особа – Давиденко А.М. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в їх задоволенні відмовити. Суду пояснили, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Вважають, що звільнення позивача здійснено адміністрацією ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства України, оскільки було отримано згоду профспілкового комітету ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України від 24.03.2009 р. на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного наукового співробітника, з наказом позивача знайомили, проте він ознайомитися відмовився 24.03.2009 р., про що було складено акт від 24.03.2009 р., який підписали члени комісії.
Зазначили, що позивач систематично без поважних причин не виконував обов’язки, покладені на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України, систематично порушував трудову дисципліну та був відсутній на своєму робочому місці 04.03.2009 р. з 9-20 год. до 14 год., а 20.03.2009 р. – 6 год. 30 хв., а тому 24.03.2009 р. він був звільнений із займаної посади. Пояснити причини відсутності на своєму робочому місці позивач відмовився.
На підтвердження факту систематичності порушення позивачем трудової дисципліни та своїх обов’язків посилаються на накази Інституту про притягнення провідного наукового співробітника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган. Представник відповідача зазначив, що факти порушення трудової дисципліни та відсутність позивача на своєму робочому місці 04.03.2009 р. та 20.03.2009 р. зафіксовані актами, котрі підписані членами комісії Інституту. На їхню думку, зазначена в позові причина відсутності позивача на своєму робочому місці, а саме участь у нараді, яка проводилася в Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України, є необґрунтованою, оскільки ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України не має договірних відносин з Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України. Вказували також на те, що листок непрацездатності від 24.03.2009 р. був виданий позивачеві Поліклінікою № 4 Святошинського району м. Києва після 16 год., а позивач звільнений з роботи до моменту його звернення до лікарні. 24.03.2009 р. до 15 год. ОСОБА_1 був на роботі, що підтверджується його присутністю на засіданні профспілкового комітету ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України, коли розглядалося подання адміністрації на його звільнення. З цих підстав вважають, що адміністрація ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України не порушила вимоги чинного законодавства України про працю щодо заборони звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Суд , вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, вважає встановленими наступні обставини по справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1981 р. знаходився у трудових відносинах з ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України (а.с.11). Згідно з наказом ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України від 05.08.2003 р. № 124-К, з 05.08.2003 р. позивач займав посаду провідного наукового співробітника у відділу № 2 даного Інституту (а.с. 12). У відділі № 2 ОСОБА_1 відповідно до вищевказаного наказу очолював тематичну групу по виконанню теми „ДІАМАНТ”. З посадовими обов’язками провідного наукового співробітника ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 19).
Згідно наказу ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 08.08.2003 р. № 128-к, ОСОБА_1 як керівник тематичної групи зобов’язаний забезпечувати організацію виконання науково-дослідних робіт; забезпечувати виконання тематичних планів та науково-технічних програм; координувати та нести відповідальність за роботою тематичної групи; забезпечувати своєчасне виконання господарських договорів (а.с. 20).
Судом встановлено, що наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 24.03.2009 р. № 41-К „Про звільнення” (а.с. 10) за підписом виконуючого обов’язки директора Давиденко А.М., позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади провідного наукового співробітника з 24.03.2009 р. на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, систематичне порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці 04.03.2009 р. з 9-20 до 14 год. Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з даним наказом був складений акт від 24.03.2009 р. працівниками Інституту ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 143).
Звільненню ОСОБА_1 із займаної посади передувало отримання адміністрацією Інституту попередньої згоди профспілкового комітету ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України. Протокол засідання профспілкового комітету ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України від 24.03.2009 р. № 5 (а.с. 105-109) свідчить, що профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади провідного наукового співробітника відділу № 2 Інституту по п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку) та порушення трудової дисципліни.
З наказу та подання ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України про звільнення вбачається, що провідний науковий співробітник ОСОБА_1 раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган. Наказ та подання про звільнення містять посилання на 4 накази ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України про накладені на нього дисциплінарні стягнення від 04.06.2008 р. № 93-к,від 09.12.2008 року №22-ах,від 12.12.2008 року № 209-к,та від 14.12.2009року №32-к.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” (із наступними змінами) передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Судом було перевірено правильність звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни згідно з вимогами зазначеної постанови та встановлено наступне.
Так наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 09.12.2008 р. № 22-ах (а.с.13), провідному науковому співробітнику відділу № 2, керівнику тематичної групи ОСОБА_1 оголошена догана за грубе порушення трудової дисципліни 20.11.2008 р., неетичну поведінку, образу співробітника Інституту, який виконував службові обов’язки. Підставами даного наказу значаться доповідні записки відповідального за охорону ОСОБА_6 та чергової ОСОБА_9, а також пояснення ОСОБА_1 Вказаний наказ позивачем було оскаржено і рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2009 року він був визнаний незаконним та скасований.Рішення суду набрало законної сили.
Наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 12.12.2008 р. № 209-К (а.с.14), провідному науковому співробітнику відділу № 2, керівнику тематичної групи ОСОБА_1 була оголошена догана за невиконання наказів директора Інституту від 28.11.2008 р. № 19ах та від 10.12.2008 р. № 23ах.
Дане дисциплінарне стягнення ОСОБА_1 оскаржувалось. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14.05.2009 р. (а.с. 84-86), наказ ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України від 12.12.2008 р. за № 209-К був визнаний незаконним та скасований.
Із матеріалів справи судом також встановлено, що наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 04.06.2008 р. № 93-к (а.с. 79), провідному науковому співробітнику ОСОБА_1 була оголошена догана за порушення вимог наказу Інституту від 31.03.2008 р. № 51-К, роботу за межами робочого часу, самовільне переміщення до інституту сторонніх приладів 8 травня 2008 р., невиконання вимог адміністрації щодо звільнення кім.№120 коридорів 1 та 3 поверхів, знесення самовільно зведених гаражних боксів. У цьому наказі зазначено, що підставами до наказу є доповідні записки чергової ОСОБА_9 та відповідального за охорону ОСОБА_6, а також пояснювальна записка ОСОБА_1
Проте з порушеннями, які вміняються позивачу в наказі, суд не може погодитись, оскільки відповідачем не надано доказів про порушення ОСОБА_1 наказу № 51-К від 31.03.2008 року, про роботу останнього поза межами робочого часу, а саме коли відбулося порушення, та протягом якого часу продовжувались позивачем роботи після закінчення робочого дня. Крім цього, що стосується посилась в наказі про невиконання вимог позивачем, як працівником інституту щодо звільнення кімнати № 120, коридорів на 3-му поверсі, знесення самовільно зведених гаражних боксів, то на думку суду вимоги адміністрації інституту фактично стосуються не позивача, як працівника інституту, а стосуються директора державного підприємства «Дисит», яке очолює ОСОБА_1, тому в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини між юридичними особами між ІПМЕ ім.. Г.Є. Пухова та МП «Дисит» і повинні вирішуватись в порядку передбаченому іншим судочинством.
В наказовій частині цього наказу, міститься посилання на самовільне переміщення до інституту позивачем сторонніх приладів 08.05.2008 року, що встановлено на підставі доповідних записок чергової ОСОБА_9, та відповідального за охорону ОСОБА_6 і пояснювальної записки позивача.Проте з цією частиною наказу суд також не може погодитись, оскільки як пояснив позивач в судовому засіданні та надав письмові пояснення заступнику директора ОСОБА_11 про те ,що вказаний сторонній предмет був приладом який рахувався за ОСОБА_12, яка також є працівником інституту та необхідний був для виконання наукових робіт, що проводить група яку очолює позивач по темі «Діамант-2»,оскільки відповідач ву судовому засіданні не спростував пояснення позивача дані в судовому засіданні та подані заступнику директора ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України ОСОБА_11. в письмовому вигляді (а.с. 81).Інших доказів, на підтвердження правильності зазначеного наказу, відповідач суду не надав.
Таким чином ,оцінюючи законність наказу ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 04.06.2008 р. № 93-к про оголошення позивачеві догани, суд вважає, що він не містить конкретного діяння (правопорушення), за яке було застосовано дисциплінарне стягнення; які трудові обов’язки були порушені працівником ОСОБА_1 У наказі відсутні посилання на норми законодавства про працю, на підставі яких адміністрація Інституту застосувала дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Суд виходить з того, що даний наказ не пов'язаний з виконанням позивачем своїх обов’язків як провідного наукового співробітника. Тому дисциплінарне стягнення не відповідає вимогам ст. 147 КЗпП України, за якою заходи дисциплінарної відповідальності застосовуються до працівника лише за порушення трудової дисципліни.
У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що оголошена догана позивачу вказаним наказом не ґрунтується на законі.
Наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 24.02.2009 р. № 32-К (а.с. 76), провідному науковому співробітнику ОСОБА_1 оголошена догана за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання їх 19 та 20 лютого 2009 р. Підставами наказу вказано акти комісії від 19.02.2009 р., від 20.02.2009 р. та службова записка ОСОБА_1
Досліджуючи законність вказаного наказу судом встановлені наступні обставини .Згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29.09. 2009 року (а.с.249-254) встановлено,що позивача не було ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку затверджених директором інституту в лютому 2006 року,за порушення яких ,в тому числі, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності зазначеним наказом.
Інші порушення трудової дисципліни на які посилається відповідач в мотивувальній частині наказу №32-к від 24.02.2009 року , про т е ,що позивач не пускав комісію в кімнату де працювала його тематична група ,всіляко перешкоджав роботі комісії , викрикував образи на адресу її членів та погрози на адресу останніх не регулюються нормами Кодексу законів про працю України , а підпадають під дію норм цивільного законодавств ,які регулюють захист особистих немайнових прав. Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку ,що вказаний наказ виданий з порушенням вимог Кодексу законів про працю України і не може слугувати підставою системи порушень трудової дисципліни позивачем,зазначеною в наказі про звільнення позивача.
Встановлено ,що наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 24.03.2009 р. № 41-К „Про звільнення” (а.с. 10) , позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади провідного наукового співробітника з 24.03.2009 р. на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, систематичне порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці 04.03.2009 р. з 9-20 до 14 год.
При перевірці законності вказаного наказу ,судом було допитано ряд свідків та досліджено докази надані сторонами і встановлені наступні обставини .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що з 1985 р. по червень 2009 р. він працював в ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України. Робочим місцем ОСОБА_13 була кімн. № 303. Як пояснив свідок, 20.03.2009 р. з 9 год. 30 хв. до 12 год. в кімн. № 313 він обговорював з ОСОБА_1 робочі питання здійснюваних наукових досліджень. Про перевірку 20.03.2009 р. комісією Інституту присутності працівників Інституту на своїх робочих місцях йому невідомо. У той день він знаходився на своєму робочому місці, його ніхто не запитував про відсутність чи присутність ОСОБА_1 на роботі, чи інших співробітників. На робочих місцях щодо журналу місцевих відряджень пояснив, що такий журнал знаходився у кімн. 313. Співробітники тематичної групи відділу № 2, які відбували у місцеві відрядження, фіксували у ньому відповідні відомості.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що з 1988 р. до 27.12.2009р. він працював в ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України. 04.03.2009 р. у першій половині дня він декілька разів заходив до кімн. № 313, в якій працює ОСОБА_1 з метою обговорення робочих матеріалів здійснюваних наукових досліджень. В останнє він заходив до ОСОБА_1 об 11-00 год. Проте, поспілкуватися не вдалося, оскільки ОСОБА_1 попросив зайти пізніше, пояснивши це тим, що збирається їхати в Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Також пояснив, що відомості про місцеві відрядження фіксувалися працівниками тематичної групи відділу № 2 у журналі місцевих відряджень, який знаходився у кімн. № 313.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що з 1985 р. і по даний час він працює ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України, є головою профспілкового комітету Інституту. 18.03.2009 р. адміністрація Інституту звернулася до профспілки з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного наукового співробітника у зв’язку із систематичним невиконанням покладених на нього обов’язків. Із поданням були надані акти та накази про раніше застосовані заходи дисциплінарного стягнення (догани). Профспілковий комітет Інституту більшістю голосів прийняв рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. На питання суду, чи обговорювався наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача пояснив, що обговорювалися, і з урахуванням обговорення було дано згоду на звільнення позивача за ст. 40 п. 3 КЗпП України.
Проте пояснення свідка в цій частині заперечував позивач, та вони спростовуються повним текстом протоколу засідання профспілкового комітету ІМПЕ ім. Г.Є. Пухова з якою не вбачається обговорення жодного з наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 105-109).
Крім цього суд звертає увагу на ті обставини, що член профкому ОСОБА_16, та запрошений від Київського регіонального комітету профспілки ОСОБА_17 на засіданні, виказував думку про надання сторонам часу на примирення, та задоволення прохання ОСОБА_1 про перенесення засідання на 31.03.2009 року, з метою урегулювання ситуацій, що склалася. Проте думка вказаних осіб не була врахована і в цей же день подання адміністрації інституту профспілковим комітетом було задоволено.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона працює у відділі кадрів ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України. Лише один раз, а саме 20.03.2009 р. вона приймала участь у перевірці стану дотримання трудової дисципліни в Інституті. До складу даної комісії також входили ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Перевіркою установлено, що 30.03.2009 р. в 14 год. 20 хв. на своєму робочому місці у кімн. № 313 був відсутній науковий співробітник ОСОБА_1 Його відсутність складає 6 год. 30 хв. Відомості щодо відсутності наукового співробітника на своєму робочому місці, як пояснила свідок, були зроблені на підставі її усного запиту та наданих черговою Інституту ОСОБА_9 відомостей про те, що ОСОБА_1 вийшов з будівлі Інституту в 9 год. 35 хв., а повернувся приблизно в 16 год. 10 хв. Потім о 17 год. 05 хв. знову вийшов з Інституту і до кінця робочого дня не появлявся в Інституті. Щодо обставин ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення від 24.03.2009 р. повідомила, що 24.03.2009 р. за вказівкою заступника директора Давиденко А.М. вона брала участь у доведенні до відома ОСОБА_1 наказу про його звільнення. Він відмовився ознайомитися з даним наказом, посилаючись на те, що погано себе почуває і йде до лікарні. На зворотній стороні наказу вона та інші члени комісії поставили свої підписи про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює в ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України, є членом комісії з перевірки стану дотримання трудової дисципліни в Інституті. У лютому 2009 р. під час проведення комісією перевірки трудової дисципліни, співробітник ОСОБА_1 перешкоджав її діяльності, не пропускав членів комісії до кімн. №№ 303, 313, про що складено відповідні акти. Конкретні обставини перевірки, що проводилася 04.03.2009 р., свідок не пам’ятає.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює помічником директора Інституту. 24.03.2009 р. він, разом з іншими членами комісії, близько 15 год. піднявся на поверх, де працює ОСОБА_1 з метою ознайомлення його з наказом про звільнення. ОСОБА_1 він зустрів в коридорі. На його пропозицію щодо ознайомлення з наказом, ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що погано себе почуває і йде до лікарні. Факт відмови від ознайомлення з цим наказом був зафіксованим підписами членів комісії.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює в ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України на посаді чергової. 20.03.2009 р. до неї зателефонували з відділу кадрів Інституту з проханням повідомити, коли зайшов та вийшов з Інституту ОСОБА_1 Вона написала доповідну записку про те, що 20.03.2009 р. ОСОБА_1 вийшов з Інституту о 9 год. 35 хв., а повернувся о 16 год. 15 хв. Потім о 17 год. 05 хв. знову вийшов з Інституту і більше в той день не повертався. Обставини робочого дня 04.03.2009 р. свідок не пам’ятає.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив, що він працює старшим науковим співробітником Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України. З ОСОБА_1 познайомився у 2005 р. на науковій виставці у м.Києві, на якій був представлений Інститут проблем моделювання в енергетиці ім.Г.Є. Пухова НАН України. Його зацікавила наукова проблематика діагностики трубопровідних система, якою займається науковий співробітник Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України. Працюючи у системі Національної академії наук України, свідок неодноразово зустрічався з ОСОБА_1 як науковим співробітником Інституту проблем моделювання в енергетиці ім.Г.Є. Пухова НАН України для обговорення питань здійснюваних наукових досліджень. Повідомив, що у березні 2009 р. ОСОБА_1 двічі запрошувався до Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України для участі у нарадах на тему: „Неруйнівний контроль протяжних трубопроводів”. 04.03.2009 р. (орієнтовно з 11 год. до 13 год.) та 20.03.2009 р. (з 12 год. 30 хв. до 13 год. 20 хв.), як пояснив свідок, ОСОБА_1 брав участь у зазначених нарадах. Характеризує ОСОБА_1 як висококваліфікованого науковця. За свідченням свідка, результати наукового обговорення питань діагностики трубопровідних систем знайшли втілення у листі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України від 13.05.2009 р. за підписом ОСОБА_20, адресованому підприємству „Укртрансгаз”, з проханням розглянути пропозиції доктора технічних наук ОСОБА_1 Копію вказаного листа надав суду.
Судом встановлено ,що відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків. При цьому звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.
Згідно зі ст. 149 КЗпП України, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Частинами 1, 2 ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідно до правил п.3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник, або уповноважений ним орган повинен врахувати ступніть тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частина 3 ст. 40 КЗпП України не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до п. 17, 18, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” (із подальшими змінами), розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Пунктами 2.5, 2.6 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» (далі - Інструкція) передбачено, що листок непрацездатності у разі захворювання видається в день установлення непрацездатності. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу в день звільнення відкрито лікарняний листок, який було видано 24.04.2009 р. Поліклінікою № 4 Святошинського району м. Києва (а.с. 21), та згідно з яким ОСОБА_1 був звільнений від роботи за станом здоров’я з 24.03.2009 р. до 02.04.2009 р. Київське міське відділення Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відзначає, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 настала в день звільнення (лист від 14.04.2009 р., а.с. 129).
Враховуючи ті обставини , що в день звільнення – 24.03.2009 р. позивач знаходився на лікарняному, суд вважає, звільнення його у період непрацездатності є незаконним. З цих підстав судом визнаються помилковими доводи представника відповідача щодо законності наказу про звільнення, оскільки в день звільнення позивач вважався непрацездатним, а ч. 3 ст. 40 КЗпП України прямо забороняє звільнення у період тимчасової непрацездатності працівника. Посилання представника відповідача на незаконність видачі лікарняного листка з 24.03.2009 р. є безпідставними, так як листок непрацездатності видається саме в день встановлення непрацездатності (пп. 2.5, 2.6 Інструкції). В зазначеному наказі про звільнення позивача за ст. 40 п.3 КЗпП України, як підстави систематичного порушення трудової дисципліни, крім наказів оспорених позивачем в судовому порядку № 2-ах від 09.12.2008 р. та № 209-К від 12.12.2008 р., зазначені також накази від 04.06.2008 р. № 93 та від 14.12.2008 р. № 32-к ( виправлено на 24.02.2009 р.) (а.с. 110), законність яких судом була перевірена в ході судового засідання.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З даної норми випливає, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційні обставини є обов’язковими для суду, який розглядає справу.
Як вже зазначалось раніше,рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2009 р. (а.с. 249-254), яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач не ознайомлював позивача з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України, а тому ці Правила не підлягають застосуванню до трудових правовідносин між позивачем і відповідачем.
Зазначені вище факти мають преюдиційне і не потребує доказуванню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, виходячи з вимог ст. 61 ЦПК України, враховуючи вищезазначене судове рішення у цивільній справі відносно позивача та відповідача, - суд вважає встановленим, що наказ ІПМЕ ім.Г.Є.Пухова НАН України від 09.12.2008 р. за № 22-ах та наказ ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 12.12.2008 р. за № 209-К є незаконними. Зазначений факт не підлягає доказуванню.
Крім того, судом не можуть бути застосовані до правовідносин між позивачем і відповідачем Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Інституту, оскільки відповідач на порушення вимог ст. 29 КЗпП України не ознайомив позивача з даним документом, як встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2009 р. У судовому засіданні відповідач не надав суду належних доказів про виконання обов’язку, передбаченого ст. 29 КЗпП України по ознайомленню позивача з цими Правилами.
Із матеріалів справи судом, встановлено, що приводом для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є його відсутність на робочому місці 04.03.2009 р. з 9 год. 20 хв. по 14 год. Ця обставина значиться у мотивувальній та резолютивній частинах спірного наказу та поданні адміністрації Інституту про звільнення.
На підтвердження факту відсутності позивача на своєму робочому місці ,відповідачем надано акт від 04.03.2009 р, складений комісією з перевірки трудової дисципліни співробітників Інституту у складі голови комісії – ОСОБА_21, членів комісії: ОСОБА_22 та ОСОБА_6 Правовою підставою для роботи комісії вказано наказ директора Інституту від 04.10.2000 р. № 157-к та доповнення до нього згідно наказу від 27.03.2006 р. Зокрема, перевіркою установлено, що з 9 год. 20 хв. по 14 год. на своєму робочому місці був відсутній співробітник ОСОБА_1
Судом встановлено, що наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 04.10.2000 р. № 157-к (а.с. 271) була створена робоча комісія по контролю за станом трудової дисципліни в Інституті. У склад комісії були включені наступні співробітники: 1) ОСОБА_21 – зав. відділу кадрів, голова комісії; 2) ОСОБА_23 – інженер І кат.; 3) ОСОБА_24 – інженер І кат.; 4) ОСОБА_22 – зав.відділом; 5) ОСОБА_15 – заст.голови профкому. При цьому наказом ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 27.03.2006 р. № 46-К „Про доповнення до наказу від 04.10.2000 р. № 157-К” (а.с. 278) передбачено, що до складу комісії замість вибувшого ОСОБА_23, включено інженера І кат. ОСОБА_6 Таким чином, робоча комісія по контролю за станом трудової дисципліни в ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України є легітимною у складі 5 (п’яти) осіб: Голови комісії – ОСОБА_21 та членів комісії - ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_22 та ОСОБА_15
Однак, акт від 04.03.2009 р. (а.с. 122) про перевірку наявності на робочих місцях співробітників тематичної групи відділу № 2 (керівник тематичної групи - ОСОБА_1) підписаний лише 3 (трьома) членами комісії з перевірки трудової дисципліни в Інституті, а саме: головою комісії – ОСОБА_21 та 2 членами комісії - ОСОБА_22 та ОСОБА_6 (а.с. 117). Підписи інших призначених директором Інституту членів комісії по перевірці трудової дисципліни – ОСОБА_24 та ОСОБА_25 відсутні.
Cуд критично ставиться до відомостей даного акта, оскільки він не підписаний усіма членами робочої комісії. В акті від 04.03.2009 р. та від 20.03.2009 р. не знайшли відображення обставини перевірки присутності співробітників Інституту на своїх робочих місцях: не передбачено графіку роботи в Інституті; не вказано періодичності перевірки та робочого місця працівника ОСОБА_1, за яким здійснювалася перевірки; даних про кількість годин, протягом яких 04.03.2009 працівник був відсутній на своєму робочому місці з урахуванням обідньої перерви та графіку роботи. При цьому опитаний в якості свідка член комісії ОСОБА_6 не пам’ятає обставин перевірки 04.03.2009 р. Свідок ОСОБА_18 пояснила, що 20.03.2009 р. члени комісії один раз піднімалися до кімн. № 313, де працює ОСОБА_1, але вона була закрита. Відомості акту від 20.03.2009 р. про відсутність ОСОБА_1 на своєму робочому місці 6 год. 30 хв. ґрунтуються на даних, наданих черговою ОСОБА_9
Факт відсутності позивача на своєму робочому місці 04.03.2009 р. з 9 год. 20 хв. по 14 год. не знайшов підтвердження у судовому засіданні та спростовується показами допитаного свідка ОСОБА_27, який пояснив, що 04.03.2009 р. у першій половині дня він заходив в каб. № 313 до ОСОБА_1 В останнє він бачив позивача в 11 год. У той час ОСОБА_1 збирався їхати в Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України. Щодо 20.03.2009 р. свідок ОСОБА_13 пояснив, що в той день з 9 год. 30 хв. до 12 год. в кімн. № 313 він обговорював з ОСОБА_1 робочі питання здійснюваних наукових досліджень.
Позивач ОСОБА_1 підтвердив, що 04.03.2009 р. з 11 год. по 14 год. та 20.03.2009 р. був відсутній на своєму робочому місці по причині перебування у місцевому відрядженні до Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України. Наказ директора Інституту від 04.10.2000 р. № 157-к передбачає, що співробітникам відрядженим для виконання робіт в межах міста на визначений строк щоденно реєструвати відрядження, а також в письмовій формі звітувати про виконання робіт за кожний день відрядження в спеціальній книзі реєстрації місцевих відряджень, яка повинна бути у кожному відділі (а.с. 271). Інших умов чи погоджень співробітниками місцевого відрядження, даний наказ не передбачає.
У матеріалах справи містяться письмові відомості з підписом ОСОБА_1 про те, що 04.03.2009 р. з 11 год. по 14 год. та 20.03.2009 р. з 12 год. 30 хв. по 13 год. 20 хв. позивач знаходився у місцевому відрядженні до Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України (а.с. 23). З показів свідка ОСОБА_19 видно, що дійсно 04.03.2009 р. ОСОБА_1 брав участь у нараді, яка проводилася в Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України. Довідка Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України підтверджує факт участі ОСОБА_1 у нараді 04.03.2009 р. з 11 год. 40 хв. по 14 год. та 20.03.2009 р. з 12 год. 30 хв. по 13 год. 20 хв. (а.с. 78).
При оцінці обставин перебування позивача 04.03.2009 р. та 20.03.2009 р. в Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України, суд виходять з того, що участь у нараді із запланованого питання безпосередньо пов’язана з його науковою роботою. Причини його відсутністю на робочому місці 04.03.2009 р. та 20.03.2009 р. суд розцінює як поважні.
Право вченого обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей; об’єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності гарантоване ст. 5 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”. Тому суд приходить до висновку ,що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного правопорушення- вина працівника,що не було враховано відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення у виді звільнення за ст.. 40 п. 3 КЗпП України.
Суд також звертає увагу на ті обставини, що прогул 20.03.2009 р. не обговорювався безпосередньо профспілковим комітетом Інституту при наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного наукового співробітника, оскільки подання адміністрації Інституту зроблене 18.03.2009 р., обставини відсутності на роботі мали місце пізніше - 20.03.2009 р. Як пояснили суду позивач та його представник, адміністрація Інституту не пропонувала позивачеві надати письмові, чи усні пояснення щодо причин відсутності на роботі. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що від позивача вимагалися пояснення причин його відсутності на робочому місці 04.03.2009 р. та 20.03.2009 р. Суд вважає, що всупереч ст. 149 КЗпП України відповідач на зажадав від позивача письмових пояснень по факту відсутності позивача на робочому місці 04.03.2009 р. та 20.03.2009 р., не витребував та не перевірив відомості журналу реєстрації місцевих відряджень.
Крім цього ,судом встановлено ,що спірний наказ про звільнення містить посилання на наказ ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 14.12.2008 р. № 32-К(а.с.50).Вказівка на даний наказ також міститься у поданні адміністрації Інституту, яке розглядав профком. Під час звернення позивача до суду із позовом про визнання незаконним звільнення було подано копію наказу саме із зазначенням вказаного наказу від 14.12.2008 р. При цьому відповідачем надано суду наказ ІПМЕ ім. Г.Є.Пухова НАН України від 24.02.2009 р. № 32-К (а.с. 76) про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку. У передбаченому законом порядку відповідачем не були внесені зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Виправлення, що містяться у наказі про звільнення, не можуть вважатися належними та допустимими. Оскільки такі виправлення має право вносити тільки та особа, яка видала та підписала наказ, в даному випадку, це в.о. директора ІПМЕ ім.. Г Є. Пухова НАН України – А.М. Давиденко. Відповідачем не надано до суду наказу про внесення виправлень в наказ № 41-К від 24.03.2009 року «Про звільнення позивача».
Тому даний наказ про оголошення догани не може бути прийнято до уваги суду як належний доказ, що стосується правовідносин, які випливають з наказу про звільнення.
Суд також критично оцінює відомості поданого представником відповідача Табелю обліку використання робочого часу за підписом ОСОБА_30, оскільки відповідно до наказу директора інституту від 08.08.2003 р. № 128-К (а.с. 20) правом складати та підписувати табелі обліку робочого часу тематичної групи було покладено на керівників тематичних груп, яким є і позивач. ОСОБА_1 у повному обсязі виплачено аванс за березень 2009 р., що не заперечується позивачем та підтверджується платіжною відомістю № 156 (а.с. 136).
Крім того, ч. 3 ст. 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
У наказі відповідача, що оскаржується, не визначено тяжкість допущеного ОСОБА_1 порушення, не доведено, яку шкоду завдано або могло бути завдано Інституту діями позивача. Відповідач не надавав суду доказів, що відсутністю ОСОБА_1 на роботі було заподіяно будь-яку шкоду Інституту, чи окремим особам. До того ж не наведено підстав для застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не зазначені дані щодо попередньої роботи ОСОБА_1
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 сумлінно виконував покладені на нього посадові обов’язки наукового працівника, був нагороджений премією Президії НАН України імені С.О. Лебедєва за цикл робіт „Системно-ієрархічне проектування комп’ютерних систем контролю і управлінням високодинамічними об’єктами (в енергетиці) (а.с. 30). Ученою радою ІПМЕ ім. Г.Є. Пухова НАН України 31.10.2008 р. висунутий для обрання членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю „Інформаційні технології в енергетиці” (а.с. 29).
Суд приходить до висновку, що відповідач при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України, обмежившись лише посиланням на систематичне невиконання ОСОБА_1 обов’язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, систематичне порушення трудової дисципліни.
Аналізуючи зібрані матеріали справи у їх сукупності та співставленні суд приходить до висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України виданий з порушенням ст. 149 КЗпП України, оскільки судом встановлено, що позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин, пов’язаних з виконанням обов’язків покладених на нього, як на керівника тематичної групи, при цьому відповідач належним чином не з’ясував причини відсутності позивача на робочому місці, не відібрав у нього пояснення з приводу причин відсутності на роботі,звільнив його в період тимчасової непрацездатності,а тому вимоги позивача про визнання наказу №41-к від24.03.2009 року про його звільнення незаконним та поновлення його на роботі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Виходячи з наведеного, у зв'язку з незаконним звільненням позивач підлягає поновленню на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
При визначенні середньої заробітної плати суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.
Згідно обрахунку наданого позивачем в позовній заяві (а.с. 7) заробітна плата позивача у січні 2009 р. склала 2 141 грн. 39 коп., у лютому – 4 331 грн. 84 коп. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню, позивачу нараховано 6 473,23 грн., що не оспорювалось відповідачем в судовому заіданні.
Кількість відпрацьованих позивачем днів за січень 2009 р. становить 10, за лютий – 20, всього 30. Середньоденна заробітна плата позивача становить 215,77 грн. (6473,23 грн./30 днів). Кількість днів вимушеного прогулу з 24.03.2009 р. по 22.02.2010 р. включно становить 231 день. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 49 842 грн. 87 коп. (215,77 грн.х231 днів). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2009 р. по 22.02.2010 р. за 231 день у сумі 49 842 грн. 87 коп.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що при звільнені позивача були порушені його законні права, він підлягає поновленню на роботі і це призвело його до моральних страждань. Незаконним звільненням з роботи позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у його моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків внаслідок вимушеної бездіяльності, зниження громадської активності, приниження його ділової репутації. Виходячи з характеру та глибини моральних страждань позивача, що йому довелося нервувати та пережити, був порушений нормальний уклад його життя, що вимагало від нього додаткових зусиль по організації свого життя, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., що є достатнім для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Згідно зі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.
Позивач відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнений від оплати державного мита, тому з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 498 грн. 42 коп. Одночасно підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі на стягнення середньомісячного заробітку в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40 п.3, 147, 149, 233, 235, 237-1 КЗпП України та ст. ст. 3, 10, 11, 14, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним наказ інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України №41-к від 24.03.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1 24.03.2009 року з посади провідного наукового співробітника за ст. 40 п.3 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1, 1939 року народження, проживаючого: АДРЕСА_1, на роботі на посаді провідного наукового співробітника Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є, Пухова НАН України (юридична адреса: м. Київ, 03164, вул. Генерала Наумова, 15, ідентифікаційний код 05516949) з 24.03.2009 року.
Стягнути з Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України, ідентифікаційний код 05516949, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2009 р. по 22.02.2010 р. в сумі 49 842 (сорок дев’ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 87 коп., моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. та 30 (тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути на користь позивача 52 872 грн. 87 коп.
Стягнути з Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України на користь держави судовий збір в розмірі 498 грн. 42 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного наукового співробітника Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України та стягнення з Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4 316 (чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 00 коп.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя