Справа № 2-4497/10

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем         України

 „22” червня 2010 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого – судді Гуревського В.К.

за секретаря      – Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ „Будинок Павлових”, за участю третьої особи: КП „ОМБТІ та РОН” про визнання права власності –

в с т а н о в и в :

    Позивачі звернулися до суду з вимогою про зобов'язання ТОВ „Будинок Павлових” зареєструвати в КП „ОМБТІ та РОН” рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2006 року про визнання права власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи це тим, що 25 листопада 2006 року позивачі придбали в рівних частках нежилі приміщення площею 1072,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1. Право власності за ними зареєстроване в КП „ОМБТІ та РОН” 30 листопада 2006 року. Згодом їм стало відомо, що технічна документація, виготовлена КП „ОМБТТ та РОН” для відчуження їм зазначених нежитлових приміщень, містить неправильну характеристику об’єкту в частині площі приміщень. Так, на підставі зазначеної технічної документації у договорі була визначена площа приміщення 1072,3 кв. м. З цього приводу ТОВ „Будинок Павлових” вже звертались до Господарського суду Одеської області щодо виправлення неточностей, та 27 вересня 2006 року було ухвалене рішення, яким було встановлений факт неточності в технічній документації та визнано за ТОВ „Будинок Павлових” право власності на зазначені приміщення з правильною площею 1214,6 кв. м. Але ТОВ „Будинок Павлових” не зареєструвало зазначене рішення в КП „ОМБТІ та РОН”, в зв’язку з чим неточність не була виправлена, що призвело відчуження нежитлових приміщень по старій технічній документації. Фактична площа нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 складає 1214,6 кв. м., згідно технічного паспорту від 07.09.2006 року. В зв’язку із зазначеною розбіжністю між фактичною площею нежилих приміщень та площею відображеною в правовстановлюючих документах, позивачі обмежені у реалізацію права власності на зазначені приміщення, тому що не мають можливість розпорядитись ними.

В судовому засіданні позивачі уточнили свої позовні вимоги, просили зобов'язати ТОВ „Будинок Павлових” зареєструвати в КП „ОМБТІ та РОН” рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2006 року про визнання права власності на нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ними в рівних частках право власності на нежиле приміщення цокольного поверху та підвальне приміщення загальною площею 1214,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Представник ТОВ „Будинок Павлових” у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу за їх відсутністю, позов в частині визнання права власності за позивачами визнає, а в задоволенні позовних вимог про зобов'язання зареєструвати рішення не погоджується, оскільки з дня укладення договору з позивачами відповідач перестав бути власником спірних приміщень.

Представник третьої особи: КП „ОМБТІ та РОН”, у судове засідання не з’являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив.

Суд у зв’язку з неявкою представника відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивачів, ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи, що не з’явилися, у порядку заочного розгляду справи.

    Заслухавши пояснення представника позивачів ОСОБА_3 (який діє на підставі довіреностей від 22 березня 2010 року за реєстровими №№ 837, 839), дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень представником позивачів, представлених письмових доказів.

25 листопада 2006 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках нежилі приміщення цокольного поверху та підвального приміщення, загальною площею 1072,3 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу від 25 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі за № 8592. Право власності за позивачами зареєстроване в КП „ОМБТІ та РОН” реєстраційний номер 16741910, за №3094 в кн. 59неж-137 від 30 листопада 2006 року.

Згідно технічного паспорту від 07.09.2006 року фактична площа нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 складає 1214,6 кв. м. У зв’язку з розбіжностями розміру площі нежитлових приміщень в документах ТОВ „Будинок Павлових” звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області та 27 вересня 2006 року було ухвалене рішення, яким було встановлений факт неточності в технічній документації та визнано за ТОВ „Будинок Павлових” право власності на зазначені приміщення з правильною площею 1214,6 кв. м. Оскільки ТОВ „Будинок Павлових” зазначене рішення не зареєстрував в КП „ОМБТІ та РОН”, розбіжність не була виправлена, тому здійснили відчуження нежитлового приміщення по старій документації.  В зв'язку з вищевикладеним позивачі обмежені у реалізації права власності на зазначені приміщення. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.

Таким чином, позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню, а саме позов в частині визнання за позивачами права власності на нежиле приміщення цокольного поверху та підвальне приміщення загальною площею 1214,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 є обґрунтованим та відповідає законодавству України, а вимога про зобов'язання ТОВ „Будинок Павлових” зареєструвати в КП „ОМБТІ та РОН” рішення Господарського суду Одеської області від 27 вересня 2006 року про визнання права власності на нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1 не може бути задоволена, оскільки власниками зазначеного приміщення на цей час є позивачі, а ТОВ „Будинок Павлових” з укладенням договору купівлі-продажу з позивачами та реєстрації права власності в КП „ОМБТІ та РОН” 30.11.2006 року відповідач перестав бути власником спірних приміщень.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу у випадку його порушення, невизнання або оспорювання з вимогою про застосування судом передбачених законом способів захисту.

Керуючись ст. ст. 16, 183, 319, 392 Цивільного кодексу України, ст. 11, 213, 215, 224, 226 Цивільно-процесуальний кодекс України, СУД  –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках, по Ѕ частці за кожним, право власності на нежиле приміщення цокольного поверху та підвальне приміщення загальною площею 1214,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Встановити порядок виконання рішення, згідно з яким, після набрання ним законної сили це рішення є підставою для реєстрації права власності по Ѕ частці за кожним із співвласників на нежиле приміщення цокольного поверху та підвальне приміщення загальною площею 1214,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:                           В.К.Гуревський