Справа № 2-2364/09

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2009 року     Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді     Шевченко Н.М.,

при секретарі     Терегейло Ю.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з квітня 1996 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, взаємовідносини з відповідачем не склались, оскільки вони мають різні погляди на життя, на вирішення побутових питань, внаслідок чого протягом тривалого часу сімейно-шлюбні відносини між нею та відповідачем припинено, спільного господарства вони не ведуть, вважає, що шлюбні відносини між ними припинено, примирення не можливе, тому просить розірвати шлюб.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з'явились, про день та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, однак, надали суду заяви, де підтримують позов в повному обсязі та просять суд розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до вимог частини 4 ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити у попередньому судовому засіданні судове рішення у разі визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

І Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05 квітня 1996 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейне життя позивачки та відповідача не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до фдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, протягом тривалого часу не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, сторони заперечують проти надання судом строку на примирення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обгрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно -

шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 208,209,212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Харківського району м. Києва 05 квітня 1996 року, (актовий запис № 134) - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути в бюджет держави з ОСОБА_2 17 (сімнадцять) грн., ОСОБА_1 від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення/

Суддя