Справа № 2-5762/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

Іменем       України

21 червня 2010 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого   -    судді  Гуревського В.К.

за секретаря  -     Кузнецовій Т.В.,                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності , –

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із вимогою про визнання за нею право власності на двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,9 кв. м, підсобною площею 15,9 кв. м., загальною площею 48,8 кв. м., яка складається з житлових кімнат площею 16,3 кв. м. та 16,6 кв. м., кухні площею 13,7 кв. м., санвузлу площею 2,2 кв. м.,  посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15 листопада 2003 року є власником квартири АДРЕСА_1. Позивач, користуючись своїм правом, здійснила реконструкцію квартири, що не призвело до порушення несучих характеристик будинку. Позивач, посилаючись на ст. ст. 319, 376, 392 ЦК України, просить визнати за нею право власності на реконструйовану квартиру, оскільки вона відповідає всім нормам та стандартам.

Представник відповідача Одеської міської ради у судове засідання не з’являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень позивача, представлених письмових доказів.

На підставі договору дарування від 15 листопада 2003 року позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , про що також свідчить свідоцтво про шлюб від 27 січня 2003 року, запис № 105 та копія будинкової книги про реєстрацію громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 від 01.03.2004 року.

Квартира АДРЕСА_1, яка в цілому складається з однієї кімнати, позначеної в схематичному плані цифрою – 3, кухні – 1, ванної – 2, жилою площею 16,3 кв. м., загальною площею 32,2 кв. м., згідно технічного паспорту від 05.11.2003 року. Право власності позивача на спірну квартиру зареєстроване в КП „ОМБТІ та РОН” за № 461 пр. на стор. 26 за реєстровим №1546 від 25 березня 2004 року.

Користуючись своїм правом згідно ст. 319 ЦК України на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, позивач здійснила реконструкцію належної їй квартири. Технічним висновком про можливість збереження здійсненої реконструкції та здачі в експлуатацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого СПД „Байов” (державна ліцензія АВ № 190292), визначено, що технічний стан житлового приміщення на момент обстеження, згідно класифікації чинних норм, може бути охарактеризований як задовільний, що дозволяє зберегти його для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури, обраних конструктивних рішень, протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища.

Таким чином, суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. При реконструкції зазначеної квартири дотримано будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм та правил, але враховуючи, що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту, ввести його в експлуатацію є неможливим. При цьому в результаті проведеного будівництва позивачем створено споруду, яке відповідає певним, що висуваються до подібного роду будівель, та може бути самостійним об’єктом права власності, перебуває в особистому користуванні позивача. Враховуючи, що побудована споруда є ізольованою, річ, отримана після реконструкції та будівництва, відповідає всім нормам та правилам, беручи до уваги обставини справи, зокрема, не встановлення судом порушення прав інших осіб, неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд вважає за можливе захистити право позивача шляхом визнання за нею права власності на отримане реконструйоване житлове приміщення – квартиру.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних норм і правил експлуатації будинку. Здійснена позивачем реконструкція відповідає санітарно-технічним вимогам та не порушує права третіх осіб.

Згідно Конституції України позивач має право на поліпшення своїх житлових умов. Вказана реконструкція не тільки поліпшує житлові умови позивача, але й є необхідною для її особистого проживання. Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. При цьому згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд  вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі.  

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.

Керуючись ст. ст. 41, 47, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 331, 375, 383, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 61, 169, 212-215, 217, 224-226  Цивільного процесуального кодексу України, СУД, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на двоповерхову квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,9 кв. м, підсобною площею 15,9 кв. м., загальною площею 48,8 кв. м., яка складається з житлових кімнат площею 16,3 кв. м. та 16,6 кв. м., кухні площею 13,7 кв. м., санвузлу площею 2,2 кв. м.

Встановити порядок виконання рішення, згідно з яким, після набрання ним законної сили це рішення є підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1  за ОСОБА_1.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                     В.К.Гуревський