У Х В А Л А

           25 червня 2010 року  Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                 Антонової Н.В.

при секретарі                 Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду від 15.03.2006 року ухваленого Міжнародним Арбітражним Судом Федеративної Палати Економіки Австрії у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» до ДП «Райз-Агросервіс» про сягнення заборгованості в сумі 21 966, 70 доларів США за простій, 3 203, 31доларів США за невиконання договору, 9,47 доларів США відсотків, 3 499, 60 Євро витрат, 3 704, 36 Євро частин витрат на арбітражне провадження.

В заяві просять надати дозвіл на примусове виконання вищевказаного рішення суду, проте, замість боржника ДП «Райз-Агросервіс» вказали його правонаступника, посилаючись на те, що 24.03.2010 року Верховним судом України, при розгляді скарги на ухвалу районного та Апеляційного суду м. Києва, яким у задоволенні клопотання відмовлено, вказано, що ЗАТ «Компанія «Райз» стала правонаступником ДП «Райз-Агросервіс» з дня передачі всіх прав та обов?язків.

Представник стягувача в судовому засіданні заяву підтримала та просила допустити до виконання на території України Рішення іноземного суду, вказавши в заві в якості боржника ЗАТ «Компанія «Райз».

При цьому, представник стягувача, надала до суду ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівенської області від 19.12.2008 року, якою задоволене клопотання ТОВ «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» про надання дозволу на примусове виконання вищевказаного рішення суду та стягнення з ДП «Райз-Агросервіс» заборгованості. На підставі даної ухвали, яка закріплена ухвалою Апеляційного суду Рівенської області 13.04.2009 року, був виданий виконавчий лист, який повернутий без виконання, в зв?язку з відсутністю у ДП «Райз-Агросервіс» майна.

Представник стягувача зазначив, що причиною для звернення до Дубенського міськрайонного суду  Рівенської області з вказаним клопотанням, стало те, що за діючим законодавством передбачений трирічний термін для звернення до суду з заявою про виконання на території України рішення іноземного суду.

Представник боржника в судовому засіданні проти клопотання заперечував, посилаючись на те, що кошти, які підлягають стягненню знаходяться під арештом в іноземній державі. Крім того, зазначив, що повторне вирішення даної заяви неможливе, оскільки дане надасть змогу стягувану на подвійне стягнення заборгованості.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та додані стороною стягувача документи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 15.03.2006 року Міжнародним Арбітражним Судом Федеративної Палати Економіки Австрії у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» до ДП «Райз-Агросервіс» стягнуто заборгованості в сумі 21 966, 70 доларів США за простій, 3 203, 31доларів США за невиконання договору, 9,47 доларів США відсотків, 3 499, 60 Євро витрат, 3 704, 36 Євро частин витрат на арбітражне провадження.

Відповідно до ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України або за принципом взаємності за домовленістю з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Міжнародним договором, яким визнається та виконується в Україні рішення суду Австрії є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року.

Згідно рішення суду Австрії, ДП «Райз» має сплатити на користь ТОВ «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» певну суму коштів.

Разом з тим, з наданих представником стягувача документів вбачається, що Дубенським міськрайонним судом Рівенської області вже вирішене клопотання про надання дозволу на виконання вказаного рішення суду.

Таким чином, подані документи свідчать про те, що питання, яке ставиться у вказай заяві вже розглянуте.

Посилання представника стягувача на те, що на підставі ухвали Верховного Суду України, суд повинен вирішити питання щодо стягнення коштів з правонаступника боржника, а саме з ЗАТ «Компанія «Райз», судом не приймаються до уваги, оскільки при розгляді даного питання в порядку касаційного провадження, стягувачем не було доведено до відома Верховного Суду України про наявність ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівенської області та про наявність виконавчого листа, виданого на підставі вказаної ухвали.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 396 ЦПК України передбачено, що суд, у випадках, встановлених законами України, відмовляє у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

  Діючим законодавством не передбачено повторного вирішення питання щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, тим більше, якщо воно вирішене на користь стягувача.

Разом з тим, стаття 378 ЦПК України регулює питання щодо заміни сторони виконавчого провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця.

Посилання представника стягувача на те, що звернення з таким питанням до відповідного суду Австрії затягне вирішення питання по суті та потягне за собою значні витрати, спростовується наступним..

Правонаступництво у виконавчому провадженні передбачено у ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено спеціальний порядок оформлення правонаступництва у виконавчому провадженні. Так, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Таким чином, питання про правонаступництво у виконавчому провадженні вирішується судом за місцезнаходженням державної виконавчої служби.

Зважаючи на викладене, враховуючи той факт, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду вже розглянуто та винесена відповідна ухвала, а також зважаючи на те, що в даному засіданні сторона фактично звернулася з заявою про заміну боржника, що вирішується в порядку ст.. 378 ЦПК України, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 378, 395, 396,  ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження, суд –

УХВАЛИВ:

    Заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне Товариство «Агроленд» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України – залишити без задоволення .

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подана протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.  

Суддя