Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 червня 2010 року                                                                                                                    Справа № 2-755/10

                  Вільногірський міський суд  Дніпропетровської області  в складі:

              головуючого судді             Шаповала Г.І.,

при секретарі                    Кудіній Н.І.

з участю:

позивача                    ОСОБА_1

представника позивача                                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  про спонукання зробити нарахування підвищення до пенсії,

                        В С Т А Н О В И В:

    18.05.2010 року  позивач звернувся до суду  з  позовом, в якому прохає зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в період з 09.07.2007 року по 18.05.2010 року.

    В обґрунтування   позову позивач зазначив, що він народився 22.10.1938 року,  має статус «дитини війни» і перебуває на обліку  у відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську. Відповідач  в 2006 - 2007 роках не нараховував та не виплачував йому підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008, 2009, 2010 роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався йому частково – у розмірі 10%.

     Відповідно до ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» він має право на  щомісячне підвищення своєї пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Виплата даної допомоги була призупинена Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік».     Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка, згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України, відноситься  до видатків Державного бюджету, Пенсійний Фонд України, згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, є розпорядником  бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітей війни, та, відповідно ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України, розробляє план своєї діяльності згідно завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, затверджує кошториси розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня, до якого відноситься і відповідач. Таким чином, обов’язки по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

    Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх  соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює ЗУ « «Про соціальний захист дітей війни». Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» , дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

     Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     Нормами ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік та ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинялася дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», але залишався незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

    Згідно  ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  

    Таким чином, будь-який закон, що прийнятий в порушення ч. 3 ст. 22 Конституції України,  який зменшив права людини на отримання виплат, пільг та компенсацій, не повинен застосовуватися, а повинен застосовуватися первинний закон, в якому ці виплати, пільги та компенсації були передбачені. Для цього не обов’язкова наявність Рішення Конституційного Суду України стосовного того, чи суперечить такий закон Конституції.

    Згідно п.2 постанови Пленуму ВСУ від  01.11.96 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», передбачається, що суди, при розгляді конкретних справ, повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового  акту з точки зору його відповідності Конституції України, і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли закон, що діяв до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

    В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги  та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права  шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України, не допускається ( рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7-рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-РП/2008).

    В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримали в повному обсязі.

    Відповідач в судове засідання  свого представника не направив, але надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника,  до справи долучив письмові заперечення,  із яких витікає, що позов відповідач не визнає в повному обсязі, а виплата пенсії позивачу здійснювалась у відповідності до закону. В Законі України  «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку відповідного підвищення. Визначення розміру «мінімальний розмір пенсії за віком» надано лише в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, але відповідно до ч.3 ст.28 вказаного закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування цього розміру для призначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Згідно ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України, встановлено, що, при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються  лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та бюджетні платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.  Статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  про призупинення дії ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» не скасовувалося, рішення з цього приводу Конституційним Судом України не  приймалося. Частиною  12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  дія ст. 6 була призупинена, та ст. 111 встановлено, що виплата підвищення  проводиться лише особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») у розмірі 50% від розміру  надбавки, встановленої  для учасників війни. Позивачу з 01.01.2008 року по 18.05.201 року проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» на загальну суму 846.60 грн.

Суд,  вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, керуючись законом, приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити  в повному обсязі, з наступних підстав.

        Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком,  має право користуватись пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується  відповідачем та  підтверджується  пенсійним посвідченням з відміткою «дитина війни», копією паспорту, в якому зазначена дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце народження -  с. Лозоватка, П’ятихатського району, Дніпропетровської області. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-V, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

       Стосовно  вимог позивача за 2007 рік:  дію ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни»  на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6  Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» . Таким чином, було відновлено дію ст. 6 даного Закону з 09.07.2007 року. На підставі цього відповідач повинен був зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р.  

Стосовно  вимог позивача за 2008 рік:  Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  яку було викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».   Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення статей розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто, дія ст. 6 ЗУ   «Про соціальний захист дітей війни»  була поновлена з 22.05.2008 року і надалі  не припинялася до часу розгляду  даної справи в суді, проте суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.  На підставі цього відповідач повинен  зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01 січня 2008 року і до моменту подачі позову до суду 18.05.2010 року.

Таким чином, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність в період з 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року, норми   Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність в період з 22 травня 2008 року по цей час. В зв’язку з тим, що дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» більше не зупинялася, то вона діє  по цей час і підлягає виконанню відповідачем. Відповідно,  за вказані періоди часу, виходячи з розміру встановленого на ці періоди мінімального розміру пенсії за віком,  особам,  які  мають статус „дітей війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.  Окрім зазначеного, суд приймає до уваги, що згідно ст. 22 Конституції України та ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не могли бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тому перерахунок пенсії, тобто підвищення до пенсії, слід робити за весь період часу, про який заявлено в позові, тобто в період з 09 липня 2007 року по 18 травня 2010 року.  

 Згідно  ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки  поняття « мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як правове визначення застосовується  в дії відповідача під час визначення та призначення пенсій громадянам, то суд вважає, що це визначення слід застосовувати і до обрахування інших пенсій чи доплат, призначення яких   пов'язане  саме з розміром  мінімальної пенсії за  віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою статті 28 зазначеного закону. Тому положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даного поняття - мінімального розміру пенсії за віком для нарахування підвищення до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

      Так, згідно  ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Згідно ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

      Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (з наступними змінами та доповненнями), виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

    Обґрунтовуючи свої висновки, суд  керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами  Цивільного Кодексу України, постановами Пленуму Верховного суду України.

           Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші  правові акти, або їх окремі положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

    Згідно ст.  8 Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

      Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

        Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

      Згідно ст. 46 Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

     Згідно висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»,  зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

    Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України,  способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди.

    Згідно ст. 22  ЦК України, 1. Особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її
цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); 3. Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

          Згідно ст. 1166 ЦК України,  1. Майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

    Суд,  вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, керуючись законом, приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити   повному обсязі.  

    Суд приходить до висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань призначення та виплати підвищення до пенсії  позивачу, як «дитині війни», не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України,  та  не діяв у відповідності до  вимог, передбачених  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову  не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України.

    Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в його первісній редакції, за  період з 9 липня 2007 року по 18 травня 2010 року, з врахуванням отриманих позивачем сум, у   розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат.  

    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати: в виді судового збору  - 08.50 грн.,  в виді  витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 37 грн., всього на суму 45грн.50 коп.,  слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

    Керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов  задовольнити  в повному обсязі.  

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України,  ЄДРПОУ 21928924,  в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Лозоватка, П’ятихатського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, пенсіонеру, який має статус «дитини війни», та  який мешкає  по АДРЕСА_1, підвищення до пенсії в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28  ЗУ « Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 18 травня 2010 року,  з врахуванням суми отриманої позивачем доплати за цей період.

      Стягнути з відповідача - Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1    понесені ним судові витрати в виді  судового збору –  08.50 грн., та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи – 37  грн., всього на суму 45 грн. 50 коп.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.

    Копію рішення протягом п’яти днів з часу його проголошення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу.

Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.