Справа № 2-681-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Трубнікова А.В.
при секретарі Айріян К.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит» про стягнення коштів за договором про залучення внеску члена кредитної спілки, трьох відсотків річних, суми інфляції, процентів за користування коштами, упущеної вигоди та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач у жовтні 2009 року звернулась до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, у якій просить стягнути з КС «Реал Кредит» на її користь суму вкладу за договором №88/08-3 про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 07.11.2008 р. у розмірі 200000 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України, 3 % річних у розмірі 1775,25 грн. та суму інфляції 1600 грн., проценти за користування коштами у розмірі 6213,66 грн. , суму упущеної вигоди 18936,72 грн., а також моральну шкоду у розмірі 4500 грн.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 07 листопада 2008 року між нею та відповідачем було укладено Договір № 88/08-3 про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок, відповідно до умов якого відповідач зобов»язався прийняти у неї внесок у розмірі 200000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, строком на 7 місяців, до 07.06.2009 р. Також 05.06.2009 р. між нею та відповідачем було укладено додатковий договір до договору №88/08-3 від 07.11.2008 р., у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 07.07.2009 р.
Позивач у зазначений договором термін звернулась із заявою про повернення вкладу, однак отримала відмову, яка не грунтується на нормах чинного законодавства.
Внаслідок того, що відповідач безпідставно зберігає її кошти та відмовляється їх повертати, позивач вважає, що за період перебування її коштів у відповідача мають нараховуватись відсотки. Хоча договором розмір відсотків для даної ситуації не встановлений, позивач вважає, що за аналогією права відсотки мають нараховувавтись виходячи із розміру облікової ставки НБУ.
Також незаконні дії відповідача призвели до втрати позивачем коштів, які б вона могла отримати як відсотки за укладеним нею з ОСОБА_2 04.01.2009 р. договором позики, однак вона у повному обсязі не змогла виконати умови даного договору та вважає неотримані нею відсотки, у відповідності до ст. 22 ЦК України, упущеною вигодою.
Усіма вищевказаним діями відповідача позивачу було спричинено значної моральної шкоди, яка полягає у тривалих моральних переживаннях за долю її грошових накопичень, що призвело до порушення нормальних життєвих зв»язків та яку позивач оцінює у розмірі 4500 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 200000 грн. суми вкладу, а також 3 % річних у розмірі 5178,60 грн. та суму інфляції 18000 грн., проценти за користування коштами у розмірі 17838,50 грн., суму упущеної вигоди 55232,10 грн., а також моральну шкоду у розмірі 4500 грн, додатково зазначивши, що позивач наполягає на поверненні коштів, оскільки термін дії вкладу закінчився ще 07.07.2009 р., насьогодні кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуті.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, свої заперечення виклали у письмовій формі.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача. вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Суд прийняв до розгляду вищевказаний позов без урахування зазначеного у договорі залучення внеску третейського застреження, оскільки, як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного реєстру громадських формувань, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ» насьогодні не зареєстрований, тому суд вважає за можливе розглядати справу виходячи з вимог ст. 109 ЦПК України.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 і відповідачем 07.11.2008 року був укладений Договір № 88/08-3 про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
Згідно п. 2.1 Договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 200000 грн. на термін 7 місяців, тобто до 07.06.2009 року. Факт внесення Позивачем суми грошових коштів підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 07.11.2008 року .
Відповідно п. 2.9 Договору спілка зобов»язується повернути члену КС суму внеску, а також нараховані, але не сплачені проценти на внесок в день, визначений у п.1.1 цього договору в якості закінчення строку внеску.
Також 05.06.2009 р. ОСОБА_1 нею та відповідачем було укладено додатковий договір до договору №88/08-3 від 07.11.2008 р., у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 07.07.2009 р.
ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про повернення суми вкладу та відсотків, однак станом на день розгляду справи їй не було виплачено ні суми вкладу, ні відсотки згідно депозитного договору .
Строк повернення депозиту настав 07.07.2009 року, однак відповідач у добровільному порядку вклад позивачу не повернув, що змусило ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернутись до суду з вищезазначеним позовом.
У відповідності до ч.1 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки», внески, вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нараховані на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Також ч.3 ст. 23 вищевказаного закону визначено, що кожний член кредитної спілки має право одержать належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені укладеними з членами кредитної спілки договорами.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу після закінчення терміну дії договору є нікчемною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порядку ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови відповідача.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми вкладу підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
У зв»язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума вкладу у розмірі 200000 грн.,
Крім того. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних - ((200000 грн. х 3%) / 365 днів) х 315 днів = 5178 грн., а також сума інфляції - 200000 грн. х 1,09 - 200 000 грн. = 18000 грн.
Також позивач просить за період перебування її коштів у позивача стягнути відсотки за користування її коштами на суму 17838,50 грн. Позивач вважає, що хоча договором розмір відсотків для даної ситуації не встановлений, однак за аналогією права та на підставі ст.ст. 536, 1048 ЦК України, відсотки мають нараховуватись виходячи із розміру облікової ставки НБУ щомісячно.
Так, ч.2 ст.536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд не вбачає підстав для стягнення вищезазначеної суми відсотків, оскільки, як вбачається з тексту договору про залучення внеску, даний договір припиняє свою дію лише у разі повного виконання сторонами зобов»язань за даним договором, насьогодні він є дійсним та договірні відносини між сторонами не припинені, крім того, договором встановлено розмір відсотків за користування коштами.
Також позивач просить стягнути з відповідача 55232,10 грн. упущеної вигоди, яку б вона могла отримати від ОСОБА_2 у якості відсотків за договором позики, однак неповернення відповідачем вчасно суми коштів за договором призвело до того, що вона у повному обсязі не змогла виконати умови договору позики та зазнала збитків.
Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1. втрати, яких особа зазнала у зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
Так, судом встановлено, що 04.01.2009 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв грошові кошти у розмірі 50000 грн. у термін до 28.02.2009 р., грошові кошти у розмірі 50000 грн. у термін до 30.04.2009 р., грошові кошти у розмірі 200000 грн. у термін до 07.06.2009 р. з щомісячною виплатою відсотків у розмірі 32% річних.
Також 07.06.2009 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору позики від 04.01.2009 р., якою було подовжено строк отримання третьої частини позики до 07.07.2009 р. (термін повернення вкладу відповідачем).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Із змісту ст. 22 ЦК України вбачається, що упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу та при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.
Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди, оскільки під час розгляду справи не було встановлено, що позивач фактично зазнала втрат внаслідок порушення її цивільного права та інтересу, крім того не було визначено достовірності (реальності) тих доходів, які позивач передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 4500 грн., судом зазначається наступне.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди пред»явлені позивачем з підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, яка передбачає обов»язок щодо відшкодування моральної шкоди, пов»язаний із зобов»язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, а не із зобов»язанням, яке виникає з договірних відносин, договором також не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі невиконання взятих на себе зобов»язань.
Також відповідно до п. 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції (послуги), яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією (послугою) у випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається із вимог Закону України «Про захист прав споживачів» моральна шкода споживачу відшкодовується виключно у випадку заподіяння продукцією (послугою) шкоди життю та здоров’ю споживача.
Виходячи із вищенаведеного суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 4500 грн. задоволенню не підлягає.
Судовий збір у розмірі 1700 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 526, 525,536, 610, 611, 612, 623, 1058,1060 ЦК України, ЗУ «Про кредитні спілки» ст. ст. 10,11,60,81, 88,169,209,213,214,215, 223, 294 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит» про стягнення коштів за договором про залучення внеску члена кредитної спілки, трьох відсотків річних, суми інфляції, процентів за користування коштами, упущеної вигоди та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Кредитної спілки «Реал Кредит» на користь ОСОБА_1 суму за договором про залучення внеску члена кредитної спілки у розмірі 200000 грн., три відсотки річних - 5178,60 грн., суму інфляції – 18000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути 223298 (двістідвадцять три тисячі двісті дев»яносто вісім) гривень 60 копійок.
В решті заявлених вимог – відмовити.
Стягнути з Кредитної спілки «Реал Кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень 00 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :
Справа № 2-681-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Трубнікова А.В.
при секретарі Айріян К.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит» про стягнення коштів за договором про залучення внеску члена кредитної спілки, трьох відсотків річних, суми інфляції, процентів за користування коштами, упущеної вигоди та моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст. 208, 218 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит» про стягнення коштів за договором про залучення внеску члена кредитної спілки, трьох відсотків річних, суми інфляції, процентів за користування коштами, упущеної вигоди та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Кредитної спілки «Реал Кредит» на користь ОСОБА_1 суму за договором про залучення внеску члена кредитної спілки у розмірі 200000 грн., три відсотки річних - 5178,60 грн., суму інфляції – 18000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути 223298 (двістідвадцять три тисячі двісті дев»яносто вісім) гривень 60 копійок.
В решті заявлених вимог – відмовити.
Стягнути з Кредитної спілки «Реал Кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 гривень 00 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :