Справа № 22ц-2648/2010 Головуючий у 1 інстанції - Головченко М.М. Категорія - цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді Демченко Л.М.
Суддів: Скрипки А.А., Редьки А.Г.
при секретарі: Пільгуй Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними , зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення державної соціальної допомоги, як дитині війни , -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскаржуваною
постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у підвищеному розмірі за період з 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною , зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 за період з 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апелянт вказує , що постанова суду першої інстанції суперечить вимогам чинного законодавства, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, не дано повної оцінки чинному законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи. Апелянт посилається на те, що згідно ч.3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону. Апелянт зазначає, що враховуючи спір в даному випадку , який ведеться не про визначення розміру пенсії позивачу згідно даного Закону, а про нарахування підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскаржувана постанова суду першої інстанції є безпідставною. Апелянт наполягає на тому, що позивачу виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції, - залишенню без змін , з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач має статус дитини війни (а.с.5).
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком оскаржуваної постанови суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Згідно приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульована правова позиція, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) пункт 41 розділу ІІ Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України '' визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).
Доводи апелянта про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій , передбачених Законом України '' Про соціальний захист дітей війни '', здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України , Законом України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом, а ч. 2 статті 73 цього ж Закону встановлює , що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України , апеляційний суд вважає безпідставними , оскільки стаття 113 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' регламентує, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах , пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом , пенсії визначені законодавством для відповідних категорій громадян , виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Твердження апеляційної скарги відносно того, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений Законом України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '', застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених відповідно до вказаного Закону , не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом , оскільки надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватися , виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України '' Про соціальний захист дітей війни '' доплат до пенсії не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті надбавки , оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів , яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах законодавства , не може бути поставлена у залежність від наявності бюджетних коштів.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції , ухваленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області відхилити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: