Справа № 2-1738/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

„26” квітня 2010 року                                                                  м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі

Головуючого судді             Савлук Т.В.

при секретарі                                         Потапові І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду,  просить розірвати договір довічного утримання, укладений 01 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на підставі п.1 ч.1 ст. 755 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання і не понесла жодних матеріальних витрат на виконання договірних зобов’язань.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, пояснила, що 01 квітня 2009 року  між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач передала у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язалася забезпечувати позивача, як літню людину, матеріально та здійснювати належний за нею належний догляд. Всупереч умовам укладеного договору, відповідач належним чином не утримувала позивача, і вже через декілька місяців після укладення договору вона фактично не надавала їй будь-якої  допомоги по догляду за нею  чи за квартирою, в якій проживає позивач, та яку остання передала відповідачу за вищевказаним договором. У зв’язку з тим, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання, самоусунулась від виконання взятих на себе обов’язків,  що є підставою для розірвання договору довічного утримання.  

Представник позивача ОСОБА_3  позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги, з підстав викладених у письмових поясненнях до позову, додатково пояснила, що позивач сама запропонувала  укласти договір довічного утримання, відповідач усвідомлювала, що позивач є людиною похилого віку, потребує стороннього догляду, тому всіляко намагалась допомагати позивачу, придбавала  продукти харчування, пропонувала іншу допомогу, однак позивач не бажала впускати її до квартири, на телефонні дзвінки відповідала стримано, не висловлювала будь-яких побажань з приводу придбання необхідних продуктів харчування, медичних препаратів або інших необхідних речей, тому відповідач фактично не мала змоги виконувати свої обов’язки по договору, на даний час відповідач не заперечує проти розірвання договору довічного утримання, оскільки позивач не бажає отримувати від відповідача матеріальну допомогу.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.                                                 Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. (ч.2 ст.745 Цивільного кодексу України)         Судом встановлено, 01 квітня 2009 року  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_1  передала у власність ОСОБА_2  квартиру АДРЕСА_1.                                         На момент укладання цього договору, квартира  АДРЕСА_1  належала ОСОБА_1   на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане Дарницьким вагоноремонтним заводом 05 вересня 1996 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 28 жовтня 1995 року за реєстровим №6170.

Відповідно до частини першої ст.755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.         Відповідно до умов пунктів 8, 9 Договору довічного утримання,  відповідач взяла на себе зобов’язання здійснювати матеріальне забезпечення для утримання та догляду позивача, яке щомісячно має складати 605,00 грн., за їх взаємною згодою. Утримання та догляд визначається сторонами у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям; забезпечення щоденним разовим харчуванням; надання побутових послуг (прання постільної білизни, ремонт побутової техніки); забезпечення радіо, - телевізійним та телефонним зв’язком; забезпечення належними лікувальними засобами; оплати комунальних послуг.             Відповідно до пункту 10 Договору довічного утримання,  відчужувач має право вимагати від набувача своєчасного виконання обов’язків згідно з пунктами 8 та 9 цього договору або вимагати розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків.         Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується поясненнями позивача та відповідача, відповідач самоусунувся від виконання обов’язків  щодо надання позивачу матеріальної допомоги, до позивача не навідувався, не здійснювала інших  обов’язків по договору, при цьому позивач не заперечував той факт, що відповідач без згоди позивача не могла потрапити до її квартири, оскільки остання не мала ключів від квартири, а надавати будь-яку допомогу та/або виконувати інші обов’язків по договору відповідач міг лише отримавши на це безпосередній дозвіл від позивача, яка вирішували ці питання на власний розсуд.                                 Оцінивши наведені сторонами доказами, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови  договору довічного утримання, оскільки відповідач не виконувала обов’язку надавати щомісячну визначену грошову суму на утримання позивача, не виконувала інших обов’язків по догляду та утриманню позивача, що не заперечується відповідачем, яка не надала суду доказів, які мали спростувати ці обставини, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання.                 Таким чином, суд приходить до висновку,   що договір довічного утримання від 01 квітня 2009 року, укладений між сторонами по справі , має бути розірваний, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору, що є підставою для його розірвання, та враховуючи обопільне бажання сторін припинити договірні зобов’язання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 744, 745, 755 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання від 01 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гайдамакою О.М., зареєстрований в реєстрі за номером №252.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про  апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів  з дня проголошення рішення.

С у д д я