Справа №2 - 2470/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючої – судді Писанець Н.В.
при секретарі - Яцина Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області про визнання протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком противоправною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 - 2010 роки, -
ВСТАНОВИВ:
13 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську Донецької області про визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком противоправною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009-2010р.р. відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" він має статус «дитини війни», у зв’язку з чим, у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009-2010 роках їй така допомога не виплачувалась. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком противоправною та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 – 2010 р.р., відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни » № 2195-15, в редакції, яка діяла в цей період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.10).
Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України м.Красноармійська Донецької області у судове засідання не з’явився про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представників (а.с.18-19). На адресу суду надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Кабінету Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» призупинено. Законодавче питання не було врегульовано стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України. На цей час чинною є Постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, підвищення проводиться у твердих розмірах. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає не законними, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі у їх сукупності справи, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має правовий статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.12).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-4 «Про державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Згідно довідки відповідача позивачу у 2009 році підвищення до пенсії як «дитині війни» виплачувалося в сумі 49,80 грн.(а.с.11).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн., з 1 листопада 2009 року-573 грн.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.
Але, суд вважає безпідставними посилання відповідача на Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено обчислення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у твердих розмірах та визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком та щомісячної державної допомоги дітям війни.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2008 р. № 835-VI не передбачено обмежень у застосуванні на 2009 р. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» від 26.12.2009 р. № 835-VI, суд приходить до висновку, що з 01.01.2009 р. відповідач виплачує позивачу, як дитині війни, підвищення у твердих розмірах у розмірі 49,80 грн. в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача в цій частині є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010р. сплачувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що вони також підлягають задоволенню, а саме у зобов»язанні відповідача УПФ м.Красноармійська Донецької області за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010р. зробити перерахунок та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, противоправною за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, є обґрунтованими і їх слід задовольнити та зобов»язати відповідача УПФ м.Красноармійська Донецької області зробити перерахунок за вищевказаний період та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити як необґрунтованих.
Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ст. 8,22. 55, 95 Конституції України, ст. 15, , 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області з невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року.
Зобов’язати відповідача Управління Пенсійного Фонду України м.Красноармійська Донецької області з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року Ісаєву В»ячеславу Панасовичу зробити перерахунок та сплачувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: