Справа № 2-2145/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року                               Дніпровський районний суд м. Києва у складі

Головуючого судді                                   Антипової Л.О.

при секретарі                                              Дворніковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Бюро технічної інвентаризації міста Києва про визнання права власності на житлове приміщення (квартиру), -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона є власницею двох двохкімнатних квартир № 242 ( поверх 5 ) та № 246 ( поверх 6 ) розташованих в будинку АДРЕСА_1 які з метою доцільнішого їх використання та після проведення Позивачкою реконструкції (перепланування) шляхом об’єднання по вертикалі були з’єднані в одну квартиру під № 242. Позивачка маючи бажання об’єднати по вертикалі власні квартири в 2002 році звернулась до Відповідача із заявою про надання дозволу на здійснення реконструкції (перепланування) до якої був доданий робочий проект. За результатами розгляду заяви поданої Позивачкою Відповідачем було винесено Розпорядження № 855 від 29.07.2002р. яким Позивачці надано дозвіл на здійснення реконструкції (перепланування) шляхом об’єднання по вертикалі двох двохкімнатних квартир АДРЕСА_1. Позивачка здійснила реконструкцію (перепланування) належних їй квартир № 242 та № 246 шляхом їх об’єднання в одну по вертикалі. Станом на 08.08.2002р. Бюро технічної інвентаризації міста Києва було видано оновлений Технічний паспорт на об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1 в якому було зазначено, що право установчий документ - не замінений. Як вказує Позивачка в період з 2002 по 2009 роки в неї виникли тяжкі особисті сімейні обставини, що суттєво вплинули на її особисте життя на тривалий термін, що і завадило Позивачці звернутись до Відповідача з питанням по вводу в експлуатацію реконструйованої (перепланованої) двоповерхової квартири, що дало б змогу Позивачці отримати новий право установчий документ на квартиру АДРЕСА_1. В 2009 році Позивачка повторно отримала в Бюро технічної інвентаризації міста Києва оновлений Технічний паспорт на об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1 в якому також було зазначено, що право установчі документи не замінені. 26.01.2010р. Позивачка звертається до Відповідача із заявою щодо надання дозволу на введення в експлуатацію перепланованих та об’єднаних по вертикалі квартир АДРЕСА_1. 10.02.2010р. Відповідачем надано відповідь, якою Позивачці у введенні в експлуатацію перепланованих та об’єднаних по вертикалі квартир АДРЕСА_1 відмовлено з посиланням на Рішення Київської міської ради від 27.01.2005р. № 11/2587 «Про правила забудови міста Києва». Не погоджуючись з відмовою Відповідача ввести в експлуатацію об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1 Позивачка звернулась до суду і просить визнати за нею право власності на чотирьохкімнатну двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: П’ятий поверх – хол 8,3 кв.м.; санвузол 6,3 кв.м.; - жила 31,7 кв.м.; - кухня 22,9 кв.м.; Шостий поверх – хол 8,5 кв.м.; - санвузол 7,3 кв.м.; - жила 15,6 кв.м.; - жила 13,6 кв.м.; - жила 22,4 кв.м.; 50% лоджія – 3,2 кв.м.;  50% лоджія – 3,2 кв.м., що складає загальну площу 143,0 кв.м., з яких житлова 83,3 кв.м.

В судовому засіданні представник Відповідача позов не визнав, зазначивши, що відповідно до пункту 2.3.18 рішення Київської міської ради від 27.01.2005р. за № 11/2587 «Про правила забудови міста Києва» забороняється під час перепланування у багатоквартирних житлових будинках об’єднувати квартири по вертикалі з повним або частковим розбиранням міжповерхових перекриттів.

Третя особа Бюро технічної інвентаризації м. Києва у судове засідання свого представника не направила, про причини неявки в судове засідання не повідомила, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи ОСОБА_1 є власником двох двокімнатних квартир № 242 та 246 розташованих на п’ятому та шостому поверхах в будинку АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтв про право власності від 22.01.2001р. (а.с. _____), виданих Головним Управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради та які зареєстровані в Бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. за № 572 (що діяли в 2002 році) на власника покладений обов’язок отримати Дозвіл на проведення відповідних дій щодо перепланування (реконструкції).

В 2002 році Позивачка звертається до Відповідача із заявою про надання дозволу на здійснення перепланування (реконструкції) та об’єднання по вертикалі належних їй квартир. Також до вказаної заяви Позивачкою був доданий робочий проект перепланування (реконструкції).

Для розгляду поданої Позивачкою заяви та робочого проекту Відповідач створює комісію та 01.07.2002р. затверджує робочий проект перепланування (реконструкції) квартири, що підтверджується протоколом № 38. Також, 29.07.2020р. Відповідачем винесено Розпорядження № 855, яким Відповідач сам надав Позивачці дозвіл на проведення перепланування двох квартир АДРЕСА_1

Надаючи дозвіл на проведення перепланування двох квартир з їх об’єднанням в одну Відповідач керувався положеннями «Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями» затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1992р. № 572, про що зазначено в самому Розпорядженні 29.07.2002р. № 855.

Маючи дозвіл на проведення перепланування двох квартир Позивачка закінчила дії щодо об’єднання двох квартир АДРЕСА_1 в одну під № 242 в 2002 році, про що свідчить Технічний паспорт складений Бюро технічної інвентаризації м. Києва 09.11.2001р. з відміткою про необхідність заміни право установчого документу від 08.08.2002р.

Таким чином, Позивачка користуючись своїм правом на здійснення перепланування належних їй на праві приватної власності квартир виконала вимоги положень «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. за № 572, які діяли в 2002 році та отримала дозвіл на проведення перепланування двох квартир АДРЕСА_1 Також, факт закінчення дій щодо перепланування двох квартир з їх об’єднанням в одну стався в 2002 році, що підтверджується Технічним паспортом складеним Бюро технічної інвентаризації м. Києва 09.11.2001р. з відміткою про необхідність заміни право установчого документу від 08.08.2002.

Після здійснення перепланування квартир Позивачка звернулась до Відповідача із заявою від 26.01.2010р., якою просила ввести в експлуатацію двоповерхову чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Повідомленням від 10.02.2010р.  відповідачем в задоволенні заяви позивачці було відмовлено.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до пунктів 2, 3 рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений в статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

В контексті викладеного суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача який посилається на пункт 2.3.18 рішення Київської міської ради від 27.01.2005р. за № 11/2587 «Про правила забудови міста Києва», яким забороняється під час перепланування у багатоквартирних житлових будинках об’єднувати квартири по вертикалі з повним або частковим розбиранням міжповерхових перекриттів, адже вказані положення набули чинності лише в 2005 році, а факт здійснення Позивачкою перепланування двох квартир АДРЕСА_1 відбувся в 2002 році.

За таких обставин суд вважає, що положення пункту 2.3.18 рішення Київської міської ради від 27.01.2005р. за № 11/2587 «Про правила забудови міста Києва» не можуть застосовуватись до Позивачки в зв’язку з тим, що вони набули чинності після здійснення Позивачкою перепланування двох квартир АДРЕСА_1

Здійснюючи перепланування квартир Позивачка фактично створила нову річ. Відповідно до частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України, переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ. Згідно частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а пунктом 2 частини 2 цієї статті передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Разом з тим, судом встановлено, що перепланування квартир Позивачкою було здійснено із дотриманням вимог пожежної безпеки, про що свідчить Експертний висновок Дніпровського районного управління ГУ МНС України в м. Києві від 18.12.2009р. № 13/Н-144, із дотриманням санітарно-епідеміологічних норм, про що свідчить Висновок від 14.12.2009р. № 125. Також, як вбачається із дослідження яке проведено Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «Ндіпроектреконструкція», об’єднана квартира № 242 після перепланування знаходиться у задовільному технічному стані, придатна для безпечного проживання і може бути введена в експлуатацію.

Представник Відповідача не навів інших переконливих доводів та не надав доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо безпідставно пред’явлених позовних вимог Позивачки.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 41, 58 Конституції України, Рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р., ст.ст. 319, 331, 332, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 84, 131, 208, 209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Бюро технічної інвентаризації міста Києва про визнання права власності на житлове приміщення (квартиру) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на чотирьохкімнатну об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, яка складається з наступних споруд та приміщень: П’ятий поверх: хол – 8,3 кв.м.; санвузол – 6,3 кв.м.; жила - 31,7 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; Шостий поверх: хол - 8,5 кв.м.; санвузол – 7,3 кв.м.; жила - 15,6 кв.м.; жила - 13,6 кв.м.; жила - 22,4 кв.м; 50 % лоджія - 3,2 кв.м.; 50 % лоджія - 3,2 кв.м., які разом мають загальну площу 143,0 кв.м., з яких житлова 83,3 кв.м.

Зобов’язати Дніпровську районну державну адміністрацію в місті Києві прийняти в експлуатацію чотирьохкімнатну об’єднану двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, яка складається з наступних споруд та приміщень: П’ятий поверх: хол – 8,3 кв.м.; санвузол – 6,3 кв.м.; жила - 31,7 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; Шостий поверх: хол - 8,5 кв.м.; санвузол – 7,3 кв.м.; жила - 15,6 кв.м.; жила - 13,6 кв.м.; жила - 22,4 кв.м; 50 % лоджія - 3,2 кв.м.; 50 % лоджія - 3,2 кв.м., які разом мають загальну площу 143,0 кв.м., з яких житлова 83,3 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя