АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-116/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія :ст.122 ч.1 КК

України Фай В.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Тапал Г.К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    “15” червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Тапала Г.К.

суддів Суходольського М.І., Мунька Б.П.

за участю прокурора Ємельянової О.В.

адвоката ОСОБА_6

розглянувши кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_7 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 1 грудня 2009р., яким

                        ОСОБА_8,

                        ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,

засуджений за ст.122 ч.1 КК України на 2 роки     обмеження волі.

    На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, встановлених п.2, п.4 ст.76 КК України.

    Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7 2021 грн. 16 коп. матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди.

    Вирішене питання про речові докази.

    Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 29 березня 2009 року близько 3 години в кюветі біля перехрестя вул.Коцюбинського в с.Кононівка Драбівського району Черкаської області та автодороги Драбів-Золотоноша, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, на грунті неприязних відносин, маючи на меті спричинити тілесні ушкодження, наніс удар в область грудної клітки та два удари правою ногою в область  поперекової ділянки в крижах над куприком ОСОБА_7, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді посттравматичної гематоми епітеліальних куприкових ходів, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

    Потерпілий ОСОБА_7 в апеляції просить апеляційний суд постановити свій вирок, яким змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, призначивши більш суворе покарання та стягнути на його користь 10000 грн. моральної шкоди.

    Апелянт посилається на те, що ОСОБА_8 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, в дійсності не розкаявся, оскільки не надавав допомоги на лікування. ОСОБА_7 вказує, що він внаслідок отриманої травми тривалий час лікувався, що викликало великі психологічні переживання і 1500 грн. моральної шкоди не компенсують моральної втрати.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого та захисника, які просили вирок в частині призначення покарання залишити без змін, думку прокурора про залишення без змін призначеного покарання, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

    Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджені зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами. Ці висновки ніким не оспорюються.

    Призначаючи покарання засудженому, суд дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши щире каяття ОСОБА_8 у вчиненні злочину, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, засуджується вперше, характеризується позитивно і, на думку суду, не становить підвищеної суспільної небезпеки.

    Крім того, апеляційний суд не вправі призначати більш суворе покарання шляхом зміни вироку, про що просить потерпілий.

    Відповідно до ст.ст. 372, 378 КПК України апеляційний суд вправі призначити більш суворе покарання лише за умови скасування вироку суду першої інстанції і постановлення свого вироку за наявності апеляції прокурора, потерпілого або його представника, у якій ставиться питання про скасування вироку саме з цих підстав. Оскільки потерпілим не постановлено питання про скасування вироку, апеляційний суд не вправі вийти за межі апеляції і, скасувавши вирок, погіршити становище засудженого, т.я. це суперечило б вимогам ст.365 КПК України.

    Покарання у вигляді два роки обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України зміні не підлягає.

    Суд правильно вказав у вироку, що умисними діями ОСОБА_8 потерпілому заподіяні моральні та фізичні страждання у зв’язку з ушкодженням здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного життя після отримання тілесних ушкоджень, в порушенні стосунків з оточуючими людьми. Але при цьому, визначаючи розмір морального відшкодування 1500 грн., суд не врахував характеру та обсягу страждань, оскільки вказана сума є явно заниженою.

    Засуджений ОСОБА_8 в засіданні апеляційного суду визнав цивільний позов про моральне відшкодування в розмірі 10000 грн., про що подав письмову заяву.

    Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає правильним і справедливим стягнути із засудженого 10000 грн. моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію потерпілого ОСОБА_7 задовільнити частково.

Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 1 грудня 2009 року щодо ОСОБА_8 в частині відшкодування шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого, ОСОБА_7 10000 (десять тисяч грн.) моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8  у вигляді тримання під вартою скасувати. ОСОБА_8 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Головуючий             /підпис/

Судді                 /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                                         Г.К. Тапал