У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі судового засідання - Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації на постанову Воловецького районного суду від 25 березня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та виплату держаної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Воловецької РДА та просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, та просила зобов'язати відповідача провести перерахунок та у місячний термін доплатити належні їй платежі за період із 27 березня 2007 року по березень 2010 року у розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Вказувала, що є матір'ю малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте відповідні виплати, встановлені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», їй проводились не в повному обсязі
Постановою Воловецького районного суду від 25 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в період з 09.07.2007 до 31.12.2007, та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 3 років, починаючи з 09.07.2007 до 31.12.2007 з врахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою, управління праці та соціального захисту населення Воловецької РДА подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржувала. У надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу просила рішення суду залишити без змін.
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 - 1361/2010 Номер рядка статистичного звіту: 57
Головуючий в першій інстанції: Конепуд В.І.
Доповідач: Кожух О.А.
Представник апелянта скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник позивача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумах від 54,04 гривень у травні 2007 року до 133,06 гривень у грудні 2007 року, 156 гривень - з січня 2008 по січень 2009 року, та 150,43 грн. у лютому 2009 року (а.с.14).
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року - 434 грн., з 1 квітня 2007 року - 463 грн., з 1 жовтня 2007 року - 470 грн. Отже, позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною у 2007 році у сумах, що є меншими від прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в період з 09.07.2007 до 31.12.2007 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 - є неправомірною, і позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. Водночас відмова у задоволенні позову за період до 09 липня у межах цього року є обґрунтованою, оскільки статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, і відповідач керувався чинними на той час положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України).
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2008 рік - березень 2010 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові в цій частині з огляду на наступне. Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., з 01 жовтня - 557 грн. Згідно підпункту 7 пункту 23 Закону № 107-6 частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Згідно підпункт 8 пункту 23 Закону № 107-6, пункт 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Дані положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним, у 2008-2010 роках допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до цих положень.
Дана справа, відповідно до діючого на час розгляду справи процесуального закону, була розглянута за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС України). Відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до суду, проте суд задовольнив позовні вимоги без застосування такого строку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, провадженння в цивільних справах здійснюєтьсяя відповідно до законів, чинних на час вчиненя окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи. Цивільним процесуальним кодлексом України не визначено строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК УКраїни, встановлюється тривалістю у три роки.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації - відхилити.
Постанову Воловецького районного суду від 25 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді