Справа № 2-3879?10

РІШЕННЯ

І м е н е м    У к р а ї н и

      18 червня 2010 року  Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

                  головуючого судді         Новака А.В.,

                  при секретарі                  Чорнобай Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 16.09.2008 позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, житлова площа якої складає 47,10 кв.м., загальна площа -  75,5 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.07.1998 позивач ОСОБА_2 є власноком квартири АДРЕСА_2, житлова площа якої складає 17,6 кв.м., загальна площа – 41,92 кв.м.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Будинок належить до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва в особі Голосіївської районної у м. Києві ради, виконавчим органом якої є Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація.

Квартири потребували ремонту, певного перепланування з метою поліпшення технічного стану та належних умов проживання. Тому протягом 2009 року позивачами було зроблено ремонт квартир з незначним  переплануванням  та  приєднанням  частини горища (без зміни профілю даху) згідно Робочого проекту: «Технічний висновок щодо можливості перепланування кв. №№ 64, 65 з приєднанням частини горища (без зміни профілю даху) для використання під житло будинку АДРЕСА_1» за 2009 рік, що виготовлено на замовлення позивачів Державним науково-дослідним     та     проектно-вишукувальним     інститутом «НДІПРОЕКРЕКОНСТРУКЦІЯ».

Після проведених робіт площа квартири АДРЕСА_1 складається з: житлової площі - 105,9 кв.м. та загальної площі - 171,8 кв.м. Відповідно площа квартири АДРЕСА_2 складається з: житлової площі - 30,7 кв.м. та загальної площі - 60,9 кв.м.

Проте, позивачі не можуть отримати правоустановлюючи документи на вищевказані квартири, оскільки відповідачами не надаються дозволи для реєстрації даних приміщень.

         Просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 з приєднаною частиною горища, загальною площею 171,8 кв.м., житловою площею 105,9 кв.м. та визнати ОСОБА_2 право власності на переплановану квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м.

         В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що існує певний порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт по переплануванню житлових приміщень, який позивачами не був дотриманий. Просив суд відмовити у задоволенні зазначеного позову.

Відповідач – Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна явку представника в судове засідання не забезпечило, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином . Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про причини неявки суду не відомі.

                      Представник відповідача – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що для прийняття об'єкту в експлуатацію необхідний відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, проте, на реконструкцію квартир № 64 та АДРЕСА_2 інспекція не видавала, а тому належного дозволу на проведення будівельних робіт позивачами не надано. Просили суд відмовити у задоволенні позову.

Так, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 16.09.2008 позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, житлова площа якої складає 47,10 кв.м., загальна площа -  75,5 кв.м./ а.с. 19-24/.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.07.1998 позивач ОСОБА_2 є власноком квартири АДРЕСА_2, житлова площа якої складає 17,6 кв.м., загальна площа – 41,92 кв.м. /а.с. 27-34/.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Будинок належить до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва в особі Голосіївської районної у м. Києві ради, виконавчим органом якої є Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація.

Квартири потребували ремонту, певного перепланування з метою поліпшення технічного стану та належних умов проживання. Тому протягом 2009 року позивачами було зроблено ремонт квартир з незначним  переплануванням  та  приєднанням  частини горища (без зміни профілю даху) згідно Робочого проекту: «Технічний висновок щодо можливості перепланування кв. №№ 64, 65 з приєднанням частини горища (без зміни профілю даху) для використання під житло будинку АДРЕСА_1» за 2009 рік, що виготовлено на замовлення позивачів Державним науково-дослідним     та     проектно-вишукувальним     інститутом «НДІПРОЕКРЕКОНСТРУКЦІЯ» /а.с. 12-16/.  

Після проведених робіт площа квартири АДРЕСА_1 складається з житлової площі - 105,9 кв.м. та загальної площі - 171,8 кв.м. Відповідно площа квартири АДРЕСА_2 складається з: житлової площі - 30,7 кв.м. та загальної площі - 60,9 кв.м.

Вищевказаний проект погоджено у встановленому порядку з Державним
науково-дослідним     та     проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКРЕКОНСТРУКЦІЯ» та Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ЦК України, право власності - це сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

П. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 року № 428 «Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції» утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

П. 4. п.п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року № 1434 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію» визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 225 «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи та приймають участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (зі змінами) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Згідно п. 2 зазначеної постанови визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (зі змінами), за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до  неї,  та підсумкової перевірки  інспекція  протягом  двох  робочих днів приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову.

Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (зі змінами), у разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва інспекція видає протягом двох робочих днів замовникові або уповноваженій ним особі письмову відмову, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації виданих свідоцтв та відмов у їх видачі. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Захист права власності здійснюється судом (жоден державний орган не має права втручатися у здійснення власником, особами, переліченими у п. 5 ст. 48 Закону України „Про власність”, в їх правомочності щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов’язки чи обмеження) Закону.

Відповідно ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду  людині і суспільству.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що введення реконструйованих та перепланованих квартир в експлуатацію не повинне рахуватись як обов’язкова умова для отримання позивачами вказаних квартир у власність, а тому, суд вважає, що позивачі фактично вступили у володіння зазначеними квартирами, однак не в змозі отримати на них правовстановлюючий документ, який би засвідчував наявність у них права власності на зазначені самовільно реконструйовані та переплановані квартиру АДРЕСА_1 та  в м. Києві та на квартиру АДРЕСА_2 та  в м. Києві.

На підставі ст. 13, 41 Конституції України, Закону України „Про власність”, ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 228, 233, 294-296 ЦПК України, суд,-  

вирішив:

    позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю .

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 з приєднаною частиною горища, загальною площею 171,8 кв.м., житловою площею 105,9 кв.м.

Визнати ОСОБА_2 право власності на переплановану квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заяви та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4. ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                         А.Новак