КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.06.2010                                                                                           № 36/32

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2010

 у справі № 36/32 ( .....)

 за позовом                               суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 до                                                   фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

 про                                                   стягнення 17000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача            ОСОБА_1

від відповідача        ОСОБА_3 – дов. від 29.12.2008

ВСТАНОВИВ:

 Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 (надалі – позивач, апелянт) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача суми основного боргу з орендної плати в розмірі 17 000,00 грн. за договором № б/н від 02.10.2002 оренди торгового місця у м. Києві по вул. Сормовська, 15.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 36/32 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в розмірі 17 000,00 грн. за користування торгівельним місцем, розміщеним по вул. Сормовській, 15 у м. Києві (за період з 05.09.2006 по 05.11.2009), оскільки доказів користування відповідачем вказаним місцем у період з 05.09.2006 до 14.09.2006 позивачем суду не надано, а з 14.09.2006 договір оренди б/н від 02.10.2002 припинив свою, що встановлено чинним рішенням Господарського суду          м. Києва від 13.11.2007 у справі № 35/422-3/395 (по спору між тими ж сторонами).

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 23.03.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 36/32 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є таким, що суперечить фактам, встановленим господарськими судами у справах №№ 16/501, 16/502, 2/611 по спорах між тим ж сторонами.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Позивач (апелянт) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як продавцем) 02.10.2002 був укладений договір купівлі-продажу торгівельного павільйону площею 58,70 кв.м, який знаходиться в м. Києві по вул. Сормовська, 15 (копія договору – а.с.12).  

Крім того, між позивачем (як орендодавцем) та відповідачем (як орендарем) був укладений договір № б/н від 02.10.2002 (копія - а.с.13), згідно умов якого позивач здав в оренду відповідачу торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою вул. Сормовська, 15, строком на 1 рік зі щомісячною оплатою згідно встановлених тарифів у розмірі 500,00 грн. (п.1 договору).

У відповідності до п.4 вказаного договору оренди строк його дії був встановлений до 02.10.2003 та передбачено, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору, договір автоматично пролонгується на наступний рік.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 по справі № 16/502 (копія – а.с.16) був частково задоволений позов СПД-ФО ОСОБА_1 до СПД-ФО ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі по договору оренди від 02.10.2002 у сумі 6 500,00 грн. за період з червня 2004 по червень 2005 включно.

При цьому вказаною постановою суду встановлено, що оскільки докази здійснення сторонами заяв щодо припинення дії договору оренди від 02.10.2002 в матеріалах справи відсутні, а отже - вказаний договір був автоматично пролонгований і діяв на момент звернення СПД-ФО ОСОБА_1 з позовом по справі № 16/502 (серпень 2005р.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 (копія – а.с.22) залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2006 по справі № 2/611, яким СПД-ФО ОСОБА_1 було відмовлено в позові про розірвання договору оренди торгового місця від 02.10.2002 та повернення об’єкту оренди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2007 по справі № 35/422-3/395 СПД-ФО ОСОБА_1 було відмовлено повністю в позові до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення 7 500,00 грн. заборгованості по орендній платі по договору № б/н від 02.10.2002 за період з 05.07.2005 по 05.09.2006.

Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від  16.01.2008 (копія - а.с.83) та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2008, а ухвалою Верховного Суду України від 05.06.2008 (копія – а.с.82) в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2008 у справі № 35/422-3/395 відмовлено.  

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірний договір оренди припинив свою дію 14.09.2006 та матеріали справи не містять доказів, які підтверджують використання відповідачем у 2005 році торгівельного павільйону, що був ним орендований у позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 17 000,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з 05.09.2006 по 05.11.2007, з 05.11.2007 по 05.11.2008 та з 05.11.2008 по 05.11.2009.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 782 ЦК України передбачено:

- наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд;

- у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2007 по справі № 35/422-3/395 (копія – а.с.55) встановлено наступне:

- договір № б/н від 02.10.2002 відповідно до ст.782 ЦК України є розірваним з 14.09.2006 (оскільки саме цією датою СПД-ФО ОСОБА_2 отримав заяву СПД-ФО ОСОБА_1 про відмову орендодавця від договору оренди торгового місця від 02.10.2002);

- у 2002 році на території Дарницького ринку у м. Києві по вул. Сормовській, 15, існували металеві конструкції торгового павільйону, які належали відповідачу;

- станом на 2005 рік вказаний торговий павільйон вже було демонтовано і він був відсутній на території Дарницького ринку;.

- з врахуванням того, що позивач не надав суду доказів користування відповідачем вказаним павільйоном у період з 05.07.2005 до 05.09.2006, позивачу й було відмовлено повністю в позові про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за спірним договором у сумі 7 500,00 грн. за вказаний період.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що спірний договір № б/н від 02.10.2002 відповідно до ст.782 ЦК України є розірваним з 14.09.2006 та станом на 2005 рік об’єкт оренди (торговий павільйон за адресою вул. Сормовська, 15), вже було демонтовано та він був відсутній на території Дарницького ринку.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, апелянтом суду не надано.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1 до СПД-ФО ОСОБА_2Г про стягнення 17 000,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з 05.09.2006 по 05.11.2009.

Судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно не прийняті до уваги посилання позивача на судові рішення по справі № 16/502, як на докази, що  підтверджують факт існування об’єкта оренди за договором оренди торгового місця від 02.10.2006, оскільки обставини щодо дійсного фізичного існування об’єкта оренди при розгляді цієї справи судом не з‘ясовувались.  

Також безпідставним є посилання апелянта на рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2008 по справі № 22/178, оскільки предметом розгляду по цій справі був договір оренди завантажувача магнітної стрічки від 17.06.2003 (який не пов’язаний з предметом спору по даній справі) та вказаним рішенням суду не встановлено фактів, які б стосувалися спірних правовідносин по даній справі.

Усі інші доводи позивача судовою колегією також до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують вищевикладених фактів, встановлених судом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 36/32.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 36/32 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – без змін.

2.   Матеріали справи № 36/32 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді