ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2010 р. Справа № 6/201-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 16.02.2010р.),
ОСОБА_2 (довіреність від 26.12.2008р.) - був присутній в судовому засіданні 27.05.2010р.,
від відповідача: - Коростишівської міської ради: Новік О.І. (довіреність №14/23 від 06.01.2010р.) - була присутня в судовому засіданні 27.05.2010р.,
- підприємець ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 (довіреність від 24.03.2008р.),
від прокуратури: Сич Ю.М. (посвідчення №52),
відповідно до ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.05.2010р. брала участь представник управління Держкомзему в Коростишівському районі: Дроздівська В.О. (довіреність №01-12/400 від 22.03.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_8
на рішення господарського суду Житомирської області
від "23" лютого 2010 р. у справі № 6/201-НМ (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)
за позовом підприємця ОСОБА_8 (м.Коростишів Житомирської
області)
до Коростишівської міської ради (м.Коростишів Житомирської області),
підприємця ОСОБА_4 (м.Коростишів Житомирської
області)
про скасування рішення Коростишівської міської ради від 26 січня 2006 року та державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року підприємець ОСОБА_8 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради та підприємця ОСОБА_4 про:
- скасування рішення Коростишівської міської ради від 26 січня 2006 року про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради;
- скасування державного акта на право приватної власністю, виданого на ім'я підприємця ОСОБА_4 від 15 червня 2006 року серії ЯБ №853199.
В поданій суду заяві від 18 лютого 2010 року позивач просить скасувати рішення Коростишівської міської ради від 26 січня 2006 року в частині продажу підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради, площею 0,0021 га, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої у місті Коростишеві по АДРЕСА_1, укладений між Коростишівською міською радою та підприємцем ОСОБА_4 11 квітня 2005 року, визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, розташованої у місті Коростишеві по АДРЕСА_1, укладений між Коростишівською міською радою та підприємцем ОСОБА_4 25 лютого 2006 року.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18 лютого 2010 року у справі відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2010 року у справі №6/201-НМ в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник підприємця ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки факту розташування на спірній земельній ділянці вагона - будинку, що належить позивачу, не взяв до уваги те, що ним підготовлено та подано до уповноважених осіб заяву про передачу в користування земельної ділянки та те, що в період виготовлення земельної документації було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку.
Вказує, що судом першої інстанції не встановлені межі земельних ділянок підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Звертає увагу, що в порушення вимог чинного законодавства на ім'я підприємця ОСОБА_4 не було виготовлено технічної документації, а використано технічну документацію на ім'я ОСОБА_9, яким договір оренди не укладався.
Крім того, позивач зазначає, що в порушення норм процесуального права місцевий господарський суд відмовив у прийнятті додаткових позовних про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки.
В процесі апеляційного перегляду справи першим заступником прокурора Житомирської області подана заява про вступ прокурора у справу.
Відповідачі у письмових відзивах на апеляційну скаргу зазначають про необґрунтованість скарги, просять залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники позивача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.
Прокурор та представники відповідачів в засіданні суду заперечують проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просять залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Заслухавши прокурора, представників сторін та управління Держкомзему в Коростишівському районі, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оскільки в заяві, поданій 18 лютого 2010 року, позивач заявив додаткові позовні вимоги, у зв'язку з чим фактично змінив предмет і підставу позовних вимог, місцевий господарський суд обґрунтовано на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України не прийняв дану заяву в цій частині до розгляду, відтак доводи позивача про порушення норм процесуального права не є переконливими.
Підприємець ОСОБА_8 просить скасувати рішення Коростишівської міської ради "Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради" від 26 січня 2006 року та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий підприємцю ОСОБА_4 на виконання вищевказаного рішення міської ради, оскільки вважає дані акти незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
У рішенні №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Відповідно до ст.150 Конституції України, положення якої кореспондуються зі ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.
Вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно - правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають вирішенню в господарських судах України, даний спір є публічно - правовим, віднесеним до компетенції адміністративних судів, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень - Коростишівської міської ради, яка реалізувала у спірних правовідносинах надані їй чинним законодавством України владні управлінські функції, у зв'язку з чим з чим судове рішення прийняте з порушенням підвідомчості.
Слід також зазначити, що відповідно до ст.126 Земельного кодексу України державний акт про право власності на земельну ділянку лише посвідчує наявність відповідного права на земельну ділянку, але не породжує, не змінює або припиняє певні права та обов'язки.
Оспорюваний акт не є актом в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду і виступати предметом спору.
Така правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року у справі №2-2/1263.1-2007 та у справі №16/747, від 16 червня 2009 року у справі №3/116-147-08, від 08 липня 2009 року у справі №10/230-08/20/6.
Крім цього, у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18 березня 2008 року №01-8/164 зазначено, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2010 року у справі №6/201-НМ підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_8 задовольнити частково.
2. Скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2010 року і припинити провадження у справі.
3. Справу №6/201-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3,4 - відповідачам;
5 - в наряд.