Справа № 22ц-2273\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Головченко М.М.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Демченко Л.М.,

суддів – Скрипки А.А., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Ічнянського управління праці та соціального захисту населення на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону ”Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 як потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії відповідно до ст.48 Закону ”Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинна отримувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення не може бути задоволена.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася у місті Прип’ять Київської області, евакуйована із зони відчуження у 1986 році, є постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

Відповідно до абз.7 ч.4 ст.48 Закону "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, розмір якої відповідно до ч.7 зазначеної статті визначається на момент виплати, та відповідно до ч.5 цього ж закону виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадян.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік була виплачена 1 лютого 2009 року у розмірі 75 грн, що суперечить закону та порушує права позивача, оскільки зміни до ст.48 Закону ”Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що давали підстави для виплати щорічної допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року і втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Не може бути підставою для скасування або зміни судового рішення посилання управління праці та соціального захисту населення на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, що ОСОБА_1 не пропустила визначені строки звернення до суду.

 Безпідставними є доводи управління праці та соціального захисту населення, що змінами до Державного бюджету України на 2008 рік про фінансування таких витрат не вносились, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків у відсутність бюджетних коштів. Безпідставними є також посилання управління праці та соціального захисту населення на можливість нецільового використання коштів оскільки рішенням суду не покладено обов'язок на відповідача про проведення виплат з його власних джерел фінансування.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації відхилити, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: