Центральний районний суд м. Миколаєва
________________________________________________________________________________
Справа № 1-15-409/2010р.
ВИРОК
Іменем України
23 квітня 2010 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Чернієнка С.А.
при секретарі Вакулі А.Є.,
за участю прокурора Артеменко Л.В.,
підсудного,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Миколаєві, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, є одруженим, раніше не судимим, працює забійником на бійні ПП «ОСОБА_6» (АДРЕСА_2) , проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК), -
В С Т А Н О В И В :
25 лютого 2010 року, близько 01 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля під’їзду № 3 буд. 37 по вул. Колодязній в м. Миколаєві, діючи умисно з корисливих мотивів, намагався з салону автомобіля ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1, який було припарковано біля вказаного під’їзду, таємно викрасти 100 грн., що належать ОСОБА_2, однак не довів свого злочинного наміру до кінця, оскільки був затриманий ОСОБА_3.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, винним себе визнав повністю та повідомив, що дійсно 25 лютого 2010 року, близько 01 год., повертаючись додому з бару, де він вжив 3-4 пляшки пива, зайшов у двір будинку № 37 по вул. Колодязній. Проходячи навпроти одного з під’їздів побачив автомобіль ВАЗ 2106, передні пасажирські дверцята, якого були відчинені. Впевнившись у тому, що поблизу нікого немає, він заліз до салону та з бардачку взяв 100 грн., які поклав до кишені своєї куртки. У цей час до автомобіля підійшов раніше йому невідомий чоловік і спитав, чи його це автомобіль, на що він відповів стверджувально. Чоловік спитав в нього документи. Він дав останньому свої документи. Після цього, з будинку № 37 вийшла якась жінка і крикнула, що це не його автомобіль. Він спробував залишити місце вчинення злочину, але чоловік, що знаходився поряд став його утримувати. У цей час він дістав 100 грн., зім’яв їх та викинув на землю. Потім прийшов господар автомобіля і повідомив, що з бардачка зникли 100 грн.. Коли приїхали працівники міліції, він зізнався у крадіжці і повідомив, що викинув гроші, та вказав місце, де він їх викинув. Працівники міліції оглянули автомобіль і прилягаючу територію, але грошей не знайшли. Пізніше він повернув потерпілому свої 100 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином. У вчиненому щиро кається.
Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.
Таким чином, в межах пред’явленого обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у закінченому замахові на крадіжку – таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК.
При призначенні покарання підсудному суд, відповідно до ст. 65 КК, враховує, що він вчинив умисний злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше не судимий, працює, має постійне місце проживання, за яким характеризуються позитивно, стоїть на обліку в МОНД, як особа, як зловживає наркотичними засобами та алкоголем, як обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, та як обставини, що його пом’якшують, – щире каяття підсудного та добровільне повне відшкодування шкоди, завданої злочином.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді громадських робіт на строк сто годин, яке вважає необхідним та достатнім для виправлення підсудного і таким, що відповідає його особі та тяжкості вчиненого ним злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 322-324, 333-335, 343 Кримінально-процесуального кодексу України, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на сто годин.
Строк відбування покарання відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний щодо засудженого ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили – залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: