Справа № 1-4/2007 року

ОКРЕМА УХВАЛА

" 3" квітня 2007 року     Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -    Муранової І.В.,

при секретарях -          Банасько І.В., Бондаренко О.В.,

з участю прокурорів - Брень М.В., Зінченка О.В.

потерпілого -               ОСОБА_2,

та захисника -              ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Борисполі Київської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК

України,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 03.04.2007 року  ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Під час розгляду кримінальної справи в судовому засіданні були виявлені порушення вимог Закону України „Про психіатричну допомогу" відносно ОСОБА_1.

За змістом ч.3, 4 та 5 ст. 19 Закону України „Про психіатричну допомогу " продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Постановою Навлинського районного суду Брянської області Російської Федерації від 4.02.2005року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за скоєний у стані неосудності кримінальний злочин, передбачений ст.111 ч.4 УК Російської Федерації та до нього був застосований примусовий захід - примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу.

З 20.05.2005 року по 23.06.2006 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Київській міської психоневрологічної лікарні №3 з діагнозом „шизофренія".

Проте, згідно з актом стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 6 березня 2006 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи в теперішній час ОСОБА_1 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання не виявляє, а виявляє ознаки акцентуації рис особистості (відповідно до МКБ-1-:2 73.1) симуляцію, і за своїм психічним станом в даний час здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_1 в застосування по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. В період час, до якого відноситься інкриміноване йому діяння (9.04.2002 року) ОСОБА_1 ознак якого-небудь хронічного психічного захворювання, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки акцентуації рис особистості (відповідно до МКБ-1-:2 73.1) і за своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також, відповідно до висновків, викладених в Акті повторної судово-психіатричної експертизи №278 від 20.11.2006року, проведеної Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім.. ак. О.І. Ющенка на теперішній час ОСОБА_1 на хронічне душевне захворювання не страждає, він є особою із змішаним розладом особистості. На час вчинення злочину (9.04.2002 року) ОСОБА_1 на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Раніше встановлений ОСОБА_1 діагноз: шизофренія при теперішньому психолого-психіатричному обстеженні не підтвердився. ОСОБА_1 не є душевнохворим і тому застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Крім того, згідно з висновком вказаної повторної судово-психіатричної експертизи дані довготривалого спостереження за психічним станом експертногоОСОБА_1 не дозволяють експертній комісії підтвердити раніше встановлений йому діагноз: шизофренія, параноїдна форма у зв'язку з відсутністю характерних для даного психічного захворювання психопатологічних симптомів, порушень в мисленні, емоційно-вольовій сфері та відповідної динаміки клінічної картини даної хвороби, збереженістю його критики та соціально-трудової адаптації. Заява експертного про те, що він періодично бачить Бога, ангелів також не свідчить про наявність у нього хронічного психічного захворювання, а носить ізольований, клінічно неправдоподібний характер, не відбивається на його поведінці в цілому, і її слід розцінювати, як захисну форму поведінки.

Таким чином, на протязі всього перебування в Київській міській психоневрологічній лікарні №3 ОСОБА_1 комісією лікарів, які проводили його обстеження встановлювався та підтверджувався діагноз психічного захворювання, на яке ОСОБА_1, згідно з висновками двох стаціонарних судових експертиз не страждає та ніколи не страждав.

Відповідно до вимог ст.30 Закону України „По психіатричну допомогу" державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють у межах своїх повноважень Міністерство охорони здоров'я України, інші відповідні центральні органи виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст.31 вказаного Закону нагляд за додержанням і застосуванням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами відповідно до закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним поставити до відома Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та прокурора Київської області для вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків в роботі Київської міської психоневрологічної лікарні №3, де з 20.05.2005 року по 23.06.2006 року з діагнозом „шизофренія" знаходився на лікуванні підсудний ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до вимог ст. 423 КПК України, коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії в порядку статті 419 цього Кодексу виносить ухвалу, а суддя -постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність або обмежена осудність була встановлена під час судового слідства.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.7 КК України громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межам України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Приймаючи до уваги, що постановою Навлинського районного суду Брянської області Російської Федерації від 4.02.2005року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за скоєний у стані неосудності кримінальний злочин, передбачений ст. 111 ч.4 УК Російської Федерації та до нього був застосований примусовий захід - примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу, і дана постанова суду не скасована, а згідно з висновками двох проведених під час судового слідства стаціонарних судових експертиз він на будь-яке хронічне душевне захворювання не страждає, а раніше встановлений йому діагноз: шизофренія при психолого-психіатричному обстеженні не підтвердився, для вирішення питання щодо скасування вищевказаної постанови Навлинського районного суду Брянської області Російської Федерації від 4.02.2005року щодо ОСОБА_1 про викладені в окремій ухвалі обставини слід поставити до відома компетентний суд Російської Федерації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23-2,340 КПК України, суд -

УХВАЛИВ: Про викладене довести до відома Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та прокурора Київської області для вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків в роботі Київської міської психоневрологічної лікарні №3, а також компетентний суд Російської Федерації для прийняття рішення щодо скасування постанови Навлинського районного суду Брянської області Російської Федерації від 4.02.2005року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, передбачений ст.111 ч.4 УК Російської Федерації, та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду.

Про прийняті міри повідомити Бориспільський міськрайонний суд Київської області у встановлений законом місячний термін.

На окрему ухвалу суду може бути подана апеляція в Апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом 15 діб.