П О С Т А Н О В А
11 червня 2010 року місто Київ
Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону капітан юстиції СЛОБОДЯНЮК П.Л., при секретарі АБРОСІМОВІ О.О., за участю військового прокурора Деснянського гарнізону підполковника юстиції ПОШИВАКА Р.О., скаржника – громадянина ОСОБА_3, його захисника-адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового місцевого суду скаргу громадянина ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції БОРЧАКОВСЬКОГО М.Б. від 1 червня 2010 року про порушення стосовно ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
1 червня 2010 року заступник військового прокурора Деснянського гарнізону старший лейтенант юстиції БОРЧАКОВСЬКИЙ М.Б., розглянувши матеріали перевірки за фактом заволодіння шляхом зловживання службовим становищем командиром 7 НМР військової частини А1048 майором ОСОБА_3 грошових коштів належних до виплати підлеглому особовому складу, виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.
7 червня 2010 року до військового місцевого суду Київського гарнізону надійшла скарга громадянина ОСОБА_3, в якій він просить скасувати зазначену постанову. В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що постанова заступника військового прокурора Деснянського гарнізону від 1 червня 2010 року винесена безпідставно і без належних правових підстав.
В судовому засіданні як ОСОБА_3, так і його захисник ОСОБА_2 в повному обсязі підтримали вимоги скарги.
Прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова винесена на підставі чинного законодавства, а питання порушенні скаржником у своїй скарзі, є лише хибною суб’єктивною оцінкою скаржником та його захисником тих чи інших фактичних обставин та процесуальних норм.
За змістом ст.ст. 94, 97, 98, 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з’ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину, чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.
З дослідженої судом постанови від 1 червня 2010 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 вбачається, що її порушено заступником військового прокурора Деснянського гарнізону на основі матеріалів відповідної перевірки, на підставі чого суд приходить до висновку, що справу порушено компетентною особою.
Всупереч твердженням скаржника, з приводу відсутності в оскаржуваній постанові посилань на приводи порушення кримінальної справи, то як видно зі змісту оскаржуваної постанови і матеріалів, на підставі яких приймалось рішення про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 (далі - матеріалів перевірки), приводом для порушення даної справи стосовно останнього було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, тому, в контексті ст. 94 КПК України, суд оцінює як наявність належного приводу для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 і відповідність даної постанови вимогам ст. 130 КПК України. Суд критично оцінює твердження скаржника та його захисника на незаконість проведення прокурорської перевірки стосовно видачі та отримання ОСОБА_3 грошових коштів підлеглим військовослужбовцям, оскільки відповідно до положень Закону України „Про прокуратуру” прокурор в рамках прокурорського нагляду має право опитувати громадян, в тому числі і в усному порядку, а також отримувати від установ та підприємств різні акти і документи, а як вбачається з матеріалів перевірки, прокурорський запит командуванню військової частини А1048 щодо надання відповідних документів, пов”язаних із отриманням ОСОБА_3 коштів від підлеглих військовослужбовців, був належним чином оформлений, як власне і письмові пояснення окремих військовослужбовців з цього ж приводу.
З оскаржуваної постанови також вбачається, що підставами для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, стали достатні дані, які містяться в матеріалах перевірки.
Згідно з вимогами ст. 97 та ст. 98 КПК України прокурор зобов’язаний прийняти щодо таких даних одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК України.
За таких обставин, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 на основі розгляду матеріалів відповідної перевірки, прийнято заступником військового прокурора на підставі належного процесуального приводу для його прийняття і в межах наданих повноважень.
Що ж стосується підстав для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, то дослідивши матеріали справи в обсязі що стали підставами для її порушення, зокрема з оголошених в судовому засіданні зведеної відомості № 83 (а.с. 5), у якій зазначається про отриманням ОСОБА_3 окремої суми коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям строкової служби, платіжної відомості №83/1/1 для виплати грошового забезпечення особовому складу 7НМР, де містяться підписи навпроти прізвищ військовослужбовців 7НМР, в тому числі і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про отримання ними відповідного грошового забезпечення (а.с. 6-10), їх пояснень (а.с. 17-36), у яких вони вказують на те, що отримали від ОСОБА_3 своє грошове забезпечення не в повному обсязі, хоча у відомості про отримання цих коштів, ставили свої підписи за отримання всієї належної суми, а також пояснень самого ОСОБА_3 (а.с. 11-16), де останній посилається на те, що він з грошового забезпечення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 забрав собі в якості компенсації всі належні їм кошти, залишивши кожному лише 20 грн., то суд за таких обставин, в даному конкретному випадку вважає сукупність зазначених відомостей достатніми даними для порушення кримінальної справи відносно скаржника за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.
Таким чином підсумовуючи все зазначене вище, суд вважає, що в скарзі не наведено, а в судовому засіданні не встановлено жодних достатніх фактичних доказів, які могли би безспірно підтвердити порушення прав та законних інтересів громадянина ОСОБА_3 при порушенні кримінальної справи стосовно нього за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.
З приводу вирішення інших питань, які порушенні ОСОБА_3 у своїй скарзі, в частині оцінки тих чи інших даних, що містяться в матеріалах перевірки, то ці питання виходять за межі даного судового засідання та підлягають детальному вивченню судом вже під час розгляду справи по суті.
На підставі викладеного та керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.55, 64 Конституції України, ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу громадянина ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції БОРЧАКОВСЬКОГО М.Б. від 1 червня 2010 року про порушення стосовно ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України – залишити без задоволення .
На постанову суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону протягом 7 діб з дня її винесення.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.
КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРИГІНАЛОМ:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
КАПІТАН ЮСТИЦІЇ П.Л. СЛОБОДЯНЮК